Рішення

від 03.08.2023 по справі 643/4611/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4611/23

Провадження № 2/643/1886/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.

представника позивача - адвоката Тамазликара Л.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем № 102868 від 20.11.2020 року; стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати на правничу допомогу) в сумі 15 000 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 102868 від 20.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Надалі, приватним виконавцем Богатиренком А.І. 23.03.2021 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису за № 102868 від 20.11.2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у сумі 51 705,30 грн. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості за кредитним договором проводиться за період з 04.11.2020 року по 04.11.2020 року. Сума заборгованості за кредитним договором становить 50 505,30 грн. Вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. № 102868 від 20.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у сумі 51 705,30 грн. згідно кредитного договору є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.07.2023 року за допомогою засобів електронної пошти на адресу суду представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - Дрешель А.В., не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подала заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких просить в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a> витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 15 000 грн. відмовити. В обґрунтування відзиву зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеним, неспівмірним та необґрунтованим відносно складності справи, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

07.07.2023 року за допомогою системи «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача - адвоката Тамазликара Л.Й. надійшли додаткові пояснення проти заперечень відповідача про відмову у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

03.08.2023 року за допомогою засобів електронної пошти на адресу суду представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - Дрешель А.В., подала заперечення на додаткові доводи, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a> витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 15 000 грн., оскільки представник позивача не надав обґрунтованих розрахунків понесених витрат, інших документів, що підтверджують співмірність обсягів та вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Понесені витрати не відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим та недоведеним.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Тамазликар Л.Й. підтримав обставини викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити її в повному обсязі, надав відповідні пояснення.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в судове засідання не з`явився, проте надав відзив на позовну заяву.

Треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу Богатиренко А.І. в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, пояснення по суті позовних вимог не надали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що 13.08.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 602339630.

20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 102868, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованості за Кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року.

Надалі, представник ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» звернуся до приватного виконавця Виконавчого округу м. Харкова Богатиренка А.І. з заявою про примусове виконання виконавчого напису № 102868, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року, укладеним між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованості за Кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року.

Так, з копії постанови приватного виконавця Богатиренка А.І. від 23.03.2021 року встановлено, що було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису за № 102868 від 20.11.2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у сумі 51 705,30 грн.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Так, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у простій письмовій формі.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

В порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався, за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості та доказів того, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 виснувала, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та у постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо дотримання умов безспірності заборгованості та нотаріальної форми правочину, які є передумовою для видачі виконавчого напису нотаріусом про стягнення кредитної заборгованості.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що виконавчий напис № 102868 від 20.11.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року у загальній сумі 51 705,30 грн. на примірнику кредитного договору, який нотаріально не посвідчено, є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, виконавчий напис № 102868 від 20.11.2020 року вчинено приватним нотаріусом за відсутності документу, що підтверджує направлення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Джиджавадзе Р.А. письмової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому при вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» є безспірною.

Слід також зазначити, що суд позбавлений можливості встановити, чи були надані нотаріусу документи передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, оскільки, відповідачем та приватним нотаріусом така інформація не надавалась.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис № 102868 від 20.11.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 602339630 від 13.08.2019 року у загальній сумі 51 705,30 грн., вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому суд визнає у даній справі виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Так, розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення позивачем ОСОБА_1 судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатським бюро «Леоніда Тамазликар», а саме адвокатом Тамазликар Л.Й. усіх видів правничої допомоги за актом приймання-передачі послуг від 24.05.2023.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, виходячи з яких суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом адвокатського бюро «Леоніда Тамазликар» - Тамазликаром Л.Й. робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи в суді.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача та його представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спори, а адвокатське бюро «Леоніда Тамазликар» в особі адвоката Тамазликара Л.Й. надавало правову допомогу позивачу, відповідно, було обізнане у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

У акті № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 24.05.2023 року зазначений фіксований розмір витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 15 000 грн. При цьому в описі наданих правових послуг зазначені загальні фрази, що характеризують обсяг наданої правової допомоги, а саме: збір документів та доказів, підготовка та подання позову до суду, підготовка та подання до суду відповіді на відзив, отримання процесуальних документів, подання до суду документів відповідно до ЦПК України, отримання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, за необхідності. При цьому, слід зазначити, що по даній категорій справи, правова практика є усталеною, по справі було проведено одне судове засідання за участю адвоката, відзив на позов від відповідача не надходив, надходило тільки заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на що адвокатом Тамазликаром Л.Й. були надані письмові пояснення. Відповіді на відзив, яка вказано у акті-приймання передачі №1 наданої правової допомоги від 24.05.2023 адвокатом не складалося.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 315-319 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, треті особи - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 102868, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a> заборгованості за кредитним договором № 602339630 від 13 серпня 2019 року та суми оплати нотаріальних дій у розмірі 51 705 ,30 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a> на користь Держави витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»</a>, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696.

Третя особа -приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу - Горай Олег Станіславович, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 35.

Третя особа -приватний виконавець виконавчого округу Харківської області - Богатиренко Артур Ігорович, м. Харків, м-д. Конституції, 14, поверх 2/3, оф.3.

Повний текст рішення складено 08 серпня 2023 року.

Суддя - Олійник О.О.