КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2023 року справа №320/10417/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-2) та просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- визнати за ОСОБА_1 право на пільгову пенсію за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою відповідно до п/п. 3 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу на посаді тракториста період його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022, а також період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він має загальний страховий стаж 37 років, а на посаді тракториста 30 років, що надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте відповідачем-1 протиправно не зараховано до його пільгового стажу період його роботи трактористом з 26.07.2004 по 01.09.2022 та не зараховано до страхового стажу період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983, що мало своїм наслідком протиправну відмову у призначенні такої пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.12.2022 до суду від представник ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про безпідставність позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача-2 вказує, що згідно поданих документів до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах загальний стаж роботи на дату звернення складає 37 років 02 місяців 11 днів. Разом з цим, трудова книжка ОСОБА_1 містить запис про роботу за відповідні періоди на посаді тракториста, проте відсутні будь-які дані про безпосередню його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. ГУ ПФУ у Київській області наголосив, що представлені позивачем документи вказують на наявність у нього пільгового стажу на посаді тракториста 11 років 11 місяців 3 дні. Окрім цього, представником відповідача-2 надано до суду копії матеріалів, які були подані ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
06.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Представник відповідача-1 вказав, що загальний страховий стаж позивача становить 37 років 02 місяців 11 днів, пільговий стаж 11 років 03 місяців 20 днів, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983, оскільки при звільненні відсутня печатка. Також представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначив, що пільговий стаж згідно довідки від 01.09.2022 №39 не підлягає зарахуванню, оскільки відсутня інформація щодо віднесення ПП «РОКІАН-СЕРВІС» до підприємств сільського господарства. При цьому, представником відповідача-1 надано до суду копії матеріалів, які були подані ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
Як стверджує ОСОБА_1 , він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 01.09.2022 у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.
Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
За наслідком розгляду поданих заявником документів, Відділом перерахунків пенсії №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області сформовано рішення про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступних підстав: до страхового стажу не зараховано періоди роботи трудової книжки з 16.06.1983 по 31.08.1983, оскільки при звільненні відсутня печатка. Пільговий стаж згідно довідки від 01.09.2022 №39 не можливо зарахувати, оскільки відсутня інформація щодо віднесення ПП «РОКІАН-СЕРВІС» до підприємств сільського господарства.
Позивач вважає, що відмовляючи у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло протиправно, чим порушило його права та охоронювані законом інтереси, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ від 05.11.1991), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Законом №1058-IV) та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - № 796-XII).
Згідно із абзацом 2 пункту 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Разом з цим, частиною 1 статті 114 Закону № 1058-ІV регламентовано, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до підпункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що чоловіки, які працювали (працюють) трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років мають право на призначення пенсії на пільгових умовах за наявності у них страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
При цьому, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Як свідчать матеріали справи одним із спірних аспектів, в межах даної адміністративної справи, є не зарахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до пільгового стажу позивача стаж згідно довідки від 01.09.2022 №39.
Надаючи оцінку вказаним твердженням відповідача-1 суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 розділу I Порядку №22-1 регламентовано, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105. Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року);
для жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей,- документи, які підтверджують народження і виховання дитини до чотирнадцятирічного віку, та про зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві (при призначенні пенсії згідно з пунктом 7 частини другої статті 114 Закону).
Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637), пункт 1 якого визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості:
стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;
стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;
стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав пенсійному органу довідку від 01.09.2022 №39 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно додатку №5 до Порядку №637, яка видана ПП «РОКІАН-СЕРВІС».
Згідно із вказаною довідкою ОСОБА_1 працював повний робочий день трактористом-машиністом в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» за період з 26.07.2004 по теперішній час (01.09.2022) за професією, посадою трактористом-машиністом, був безпосередньо задіяний у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві, зазначений період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове забезпечення згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV, що передбачена Списком пункт 13 розділ статті 13 підрозділ 34, підстава пункту частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV.
У той же час, як вже було вказано вище, відповідач-1 не зарахував окреслений період до пільгового стажу позивача, з огляду на відсутність інформації щодо віднесення ПП «РОКІАН-СЕРВІС» до підприємств сільського господарства.
Суд критично сприймає зазначені доводи та вказує про те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право пенсійного органу не враховувати належним чином подану заявником довідку, із зазначенням у ній всіх відомостей, передбачених пунктом 20 Порядку №637.
Більше того, суд вказує, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «РОКІАН-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 20625819) основним видом діяльності підприємства є код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.
Крім цього, в матеріалах справи наявна копія посвідчення позивача - тракториста-машиніста НОМЕР_1 , виданого 03.04.1992.
Аналізуючи вказані обставини суд вважає, що позивачем надано належні та достатні докази, в розрізі положень пункту 20 Порядку №637, що підтверджують його пільговий стаж у період з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС».
У свою чергу, не зарахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» є протиправним та, як наслідок, за висновком суду, такий стаж підлягає зарахуванню до пільгового.
Що ж стосується періоду роботи ОСОБА_1 з 16.06.1983 по 31.08.1983, суд вказує про таке.
Згідно із рішенням Відділу перерахунків пенсії №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи трудової книжки з 16.06.1983 по 31.08.1983, оскільки при звільненні відсутня печатка.
Суд досліджуючи матеріали справи встановив, що 16.06.1983 ОСОБА_1 прийнятий тимчасово робочим в об`єднання №3 Радгоспу "30-річчя Перемоги" (запис №1), а 01.09.1983 направлений на навчання в Згурівське СПТУ-24 за спеціальністю тракториста-машиніста (запис №2).
Відповідно до диплому серії №№ НОМЕР_2 , виданого 18.07.1986 року, ОСОБА_1 1 вересня 1983 року вступив до Згурівського СПТУ №24 Яготинського району Київської області і 16 липня 1986 року закінчив повний курс середнього профенсійно-технічного училища за професією тракорист-машиніст (широкого профілю з умінням виконувати роботу слюсаря-ремонтника) і водій автомобіля і здобув середню освіту.
Після закінчення навчання в Згурівському СПТУ №24 позивач продовжив роботу в об`єднання №3 Радгоспу "30-річчя Перемоги" і згідно запису №5 в трудовій книжці 26.07.1986 прийнятий трактористом 3 класу в садоводне відділення.
В подальшому позивач був звільнений 29.10.1986 у зв`язку з з призовом на військову службу, про що свідчить запис №6 в трудовій книжці позивача.
Отже, трудова книжка запису про звільнення позивача з об`єднання №3 Радгоспу "30-річчя Перемоги" перед направленням на навчання в Згурівське СПТУ-24 не містить. відповідач припускає, що такий запис мав бути зроблений 31.08.1983, оскільки відповідно до диплому серії №№ НОМЕР_2 , виданого 18.07.1986 року ОСОБА_1 1 вересня 1983 року вступив до Згурівського СПТУ №24 Яготинського району Київської області.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи проводяться арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984".
Записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно п. 2.10 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.12 Інструкції № 162 визначено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виробляються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) І з посиланням на номер і дату цих документів.
Разом з цим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.
Так, згідно п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пункту 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів; в) внесення відомостей про роботу.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 1.5 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Так, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації (далі Постанова №301).
Аналізуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, яке було чинним станом на час внесення спірного запису до трудової книжки позивача та нормативно-правові акти, чинні станом на час вирішення спору по суті, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Крім того, відповідно до пункту 4 Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З урахуванням наведеного суд вважає, що не врахування відповідачем періоду його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983 до страхового стажу є протиправним і, як наслідок, окреслений період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
У той же час, суд звертає увагу на те, що позивачем, як спосіб захисту порушеного права у позовній заяві, визначено вимогу про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та визнання ним права на пільгову пенсію за віком та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою відповідно до п/п. 3 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу на посаді тракториста період його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022, а також період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983.
Слід відмітити, що на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефектним, а позовні вимоги сформовані не вірно, проте, враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровські області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» та не зарахування до страхового стажу період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983.
При цьому, суд вважає наявними правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсії №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі поданої ним заяви від 01.09.2022 та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу періоду його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» та зарахування до страхового стажу період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983.
В цій частині суд вважає також додатково відмітити, що рішення відповідача-1 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах не містить в собі ані дати, ані його номеру, а відтак резолютивна частина рішення підлягає викладенню у формі, яка вказана вище.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 неправомірно відмовлено у призначені пенсії у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, а тому, на переконання суду, у даному випадку у ГУ ПФУ у Дніпропетровській області відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Як вже було вказано судом вище, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку №22-1, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
У зв`язку із викладеним суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, з урахуванням висновків суду про зарахування періодів його роботи до пільгового стажу та страхового стажу.
Також суд враховує, що позивач раніше звертався із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пенсійними органами приймались рішення про відмову у її призначенні (рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14.06.2022 №104850005672, рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.08.2022 №104850005672), проте вказує, що останні не є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи.
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання вчинити дії стосуються лише відповідача-1, суд приходить до висновку про відсутність позовних вимог, звернутих до відповідача-2 ГУ ПФУ у Київській області. Тому, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Київській області належить відмовити.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову із виходом за межі позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).
При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 ЗУ №3674-VI).
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, та те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується, сума сплаченого судового збору у розмірі 1984,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровські області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» та не зарахування до страхового стажу періоду його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983 в Радгоспі "30-річчя Перемоги".
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983 в Радгоспі "30-річчя Перемоги".
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсії №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі поданої ним заяви від 01.09.2022.
5. Зобов`язати Головне управління в Дніпропетровські області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі поданої ним заяви від 01.09.2022, з урахуванням висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 26.07.2004 по 01.09.2022 на посаді тракториста-машиніста в ПП «РОКІАН-СЕРВІС» та зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 16.06.1983 по 31.08.1983 в Радгоспі "30-річчя Перемоги".
6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2023 |
Оприлюднено | 10.08.2023 |
Номер документу | 112696361 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Кушнова А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні