Рішення

від 08.08.2023 по справі 927/705/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/705/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, б.8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область; e-mail: svitanokstadnica@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс"

код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, б.51, кв.110, м. Чернігів, 14000

предмет спору: про стягнення 142 273,96 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Селянським (фермерським) господарством "Світанок" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" про стягнення 142 273,96 грн, з яких: 81 000,00 грн основного боргу, 40 840,27 грн пені, 17 712,98 грн інфляційних нарахувань та 2720,71 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги №2/01/2021 від 22.01.2021, №12/04/2021 від 12.04.2021, № 23/04/2021 від 23.04.2021 в частині своєчасного та повного повернення суми поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2023, після усунення позивачем недоліків, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Копії ухвали суду від 09.06.2023 були направлені 09.06.2023 позивачу та відповідачу на адреси, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Позивач отримав ухвалу суду від 09.06.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 09.06.2023, направлена на адресу відповідача, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки по відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк до суду не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив.

Між Селянським (фермерським) господарством "СВІТАНОК" (надалі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "ЛІЛІЯ АГРО ПЛЮС" (надалі - Позичальник, Відповідач) були укладені наступні Договори про надання поворотної фінансової допомоги:

№ 2/01/2021 від 22.01.2021 (надалі - Договір 1), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 21 000,00 грн;

№ 12/04/2021 від 12.04.2021 (надалі - Договір 2), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 30 000,00 грн;

№ 23/04/2021 від 23.04.2021 (надалі - Договір 3), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору 1, Договору 2 та Договору 3 поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній та безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій сторонами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з розрахункового рахунка Позикодавця. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно з п. 2.7. Договру1, Договору 2 та Договору 3, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 (дванадцять) календарних місяців із дати платежу, передбаченої пунктом 2.5 цього договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору1, Договору 2 та Договору 3, повернення грошових коштів Позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку. Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Позичальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 21.01.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 1).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 12.04.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 22.04.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 3).

На виконання умов договорів Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 81 000,00 грн, а саме:

по Договору 1 - 21 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №61 від 22.01.2021;

по Договору 2 - 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №412 від 12.04.2021;

по Договору 3 - 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №467 від 23.04.2021.

Як зазначає позивач, з урахуванням п. 2.7. Договору Відповідач зобов`язався повернути поворотну фінансову допомогу: по Договору 1 - до 22.01.2022; по Договору 2 - до 12.04.2022; по Договору 3 - до 23.04.2022, але станом на момент написання даної позовної заяви кошти не повернув.

07.04.2023 Позивач направляв на адресу Відповідача пропозицію по досудовому врегулюванню спору №114 від 04.04.2023 та вимогу №115 від 04.04.2023, у якій просив Відповідача перерахувати грошові кошти на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання даної вимоги, про що свідчить накладна №0980101494963, фіскальний чек та опис вкладення.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти по договорам не повернув, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Договір 1, Договір 2 та Договір 3 підписані сторонами, скріплені печатками сторін, що свідчить про набрання ними чинності.

Із змісту договорів вбачається, що на їх підставі між сторонами виникли правовідносини позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві ту ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ч незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України і встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у (певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для Залежного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договорами, надав відповідачу позику: по Договору 1 у сумі 21 000,00грн, по Договору 2 у сумі 30 000,00грн, по Договору 3 у сумі 30 000,00грн.

У п. 2.7 Договору 1, Договору 2 та Договору 3 сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається Відповідачу до моменту вимоги її повернення Відповідачем, але на строк, не більший ніж 12 (дванадцять) календарних місяців.

Тобто, відповідач повинен був повернути позику по Договору 1 - до 22.01.2022; по Договору 2 - до 12.04.2022; по Договору 3 - до 23.04.2022. До вказаних дат позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути позику.

Матеріали справи не містять доказів повернення позики у передбачені договорами строки.

07.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 115 від 04.04.2023 щодо повернення поворотної фінансової допомоги, зокрема, за договорами: № 2/01/2021 від 22.01.2021 у сумі 21 000,00грн. №12/04/2021 від 12.04.2021 у сумі 30 000,00грн, №23/04/2021 від 23.04.2021 на суму 30 000,00грн (поштове відправлення: 0980101494963).

Відправлення не вручене під час доставки: інші причини 14.04.2023, про що свідчить інформація із сайту Укрпошти.

Вимога позивача залишена без задоволення.

На момент ухвалення рішення в справі, строк щодо повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги за вищевказаними договорами на загальну суму 81 000,00грн, за висновком суду, настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по договорам, позивачем нараховано:

- по Договору 1: 11 316,99грн пені за період з 23.01.2022 по 09.05.2023, 814,68грн 3% річних за період з 23.01.2022 по 09.05.2023, 6 040,26грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по березень 2023 року;

- по Договору 2: 14 852,05грн пені за період з 13.04.2022 по 09.05.2023, 966,58грн 3% річних за період з 13.04.2022 по 09.05.2023, 6 383,35грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по березень 2023 року;

- по Договору 3: 14 671,23грн пені за період з 24.04.2022 по 09.05.2023, 939,45грн 3% річних за період з 24.04.2022 по 09.05.2023, 5 289,38грн інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2023 року.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів. Прострочення виконання відповідачем зобов`язань виникло: по Договору 1 - з 23.01.2022; по Договору 2 - з 13.04.2022; по Договору 3 - з 24.04.2022.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.5.3. Договору 1, Договору 2 та Договору 3, сторони домовились, що у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п.2.7. цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п.2.1. Договору за весь період прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та доповнено п. 8 такого змісту: "У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Зазначені зміни також внесено до Цивільного кодексу України (розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (з урахуванням внесених змін) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

Також відповідно до ч. 3 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Отже, вказаними законами скасовано цивільну відповідальність щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), на період дії карантину та воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Також враховуючи наведені вище положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з 24.02.2022 включно позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки укладені між сторонами договори про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договорами позики, на спірні правовідносини розповсюджують положення п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що прострочення позичальника (відповідача) за Договорами відбулося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, а також у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язків сплати на користь позивача пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 3% річних у сумі 55,23грн за період з 23.01.2022 по 23.02.2023 та інфляційні втрати у сумі 336,00грн за лютий 2022 року по Договору №2/01/2021 від 22.01.2021.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення:

- по Договору 1: 11 316,99грн пені за період з 23.01.2022 по 09.05.2023, 759,45грн 3% річних за період з 24.02.2022 по 09.05.2023, 5 704,26грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по березень 2023 року;

- по Договору 2: 14 852,05грн пені за період з 13.04.2022 по 09.05.2023, 966,58грн 3% річних за період з 13.04.2022 по 09.05.2023, 6 383,35грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по березень 2023 року;

- по Договору 3: 14 671,23грн пені за період з 24.04.2022 по 09.05.2023, 939,45грн 3% річних за період з 24.04.2022 по 09.05.2023, 5 289,38грн інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2023 року - слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позовну заяву та докази щодо належного виконання ним своїх зобов`язань по договорам суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме: по договору №2/01/2021 від 22.01.2021: 21 000,00грн основного боргу; 55,23грн - 3% річних, 336,00грн інфляційних втрат; по Договору №12/04/2021 від 12.04.2021: 30 000,00грн основного боргу; по Договору №23/04/2021 від 23.04.2021: 30 000,00грн основного боргу. В іншій частині стягнення слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: 2 684,00грн - судовий збір, 30 000,00грн - за надану правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 11.05.2023 №510 сплачено 2 684,00грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1535,45грн пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу в цій справі складає 30 000,00грн, на підтвердження яких до суду надав засвідчені копії: договору б/н про надання правничої допомоги від 09.05.2023, укладеного між ним та адвокатом Столярчук В.М.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5427, виданого Столярчуку В.М. на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 03.10.2013 № 12.

За умовами договору б/н про надання правничої допомоги від 01.05.2023 (пункти 1.1., 3.1., 3.2.), адвокат Столярчук Вадим Миколайович зобов`язався надати клієнту СФГ "Світанок" правову допомогу, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в (…) судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження в справах про адміністративні правопорушення (…) тощо з будь-яких питань.

Розмір гонорару за надання правничої допомоги, який клієнт сплачує адвокату за Договором, є фіксованим та становить 30000,00 грн, за супроводження справи за позовом СФГ "Світанок" до ТОВ "Лілія Агро Плюс" про стягнення поворотної фінансової допомоги і не може змінюватись в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Клієнт та адвокат домовились, що гонорар, зазначений в п. 3.1. цього Договору, клієнт сплачує адвокатові на протязі 2 (двох) днів з моменту набуття законної сили рішення Господарського суду Чернігівської області.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд установив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу в межах даної справи в заявленому розмірі.

Також позивач, у порядку частини 8 статті 129 ГПК України, не заявив про намір подати докази на підтвердження факту отримання правничої допомоги в межах справи в установлений законом строк.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, б.51, кв.110, м. Чернігів, 14000) на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, б.8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область): по Договору №2/01/2021 від 22.01.2021: 21 000,00грн основного боргу; 55,23грн 3% річних, 336,00грн інфляційних втрат; по Договору №12/04/2021 від 12.04.2021: 30 000,00грн основного боргу; по Договору №23/04/2021 від 23.04.2021: 30 000,00грн основного боргу та 1 535,45грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор