Рішення

від 25.07.2023 по справі 759/4720/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4720/23

пр. № 2/759/2436/23

25 липня 2023 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов`язанням,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач Адвокатське бюро "Юрченко-Консалт" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути на його користь 3% річних в розмірі 9 946,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 35 734,00 грн за невиконання грошових зобов`язань.

Свої вимоги керуючий Адвокатським бюро "Юрченко-Консалт" мотивував тим, що 23.02.2018 року між Адвокатським бюро "Юрченко-Консалт" та ОСОБА_1 був укладений Договір 2/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі. Згідно п. 2.1 договору професійна правнича допомога надавалась ОСОБА_1 у цивільній справі № 759/11461/17. Пунктом 4.5 договору сторони визначили розмір адвокатського гонорару у розмірі 10 % від ціни позову у цивільній справі № 759/11461/17, але не менше 25 000,00 грн. Ціна позову у цивільній справі № 759/11461/17 становила 776 691,93 грн, а отже розмір адвокатського гонорару складає 77 669,00 грн.

Виплата адвокатського гонорару мала бути здійснена ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання законної сили рішення у цивільній справі № 759/11461/17, а якщо у справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 30 днів після завершення такого провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року позовну заяву у цивільній справі № 759/11461/17 було залишено без розгляду. Сторони не подавали апеляційні скарги на зазначене рішення суду, яке набрало законної сили 17.03.2018 року. Отже, початок виконання відповідачем грошового зобов`язання в сумі 77 669 грн починається з 17.05.2018 року. Відповідач ОСОБА_1 свого обов`язку із сплати гонорару повністю та вчасно не виконала. 21.12.2020 року на рахунок бюро від ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 1 000 грн із формулюванням: справа 759/11461/17, часткова сплата гонорару адвоката. 19.12.2020 року ОСОБА_1 надала бюро заяву, що вона визнає свій борг в частині сплати адвокатського гонорару за договором, сплачує його частково, чим перериває перебіг строку позовної давності та зобов`язується продовжити погашати свій борг в частині виплати гонорару адвоката. Тривале невиконання боржником своїх зобов`язань завдає шкоди майновим інтересам позивача, оскільки відбувається знецінення грошових коштів. Згідно результатів розрахунку: 3% річних складає 9 946, 00 грн. інфляційні втрати складають 35 734,79 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 року справа була передана на розгляд судді Твердохліб Ю.О. (а.с.27).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.03.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 24-25).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 27).

В судове засідання представник позивача Юрченко А.С. не з`явився, про дату,час і місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду заяву, у якій просив провести судове засідання без участі представника позивача за наявними доказами у матеріалах справи, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що адвокат Юрченко А.С. надавав їй юридичні послуги, після кожного засідання вона сплачувала йому готівкою 1 000,00 грн, загалом оплатила 50 000,00 грн готівкою. Сплачує стягнення за виконавчим провадженням, зазначила, що не погоджується з періодом за який просить провести стягнення позивач, вважає, що пропущено строк звернення до суду, рішення про стягнення з неї боргу не оскаржувала.

Заслухавши пояснення відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між адвокатським бюро «Юрченко -Консалт» та ОСОБА_1 укладено договір № 2/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 2.1 договору бюро приймає на себе зобов`язання з надання клієнту наступної професійної юридичної/правничої допомоги, пов`язаної із розглядом цивільної справи № 759/11461/17.

Відповідно до п.4.5 договору сторони погодили розмір адвокатського гонорару у розмірі 10 % від ціни позову у цивільній справі № 759/11461/17, але не менше 25 000,00 грн. у разі повної відмови у задоволенні позову (відмови позивача від позову, залишення позову без розгляду), а якщо позов буде задоволено частково, то пропоційно до розміру відмовлених позовних вимог.

Виплата адвокатського гонорару здійснюється клієнтом протягом 60 днів з дня набрання законної сили рішення у цивільній справі № 759/11461/17, а якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 30 днів після завершення такого провадження.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.06.2022 року позов адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" заборгованість за договором № 2/18ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі від 23.02.2018 року у сумі 76669,00 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком перший борг - 77 669,00 грн, розрахунок 3% річних за період з 17.05.2018 року по 20.12.2020 року складає 6 052,00 грн та втрати від інфляції за період червень 2018- грудень 2020 року складає 11 580,50 грн; другий борг - 76669,00 грн, розрахунок 3% річних за період з 21.12.2020 року по 231.08.2022 року складає 3894,00 грн та втрати від інфляції за період січень 2021- серпень 2022 року складає 24 154,29 грн (а.с. 3-5).

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування розрахунку не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

У даній справі зобов`язання ОСОБА_1 сплатити на користь адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" заборгованість згідно договору 2/18ц від 23.02.2018 року у розмірі 76669,00 грн встановлене рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.06.2022 року, яке набрало законної сили 28.07.2022 року.

З позовом про стягнення трьох процентів річних від зазначеної суми у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач звернувся 15.03.2023 року та просив стягнути 3% річних та інфляційнй втрати з червня 2018 року по серпень 2022 року.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зобов`язання ОСОБА_1 сплатити на користь адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" заборгованість згідно договору 2/18ц від 23.02.2018 року у розмірі 76669,00 грн встановлене рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.06.2022 року, яке набрало законної сили 28.07.2022 року. З позовом про стягнення трьох процентів річних від зазначеної суми у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач звернувся 15.03.2023 року та просив стягнути 3% річних та інфляційнй втрати з червня 2018 року по серпень 2022 року.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про застосування строку позовної давності, а тому стягненню підлягає сума у межах строку позовної давності за три роки до звернення до суду з позовом, тобто з 15.03.2020 року.

Враховуючи викладене, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача та користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати за період з 15.03.2020 року по 31.08.2022 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконаним грошовим зобов`язанням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" за невиконання грошових зобов`язань згідно договору 2/18ц від 23.02.2018 року три відсотки річних в розмірі 5 477,33 грн та інфляційні втрати в розмірі 28 141,40 грн, а всього 39 096 (тридцять дев`ять тисяч дев`яносто шість) гривень 06 копійок за період з 15.03.2020 року по 31.08.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро "Юрченко-Консалт" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: Адвокатське бюро "Юрченко-Консалт", код ЄДРПОУ 41923240, адреса: 03062, м.Київ, вул. О. Гончарова, 21, кв. 70.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2023 року

Суддя Ю.О. Твердохліб