Постанова

від 02.08.2023 по справі 18/1247/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 18/1247/12

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" - арбітражного керуючого Штельманчука М.С. та представника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - Лазурович С.С.;

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області у сумі 1 229 695,39 грн)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023

у справі № 18/1247/12

за заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (у подальшому заміненого на Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа - Факторинг" (згідно ухвали суду від 30.10.2013), на Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід - Фінанс" (згідно ухвали суду від 07.02.2017), на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемма Капітал" (згідно ухвали суду від 31.05.2018 ))

до Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває права №18/1247/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (далі - ПАТ "Тепловозоремонтний завод", Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 06.12.2018.

20.10.2020 Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - Управління ДПС) подало до господарського суду заяву від 13.10.2020 №38064/10/16-31-05-03-04 про приєднання в якості кредитора, в якій просило суд визнати кредиторські вимоги заявника та включити їх до реєстру вимог кредиторів у загальному розмірі, що становлять заборгованість зі сплати земельного податку, екологічного податку, надходжень за скиди забруднюючих речовин, рентної плати з користування надрами, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Позов з посиланням на приписи статті 54, 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) обґрунтований наявністю у Боржника грошового зобов`язання зі сплати податків як такого, що самостійно визначене ним як платником податків, тобто є узгодженим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №18/1247/12, серед іншого, грошові вимоги Управління ДПС до ПАТ "Тепловозоремонтний завод" у розмірі 1 229 695, 39 грн та 4 204, 00 грн судового збору відхилено.

Ухвала суду у зазначеній її частині мотивована тим, що заявлені податковим органом грошові вимоги не відносяться ні до конкурсних (що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), ні до поточних вимог (що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом), оскільки вони виникли за період з 29.01.2019 по 21.02.2019, тобто після визнання ПАТ "Тепловозоремонтний завод" банкрутом, що суперечить частині першій статті 59 КУзПБ, тому такі вимоги підлягають відхиленню.

Не погодившись з цією ухвалою місцевого господарського суду від 08.11.2022 в частині відхилення грошових вимог у сумі 1 229 695, 39 грн, Управління ДПС оскаржило її в зазначеній частині в апеляційному порядку.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №18/1247/12 в частині відмови в задоволенні заяви Управління ДПС від 13.10.2020 №38064/10/16-31-05-03-04 про приєднання кредиторських вимог у розмірі 1 229 695,39 грн залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви податкового органу про визнання грошових вимог до Боржника, оскільки податковий борг останнього у розмірі 1 229 695, 39 грн виник за період з 29.01.2019 по 21.02.2019, тобто після визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (постанова суду від 06.12.2018), що суперечить нормам абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ.

У своїх мотивах судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.07.2018 у справі № 813/2095/16, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 25.06.2019 у справі №826/22478/15, від 16.09.2020 у справі №826/3106/18, від 07.10.2020 у справі №15/293-б, від 18.01.2021 року у справі №Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Управління ДПС (далі також скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у частині відхилення грошових вимог у сумі 1 229 695, 39 грн та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №18/1247/12 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву податкового органу задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі №826/22478/15, від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, від 07.10.2020 у справі №15/293-6, від 19.01.2021 у справі №916/4181/14.

В обґрунтування необхідності відступу від висновків Верховного Суду у наведених постановах скаржник зазначає про існування суперечностей між нормами частини другої статті 7 КУзПБ та пункту 8 статті 20 ГПК України, які призвели до відсутності у податкового органу процесуальних підстав для звернення до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з заявою про приєднання поточних кредиторських вимог відповідно до норм КУзПБ в ліквідаційній процедурі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

28.06.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Управління ДПС.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №18/1247/12 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.06.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (в частині відхилення кредиторських вимог у сумі 1 229 695,39 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №18/1247/12; призначено її до розгляду на 02.08.2023 о 11:30 год.

20.07.2023 та 27.07.2023 на адресу касаційного суду від Управління ДПС та ліквідатора Боржника відповідно надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку із відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Банасько О.О. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023).

Ухвалами Верховного Суду від 31.07.2023, серед іншого, задоволено клопотання Управління ДПС та ліквідатора Боржника відповідно надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 02.08.2023 відбулось за участю у режимі відеоконференції ліквідатора Боржника та представника Управління ДПС, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

Установлені судами обставини справи

06.12.2018 постановою Господарського суду Полтавської області ПАТ "Тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Штельманчука М.С.

У жовтні 2020 року до господарського суду надійшла заява Управління ДПС з грошовими вимогами до Боржника, в обґрунтування якої податковим органом зазначено, що станом на дату звернення із цією заявою за Боржником обліковується заборгованість у розмірі 1 229 695,39 грн (яка самостійно задекларована останнім та не сплачена до бюджету) та складається з такого:

- 43,33 грн - екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двооксиду вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, нарахований згідно поданого Боржником податкового розрахунку з цього податку за 4 квартал 2018 року від 31.01.2019 №9309276653, з терміном сплати 21.02.2019;

- 74,67 грн - екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двооксиду вуглецю), нарахований згідно поданого Боржником податкового розрахунку з цього податку за 4 квартал 2018 року від 17.01.2019 №9309276641, з терміном сплати 21.02.2019;

- 1 401,04 грн - надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти, нарахований згідно поданого Боржником до податкового органу податкового розрахунку з цього податку за 4 квартал 2018 року від 17.01.2019 №9309276639, з терміном сплати 21.02.2019;

- 1 211 033,59 грн - земельний податок з юридичних осіб, нарахований згідно поданого Боржником до податкового органу податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9025861644 від 20.02.2018 за 2018 рік, згідно з якою визначено суму грошового зобов`язання з цього податку у розмірі 1 211 033,59 грн по терміну сплати до 30.01.2019;

- 15 314,95 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, нарахований згідно поданого боржником до податкового органу податкової декларації №9024738748 від 19.02.2018 з терміном сплати 29.01.2019, якою самостійно визначено суму грошового зобов`язання з цього податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік;

-1 827,81 грн - рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, нарахована згідно поданого Боржником до податкового органу розрахунку з цього податку № 9309143301 від 30.01.2019 з терміном сплати 21.02.2019.

Згідно наданих Управлінням ДПС до матеріалів заяви з грошовими вимогами до ПАТ "Тепловозоремонтний завод" розрахунку кредиторських вимог, розрахунків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, розрахунку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти, податкової декларації з плати за землю, податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин суди встановили, що податковий борг Боржника у розмірі 1 229 695, 39 грн виник за період з 29.01.2019 по 21.02.2019 (плата за землю, рентні платежі, податок на нерухоме майно, розрахунки за забруднення).

Відповідно до письмових повідомлень про результати розгляду зазначеної заяви ліквідатором ПАТ "Тепловозоремонтний завод" заявлені грошові вимоги Управління ДПС відхилені в повному обсязі з підстав того, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (стаття 59 КУзПБ).

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є грошові вимоги податкового органу до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом статті 1 КУзПБ:

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях;

кредитор, серед іншого, - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до положень ПК України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14);

строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (абзац перший пункту 31.1 статті 31);

податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37);

крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54);

не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56).

У цій справі судами встановлено, що грошові зобов`язання зі сплати податків у розмірі 1 229 695, 39 грн (плата за землю, рентні платежі, податок на нерухоме майно, розрахунки за забруднення) були самостійно задекларовані Боржником, тому вони є узгодженими в силу пункту 54.1 статті 54 ПК України, а відтак Верховний Суд зазначає, що податковий обов`язок міг виникнути у Боржника як платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс пов`язує сплату ним податку.

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями з поданих Управлінням ДПС доказів з`ясовано, що зазначені податкові зобов`язання Боржника виникли у період з 29.01.2019 по 21.02.2019, тобто після визнання його банкрутом згідно постанови суду від 06.12.2018.

Ураховуючи встановлені судами обставини щодо періоду виникнення грошових (податкових) зобов`язань Боржника (після визнання його банкрутом, тобто в ліквідаційній процедурі), Верховний Суд погоджується з їх висновками стосовно того, що такі вимоги податкового органу не відносяться ні до конкурсних, ні до поточних.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14 міститься правовий висновок, згідно якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.

Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 07.10.2020 у справі №15/293-б).

З огляду на такі правові висновки Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ (аналогічного абзацу четвертого частини першої статті 38 Закону про банкрутство) та беручи до уваги встановлені судами обставини щодо настання терміну сплати податкових зобов`язань в період після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом, колегія суддів касаційного суду вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу до ПАТ "Тепловозоремонтний завод" на загальну суму 1 229 695, 39 грн як таких, що суперечать наведеним вимогам законодавства про банкрутство.

Вищевикладена правова позиція Верховного Суду також спростовує доводи Управління ДПС про необхідність визнання грошових вимог податкового органу з тих підстав, що податкові зобов`язання були самостійно задекларовані Боржником, а відтак є узгодженими та не підлягають оскарженню.

Зазначене свідчить про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ у подібних правовідносинах, натомість доводи скаржника у цій частині зводяться до помилкового тлумачення ним норм права, зокрема й твердження заявника про те, що його вимоги мають характер поточних.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Щодо доводів податкового органу про необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (викладені у постановах від 25.06.2019 у справі №826/22478/15 , від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, від 07.10.2020 у справі №15/293-6, від 19.01.2021 у справі №916/4181/14) колегія суддів зазначає таке.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголошено на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Аргументи скаржника про необхідність відступу від вищенаведених правових висновків Верховного Суду полягають у існуванні суперечностей між нормами частини другої статті 7 КУзПБ та пункту 8 статті 20 ГПК України, які призвели до відсутності у податкового органу процесуальних підстав для звернення до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з заявою про приєднання поточних кредиторських вимог відповідно до норм КУзПБ в ліквідаційній процедурі.

Однак, такі доводи скаржника жодним чином не стосуються, а відтак не доводять помилковості, неясності чи неузгодженості висновків Верховного Суду (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 07.10.2020 у справі №15/293-б) про застосування приписів абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ у подібних правовідносинах, а саме щодо неможливості визнання вимог податкового органу за податковими зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, термін сплати яких (зобов`язань) настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

З огляду на зазначене, аргументи скаржника про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах колегією суддів визнаються необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Інші враховані судами попередніх інстанцій у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі №826/22478/15 (щодо припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута після відкриття ліквідаційної процедури) та від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (щодо поширення мораторію на конкурсну заборгованість та не поширення на поточну; щодо відповідальності за поточними зобов`язаннями до визнання боржника банкрутом), від яких також просить відступити скаржник, не є релевантними до обставин цієї справи, що спростовує необхідність дослідження касаційним судом питання щодо необхідності відступу від таких правових висновків.

Таким чином, доводи скаржника про невірне застосування судами норм права та про наявність підстав для відступу від правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління ДПС та необхідність залишення оскаржуваних ухвали (у відповідній частині) та постанови у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області у сумі 1 229 695,39 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 18/1247/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков