Рішення

від 07.08.2023 по справі 756/1473/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

07.08.2023 Справа № 756/1473/21

Унікальний № 756/1473/21

Провадження № 2/756/276/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Марценюк А.І.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Косовського Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИЦІЯ 777» про стягнення завданих матеріальних збитків,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «ЕКСПЕДИЦІЯ 777» про стягнення завданих матеріальних збитків у розмірі 3 939,00 грн. та витрат по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником легкового транспортного засобу марки MAZDA, модель СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

30.08.2020 року за адресою вул. Велика Васильківська, 25, у м. Києві головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ КМР (КМДА) було прийнято рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу - НОМЕР_1 на спеціальний майданчик у зв`язку з порушенням пункту 17.1 ПДР та допущення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Позивач вказує, що 31.08.2020 року у встановлений законодавством спосіб звернувся з заявою щодо отримання транспортного засобу зі спеціального майданчика, про що написав розписку та надав посадовій особі, відповідальній за зберігання та повернення транспортного засобу.

Однак, того ж дня позивач помітив вм`ятину на задніх лівих дверцятах та полосу на пластиковому захисті, яких до моменту евакуації транспортного засобу не було. Про вказаний факт, ОСОБА_1 написав заяву до начальника Подільського УП ГУ НП в м. Києві.

Позивач вказує, що у акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу було описано зовнішній вигляд автомобіля та наявність (відсутність) пошкоджень. Зокрема згідно акту жодних пошкоджень по всьому кузову не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що 30.08.2020 року під час евакуації його транспортного засобу працівниками суб`єкта, який здійснював евакуацію завдано збитків, які полягали у пошкодженні транспортного засобу.

Внаслідок зазначених пошкоджень, власник транспортного засобу - ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС» з метою виконання ремонту власного транспортного засобу.

На виконання звернення TOB «НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС» надало ОСОБА_1 наряд-замовлення №ТМ012310 з рихтувально-малярних робіт (сегмент І) від 19.10.2020 року. Згідно вказаного наряду-замовлення вартість робіт склала 15 335,46 грн.

Транспортний засіб ОСОБА_1 був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 01.11.2019 р.

Позивачем на користь ТОВ «НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС» було сплачено 3 939,20 гри., що підтверджується квитанцією №ПН3430214. Іншу частину вартості робіт у сумі 11 396, 26 грн. було сплачено страховою компанією згідно Договору страхування наземного транспорту «КАСКО» від 01.11.2019 року.

Позивач вважає, що сума франшизи в розмірі 3 939, 20 грн. є збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

28.07.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечували, зазначивши, що евакуація належного позивачу автомобіля відбулася згідно процедури проведення комплексу завантажувально-розвантажувальних робіт. За період перевезення автомобіля не було зафіксовано жодної ДТП, аварій та інших подій, пов`язаних з пошкодженням транспортного засобу. Доказів неправомірної поведінки зі сторони відповідача, позивачем до суду не надано, позивач не довів спричинення шкоди внаслідок дій працівника відповідача. Також стороною позивача не враховані відомості про наявні на автомобіля ушкодження на час його евакуації, які були відображені у відповідному Акті.

06.08.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив де останній не погоджувався з доводами та аргументами відповідача наведеними у відзиві на позов, просив позовні вимоги задовольнити, вказував, що з фотокопії акту у графі пошкодження ЛФП по всьому кузову стоїть позначка «-», що свідчить саме про відсутність будь-яких пошкоджень ЛФП транспортного засобу позивача.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2020 року за адресою вул. Велика Васильківська, 25, у м. Києві головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ КМР (КМДА) було прийнято рішення про тимчасове затримання і поставлення транспортного засобу - MAZDA, модель СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик у зв`язку з порушенням пункту 17.1 ПДР та допущення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

31.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Подільського УП ГУНП в м. Києві де вказував, що 31.08.2020 року, коли приїхав забирати своє авто з штраф майданчика по вул. Набережно - Луговій, 4 в м. Києві, виявив на автомобілі MAZDA, модель СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був евакуйований, пошкодження, а саме вм`ятину на задніх лівих дверцятах та полосу на пластиковому захисті, яких раніше не було.

Ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, на які посилається позивач як на підставу до задоволення позову, системно входять до Глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» і визначають загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та способи відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

З Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30.08.2020 року вбачається, що під час складання акту інспектором оглянуто зовнішній стан автомобіля на предмет наявності/відсутності пошкоджень, де інспектором зафіксовано пошкодження задніх лівих дверей, що свідчить про наявність заявлених позивачем пошкоджень до завантаження на евакуатор.

При цьому, звертаючись до суду з позовом про відшкодування завданих матеріальних збитків позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправного діяння ТОВ «ЕКСПЕДИЦІЯ 777», встановлення їх вини у заподіянні цієї шкоди та підтвердження причинного зв`язку між шкодою та винними діями заподіювача.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, про які вказує у позовній заяві, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові по справі №753/21177/16 від 19.09.2018 року, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Згідно із ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

При цьому, на підтвердження матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу MAZDA, модель СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 позивач надає Наряд-замовлення №ТМ012310 з рихтувально-малярних робіт (сегмент І) від 19.10.2020 року на суму 15 335,46 грн. з врахування ПДВ.

Також відповідно до п.17 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об`єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов`язані з визначенням ринкової вартості здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобов`язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги.

Таким чином, податкові зобов`язання можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку ПДВ.

За ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція).

Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є найменування та місце розташування сторін за цим договором, перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання, вартість робіт та порядок розрахунків, перелік складових частин (матеріалів) використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу, перелік документів який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

За п. 4 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України 28.11.2014 року №615, які згідно п. 1 поширюються на правовідносини позивача із особою, яка здійснювала ремонт транспортного засобу повинні містити істотні умови відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно розділу 5 п. 7 Правил, документами, що підтверджують надання послуги є акт приймання-передачі КТЗ після надання послуг із технічного обслуговування чи ремонту, наряд-замовлення підписаний контролером якості та замовником, документ, що підтверджує оплату послуг, рахунок-фактура.

Вказані правила у своїх додатках передбачають чіткий зразок наряду замовлення на виконання робіт та акт прийому передачі КТЗ, чого позивачем до суду надано не було.

З огляду на зазначене, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди та підтвердження реального її розміру.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що транспортний засіб MAZDA, модель СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 01.11.2019 року, більше того 11 396 грн. 26 коп. було сплачено страховою компанією, а 3 939 грн., 20 коп. є сумою франшизи, яка має бути стягнута з відповідача.

При цьому, згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» №011175/4615/0000006 від 01.11.2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» взяла на себе зобов`язання як страховик з виплати страхової суми в межах ліміту 800 000 грн. у разі настання страхового випадку із франшизою розмір якої визначено у п.п1.2.2 -1.2.3 в залежності від страхового випадку, але не менше 0,5% (1500 грн.) від страхової суми.

За таких обставин, на думку суду, позивач не лише безпідставно ототожнює франшизу із можливою матеріальною шкодою, але й невірно визначає її розмір з огляду на зміст положень Договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» №011175/4615/0000006 від 01.11.2019 року.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на положення ст. 13 ЦПК України, зміст і обґрунтування позовних вимог, а також наявні докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕДИЦІЯ 777» про стягнення завданих матеріальних збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 07.08.2023 року.

Суддя А.В. Шевчук