Постанова

від 07.08.2023 по справі 641/8079/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 641/8079/20

провадження № 61-516св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика»,

третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський Віталій Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду

міста Харкова від 01 липня 2021 року у складі судді Маньковської О. О., додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 10 серпня 2021 року у складі судді Маньковської О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Триголова В. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства

з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський Віталій Вікторович, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»), третя особа - директор ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» Гаєвський В. В., про поновлення на роботі

та стягнення заробітної плати

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він працював

за основним місцем роботи на посаді доцента кафедри автоматики

та комп`ютерного телекерування рухом поїздів в Українському державному університеті залізничного транспорту на умовах контракту від 07 липня

2016 року № 67 та додаткових угод до нього.

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 18 липня 2018 року № 28-ВК позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом на посаду начальника відділу розроблення програмного забезпечення із неповним робочим днем (тижнем) на 0,25 ставки та наказом від 11 вересня 2020 року № 60-ВК звільнений (розірвано трудовий договір) на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Підставами звільнення у наказі зазначено раніше застосовані до нього дисциплінарні стягнення у вигляді доган згідно наказів відповідача від 10 вересня

2020 року № 58-ВК та від 11 вересня 2020 року № 59-ВК.

ОСОБА_1 вважав своє звільнення та дисциплінарні стягнення, які йому передували, незаконними, оскільки під час укладення трудового договору жодних письмових зобов`язань щодо графіку робочого часу за сумісництвом між ним та роботодавцем не встановлювалося. Разом із цим існувала усна домовленість із директором підприємства щодо виконання ним, позивачем, посадових обов`язків у вільний від основної роботи час без прив`язки

до конкретних днів та годин знаходження на робочому місці.

Фактичними підставами свого звільнення позивач вважав конфліктну ситуацію, що склалася між ним та роботодавцем, в особі голови зборів засновників, директора та його заступника з фінансових питань, які чинили перешкоди у виконанні ним службових обов`язків по роботі

за сумісництвом, висловлювали погрози створити проблеми за основним місцем роботи.

ОСОБА_1 посилався на те, що із підстав запровадження в Україні карантину щодо запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказом відповідача від 17 березня 2020 року № 14-2020, працівників підприємства, включно із ним, за їх згоди, переведено

на віддалений (дистанційний) режим роботи, а наприкінці березня 2020 року запропоновано взяти відпустку без збереження заробітної плати до кінця карантину.

Позивач надавав відповідну заяву, проте разом із іншим працівником

ОСОБА_2 вимагав від керівництва підприємства повного погашення боргів із премії, яка нараховувалася, але фактично не виплачувалася, що,

на його думку, і стало початком виникнення конфліктної ситуації

із керівництвом підприємства.

У подальшому, 06 липня 2020 року, перебуваючи у відпустці за основним місцем роботи (за графіком), позивач у порядку статті 10 Закону України «Про відпустки» звертався до відповідача із заявою про припинення відпустки без збереження заробітної плати на роботі за сумісництвом

та надання щорічної відпустки, у реєстрації якої йому було відмовлено, як

і у наданні відпустки, про що повідомлено листом від 13 липня 2020 року

№ 223, надісланим йому засобами поштового зв`язку.

Після повторного звернення із заявою, наказом відповідача від 23 липня 2020 року № 46-ВК, із запізненням позивачу було надано щорічну відпустку на роботі за сумісництвом, яка закінчувалася 08 вересня 2020 року, день виходу на роботу - 09 вересня 2020 року на 08:00 год. та закінчення роботи о 10:00 год.

Позивач зазначав про те, що години роботи із ним не погоджувалися

та співпадали із часом виконання ним обов`язків за основним місцем роботи, про що він повідомив директора підприємства в телефонній розмові напередодні виходу на роботу. У цій же розмові він запевнив директора,

що обов`язково з`явиться на роботі у другій половині дня, як тільки матиме таку можливість, а директор зазначив, що час явки до офісу не є принциповим.

09 вересня 2020 року о 12 год. 18 хв. позивачу телефонував директор підприємства та цікавився орієнтованим часом, коли він зможе прибути

на робоче місце. ОСОБА_1 повідомляв, що не раніше 15:00 год. -

16:00 год. До офісу він прибув о 16.00 год, проте до робочого місця допущений не був, позивача звинуватили у прогулі та запропонували звільнитися за власним бажанням при можливому продовженні співпраці на умовах цивільно-правових відносин й погашенні заборгованості

по премії.

Позивач пояснював, що із підстав надмірної завантаженості за основним місцем роботи на початку навчального року, а також поширення коронавірусної інфекції СОVID-19, не зможе виконувати трудові обов`язки

на роботі за сумісництвом в очному режимі найближчі два тижні (14 днів), про що зазначав у своїй заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати, яку написав на місці.

У відповідь на цю заяву на місці голова ради засновників повідомив позивача, що не буде чекати 14 днів, і дав строк на роздуми щодо написання заяви на звільнення за власним бажанням до наступного дня - 10 вересня 2020 року.

Позивач посилався на те, що 09 вересня 2020 року він продублював заяву про відпустку без збереження заробітної плати поштовим відправленням

та упродовж доби, 10 вересня 2020 року, а також 11 вересня 2020 року, неодноразово спілкувався із директором підприємства у телефонному режимі та повідомляв про малоймовірність своєї явки до офісу підприємства.

Проте листом відповідача від 09 вересня 2020 року № 309 позивачу було відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку

із терміновою необхідністю виконання робіт за договором від 07 вересня 2020 року № 148-ПУ-ДЛТ.

У подальшому, 12 вересня 2020 року у поштовому відділенні позивач отримав, зокрема: листи ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» із проханням терміново з`явитися на робочому місці і надати письмові пояснення щодо причин відсутності; акти від 10 вересня 2020 року № 2 та від 11 вересня 2020 року № 3 про відсутність на робочому місці із комісійною фіксацією відсутності на робочому місці у цей день без будь-яких поважних причин

з цього приводу; накази від 10 вересня 2020 року № 58-ВК та від 11 вересня 2020 року № 59-ВК «Про дисциплінарне стягнення».

Законність застосованих до позивача дисциплінарних стягнень він заперечував. Звертав увагу, що у наказі від 11 вересня 2020 року № 60-ВК

у якості безпосередньої підстави для звільнення, відповідач посилався

на наказ про накладання дисциплінарного стягнення від 11 вересня

2020 року № 59-ВК, датований тим же числом, яким оголошено догану

за прогул без поважних причин. На думку ОСОБА_1 , за один і той самий дисциплінарний проступок має місце накладання одночасно двох дисциплінарних стягнень - оголошення догани і звільнення.

Позивач вважав, що оскаржувані накази відповідача зумовлені упередженим ставленням до нього, оскільки при прийнятті

на роботу сторонами були погоджені такі фактичні часові рамки, за яких він міг виконувати свою роботу за сумісництвом, з огляду на необхідність першочергового виконання своїх посадових обов`язків за основним місцем роботи.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просив:

визнати, що режим його робочого часу на ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення відповідає гнучкому режиму робочого часу, який передбачає змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи

у межах встановленої норми тривалості робочого часу;

визнати незаконними та скасувати накази ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 09 вересня

2020 року № 57-ВК, від 10 вересня 2020 року № 58-ВК та від 11 вересня

2020 року № 59-ВК, а також про припинення трудового договору (контракту) від 11 вересня 2020 року № 60-ВК;

поновити його на роботі на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення за сумісництвом на 0,25 ставки;

стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20 496,75 грн, спричинену незаконним звільненням.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивач, будучи прийнятим на роботу на підприємство ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»

за сумісництвом, був обізнаний і ознайомлений щодо тривалості робочого тижня, а саме - 10 годин та визначених й узгоджених умов праці -

з 08:00 год. до 10:00 год., проте допустив прогул без поважних причин

не з`явившись на роботу із 09 по 11 вересня 2020 року.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що зайнятість позивача

за основним місцем роботи не може розцінюватись як поважна причина його неявки на роботу за сумісництвом, оскільки визначений в наказі

від 18 липня 2018 року № 28-ВК графік роботи позивача на підприємстві ним був погоджений. Доказів, що відповідачем був погоджений інший графік роботи, ніж той, що встановлений у вказаному наказі, позивачем не надано, а Правилами внутрішнього трудового розпорядку чи Колективним договором не передбачено зміну режиму роботи в усній формі.

Разом із цим, вирішуючи спір, суд першої інстанції ураховував те,

що надання відпустки без збереження заробітної плати є правом,

а не обов`язком роботодавця та вважав, що позивач, надавши таку заяву, мав отримати відповідну згоду роботодавця щодо погодження вказаної заяви, а в протилежному випадку - зобов`язаний був з`явитись на роботу згідно встановленого графіку роботи. Оскільки відповідної згоди відповідач не надавав, а позивач без поважної причини не з`явився на роботу згідно встановленого графіку, суд першої інстанції дійшов висновку про те,

що оскаржувані накази про оголошення догани позивачу, звільнення його

з посади, а також припинення трудового договору з позивачем видані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти вимог позову суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови, як похідних.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 10 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» понесені у справі судові витрати

на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позов позивача розглянуто і спір вирішено по суті, тому у відповідності

до вимог статей 133, 141 ЦПК України має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2021 року залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня

2021 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 10 серпня 2021 року задоволено частково. Додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2021 року змінено, зменшено розмір правничих витрат постановлених до стягнення

із ОСОБА_1 на користь ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»

із 30 000,00 грн до 20 000,00 грн. В іншій частині додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2021 року залишено без змін. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь

ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» 5 000,00 грн правничих витрат, понесених

в суді апеляційної інстанції.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, установивши погодження між сторонами істотних умов праці, зокрема графіку роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його порушення працівником та законність застосованих до нього дисциплінарних стягнень згідно наказів від 09 вересня 2020 року № 57-ВК та від 10 вересня 2020 року № 58-ВК «Про оголошення догани».

Разом із цим, змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ураховуючи конкретні обставини справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, заявлена для відшкодування сума є явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи й дійсним обсягом наданих послуг, тому є підстави для зменшення цієї суми

до 20 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності та співмірності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2021 року, додаткове рішення Комінтернівського районного суду

міста Харкова від 10 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року. Витребувано

із Комінтернівського районного суду міста Харкова справу № 641/8079/20.

31 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не повідомив його належним чином про дату та час розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зазначена ним в апеляційних скаргах,

не надходило жодних повідомлень від Полтавського апеляційного суду.

На думку ОСОБА_1 , він взагалі не міг бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання через будь-які засоби електронної комунікації (SMS-повідомлення, електронну пошту, систему «Електронний суд» тощо), оскільки з 24 березня 2022 року перебуває

на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Зайти в систему «Електронний суд» та ознайомитися в цій системі

із повідомленням про судовий виклик від 21 жовтня 2022 року, а також результати розгляду справи № 641/8079/20 в суді апеляційної інстанції,

що відбувся без його участі, ОСОБА_1 мав можливість лише 03 січня 2023 року.

Разом із цим, на думку ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2

частини першої статті 251 ЦПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,

у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені

до проведення антитерористичної операції.

Доводи інших учасників справи

Від відповідача та третьої особи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 18 липня 2018 року № 28-ВК ОСОБА_1 прийнятий на роботу із 19 липня 2018 року на посаду начальника відділу розроблення програмного забезпечення

за сумісництвом. Умови праці (згідно атестації робочого місця) з 08:00 год. до 10:00 год. Тривалість робочого дня (тижня)10 годин (а. с. 104 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 27 липня 2020 року № 46-ВК ОСОБА_1 , із 27 липня 2020 року перервано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку із карантином, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на підставі статті 26 Закону України «Про відпустки». Надано ОСОБА_1 щорічну основну відпустку на 43 календарні дні з 27 липня 2020 року по 08 вересня 2020 року.

До роботи стати 09 вересня 2020 року. Підстава: заява ОСОБА_1

від 21 липня 2020 року, отримана поштою (вхідний лист від 22 липня

2020 року № 125) (а. с. 119 т. 1).

Відповідно до доповідної записки технічного директора ОСОБА_4

від 09 вересня 2020 року директора ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» Гаєвського В. В. повідомлено про те, що ОСОБА_1 не з`явився

на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 09 вересня 2020 року (а. с. 120 т. 1).

Наказом директора ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 09 вересня

2020 року № 23-2020 створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці та у подальшому складено Акт № 1 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Час складання акта із 08:00 год. до 16:00 год., будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні (а. с. 121, 122 т. 1).

ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень причин відсутності на роботі 09 вересня 2020 року у встановлені робочі години:

з 08:00 год. до 10:00 год., про що ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» складено акт за підписами директора ОСОБА_3 (голова комісії),

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени комісії) (а. с. 123 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 09 вересня 2020 року № 57-ВК визнано для ОСОБА_1 день відсутності 09 вересня 2020 року прогулом без поважних причин; оголошено догану ОСОБА_1 ; позначено у табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності ОСОБА_1 як прогул (а. с. 124 т. 1).

Згідно акта від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовився ознайомитись з наказом про накладення дисциплінарного стягнення

від 09 вересня 2020 року (а. с. 125 т. 1).

Того ж самого дня, 09 вересня 2020 року, ОСОБА_1 звертався

до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 14 днів. Заява обґрунтована продовженням карантину щодо запобігання поширення респіраторної хвороби Covid-19, а також завантаженням за основним місцем роботи

(а. с. 126 т. 1).

Листом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 09 вересня 2020 року № 309 ОСОБА_1 надано відповідь на його заяву та відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку із терміновою необхідністю виконання робіт за договором від 07 вересня 2020 року

№ 148-ПУ-ДЛТ (а. с. 127 т. 1).

Відповідно до доповідної записки технічного директора ОСОБА_4

від 10 вересня 2020 року директору ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» ОСОБА_9. повідомлено про те, що ОСОБА_1 із 08:00 год.

до 16:55 год. не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 10 вересня 2020 року (а. с. 128 т. 1).

Наказом директора ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 10 вересня

2020 року № 24-2020с створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці та у подальшому складено акт № 2 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Час складання акту із 08:00 год. до 16:55 год., будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні (а. с. 129, 130 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 10 вересня 2020 року № 58-ВК визнано для ОСОБА_1 день відсутності 10 вересня 2020 року прогулом без поважних причин; оголошено догану ОСОБА_1 ; позначено у табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності ОСОБА_1 як прогул (а. с. 131 т. 1).

На ім`я ОСОБА_1 направлявся лист з проханням терміново з`явитись на робочому місці та надати письмові пояснення щодо причин відсутності та попереджено, що в разі неявки на роботу його буде звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 131 т. 1).

Відповідно до доповідної записки технічного директора ОСОБА_4

від 11 вересня 2020 року директора ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» Гаєвського В. В. повідомлено про те, що ОСОБА_1 із 08:00 год.

до 11:55 год. не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 11 вересня 2020 року (а. с. 132 т. 1).

Наказом директора ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11 вересня

2020 року № 25-2020с створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці та у подальшому складено акт № 3 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Час складання акта із 08:00 год. до 11:55 год., будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні (а. с. 134, 135 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11 вересня 2020 року № 59-ВК: визнано для ОСОБА_1 день відсутності 11 вересня 2020 року прогулом без поважних причин (пункт 1); оголошено догану ОСОБА_1 (пункт 2); позначену у табелі обліку використання робочого часу означений день відсутності ОСОБА_1 як прогул (пункт 3) (а. с. 135 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11 вересня 2020 року

№ 59/1-ВК виправлено технічну помилку у наказі від 11 вересня 2020 року

№ 59, замість тексту «Оголосити догану ОСОБА_1 » вважати вірним «звільнити ОСОБА_1 » (а. с. 136 т. 1).

Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11 вересня 2020 року № 60-ВК про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 частини першої

статті 40 КЗпП України, 09 вересня 2020 року. Підставою для звільнення став наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 11 вересня

2020 року № 59-ВК (а. с. 137 т. 1).

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_6 із осені 2018 року по серпень 2020 року вона працювала на підприємстві ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» за сумісництвом. При цьому працювала разом із позивачем в університеті залізничного транспорту за основним місцем роботи. Зазначила,

що, зазвичай, за основним місцем працювала в першій половині дня,

а на підприємство ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» приходила в другій половині дня. Вказала, що і вона, і позивач працювали за сумісництвом

у вільні дні, в залежності від зайнятості за основним місцем роботи.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_7 він працював

на підприємстві провідним інженером. Йому не відомий графік роботи позивача, але пояснив, що останній з`являвся на роботу в різний час,

й в першій, й другій половині дня. Були випадки роботи позивача

в дистанційному режимі та проведення технічних нарад в його відсутності, коли свідок його заміщував.

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_4 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу після закінчення відпустки. Для з`ясування причин його відсутності він зателефонував за основним місцем роботи позивача, де йому повідомили, що останній на роботі. Також

він читав смс-повідомлення, що надійшло від позивача директору товариства 10 вересня 2020 року, у якому він повідомляв, що раніше

17:00 год. не зможе прийти на роботу. Розслідування щодо відсутності позивача на робочому місці було розпочато о 08:00 год., коли він

не з`явився на роботу й увечері були складені відповідні документи з цього факту. Вказав, що оскільки позивач не з`явився на роботу, то, відповідно, будь-яких завдань від підприємства не отримував та не мав права

їх виконувати. На роботі позивач з`явився близько 16:00 год., причини своєї неявки на роботу не повідомив, замість цього намагався вручити заяву про відпустку без збереження заробітної плати.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_5 він був членом комісії

по з`ясуванню причин неявки позивача на робоче місце 09-11 вересня 2020 року. Підтвердив, що позивач з`явився на робочому місці близько 16:00 год., вважав такий час свого приходу на роботу не суттєвим, йому запропонували надати пояснення такої поведінки та подальшої роботи

на підприємстві. Свідок також пояснив, що позивач з`являвся на робочому місці в різний час, частіше в другій половині дня. Повідомив, що наказ про переведення підприємства на дистанційний режим роботи станом

на вересень 2020 року вже не діяв.

Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_8 він працював на підприємстві головним інженером проектів, чи був позивач на робочому місці свідок

не пам`ятав. Йому особисто було відомо, що з`ясовувались причини неявки позивача на роботу, а також те, що останній конкретних фактів щодо причин своєї неявки не пояснював.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність

і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права

та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків

(частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь

у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи

у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена

з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але

не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається

на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення

у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,

що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа

не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою

у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У справі, яка переглядається, ухвалою Харківського апеляційного суду

від 20 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2021 року (а. с. 136 т. 3).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26 жовтня 2021 року на 12 год. 30 хв. (а. с. 139 т. 3).

Зазначені ухвали були отримані ОСОБА_1 25 вересня 2021 року

та 06 жовтня 2021 року, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення (а. с. 140, 151 т. 3).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2021 року (а. с. 159 т. 3).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26 жовтня 2021 року на 12 год. 30 хв. (а. с. 162 т. 3).

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Харківського апеляційного суду, 26 жовтня 2021 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки головуючий суддя Маміна О. В. знаходилась

у відпустці. Розгляд справи № 641/8079/20 відкладено на 21 грудня

2021 року на 11 год. 15 хв. (а. с. 163, 164 т. 3).

Про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції 21 грудня 2021 року

об 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 був повідомлений, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення (а. с. 226 т. 3).

Згідно протоколу судового засідання від 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні (а. с. 227, 228 т. 3).

Розгляд справи судом апеляційної інстанції було відкладено на 01 березня 2022 року на 14:00 год., про що ОСОБА_1 був повідомлений,

що підтверджується розпискою (а. с. 229 т. 3).

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про заміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 серпня 2021 року призначено до розгляду на 20 грудня 2022 року на 10 год. 20 хв. (а. с. 231 т. 3).

У матеріалах справи немає відомостей про надсилання засобами поштового зв`язку судової повістки з інформацією про розгляд справи на 20 грудня 2022 року та її вручення ОСОБА_1 .

Проте Полтавський апеляційний суд направив ОСОБА_1 судову повістку на електронну пошту, яку він зазначав у своїх апеляційних скаргах - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідки Полтавського апеляційного суду про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді «Судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі цивільній (адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій)» від 21 жовтня 2022 року

у справі № 641/8079/20 було надіслано 21 жовтня 2022 року 09:07:51 одержувачу на його електронну адресу alexstein@meta.ua. Документ доставлено до електронної скриньки (а. с. 232, т. 3).

У судове засідання, призначене на 20 грудня 2022 року, позивач не з`явився, і суд розглянув справу за його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року

№ 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних

та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу

та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії

в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається

на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише

у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

Разом із тим, враховуючи презумпцію обізнаності, як виняток, судова повістка може бути надіслана на пошту, повідомлену учасником справи.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження

№ 61-7107св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 20 січня 2023 року у справі

№ 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), Верховний Суд керується тим, що якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні

не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.

Це передусім покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це суд, який комунікує

з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно

і добросовісно. Тому потрібно виходити з презумпції обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

В умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення (пункт 6.8 постанови Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/272/22).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, сприяючи повному та всебічному розгляду справи направив судові документи на електронну адресу заявника, вказану ним в апеляційних скаргах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права

не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав у суду апеляційної інстанції для зупинення провадження у справі на підставі

пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Докази про те, що позивач з 24 березня 2022 року перебуває на військовій службі по мобілізації, до суду апеляційної інстанції не подавались. Зазначені докази були надані позивачем лише до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання

до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що подання до суду касаційної інстанції будь-яких доказів, на підставі яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, зокрема,

у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені

на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції,

не свідчить про необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, оскільки такі докази до суду апеляційної інстанції не подавались.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції, конкретних доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції позивач не наводить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня

2021 року, додаткове рішення Комінтернівського районного суду

міста Харкова від 10 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров