Ухвала

від 04.08.2023 по справі 460/18613/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 серпня 2023 року м. Рівне№460/18613/23

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою

Приватного підприємства "Західна Сервісна Група"

до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Західна Сервісна Група" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7251035/38248084 від 25.08.2022р. про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 12.08.2021., винесене комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області ; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №17 від 12.08.2021р. днем її подання; визнання протиправним та скасування Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3041641/38248084 від 30.08.2021р. про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 03.06.2021р., винесене комісією з питань зупинення реєстрації накладних Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.06.2021р. днем її подання.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексу адміністративного судочинства України встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначалося, частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів.

За змістом статті 102 Податкового кодексу України вказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У даному ж випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішеннями про нарахування грошового зобов`язання.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, то в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (№К/9901/16396/19) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом позовної заяви, позивачем оскаржується: Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7251035/38248084 від 25.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 12.08.2021 та Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3041641/38248084 від 30.08.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 03.06.2021. При цьому, щодо рішення №7251035/38248084 від 25.08.2022 платником податків застосовувалась процедура адміністративного оскарження, за наслідками якої 12.09.2022 Головою комісії з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №40922/38248084/2.

З урахуванням викладеного вище, перебіг строку на оскарження Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7251035/38248084 від 25.08.2022 розпочався 13.09.2022 і закінчився 13.12.2022, а перебіг строку на оскарження Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3041641/38248084 від 30.08.2021 розпочався 31.08.2021 і закінчився 28.02.2022.

Разом з тим, позовну заяву позивачем подано до суду 03.08.2023, тобто із пропуском строків звернення до суду, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина перша статті 121 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства Українине містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Поряд з наведеним суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що головний бухгалтер підприємства, яка мала коригувати діяльність з приводу розблокування податкових накладних, з початком повномасштабної військової агресії російської федерації виїхала за межі України, а 31.08.2022 звільнилася. Крім того, в штаті підприємства відсутні юристи за посадою, які б могли здійснити підготовку необхідних процесуальних документів. Повномасштабна військова агресія негативно позначилася і на фінансових спроможностях підприємства, зокрема щодо можливості сплати судового збору.

Перевіривши наведене позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.

Так, обставини відсутності головного бухгалтера з 24 лютого 2022 року на робочому місці і подальшого її звільнення з роботи 31 серпня 2022 року належать суто до суб`єктивних факторів, заснованих на неналежній організації, зокрема, процесу реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень. Слід зазначити, що таке право могло бути реалізовано у вказаний період і шляхом залучення професійної правової допомоги, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, позивач не навів.

Більше того, Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3041641/38248084 було ухвалене 30.08.2021, тобто задовго до відсутності на роботі та звільнення головного бухгалтера. А що стосується рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7251035/38248084 від 25.08.2022, то в даному випадку відсутність головного бухгалтера не завадила платнику податків ініціювати процедуру адміністративного оскарження.

З приводу посилань на обставини повномасштабної військової агресії, то суд зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження, однак лише за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.

Водночас позивач не довів існування причинного зв`язку між пропуском строку звернення до суду і повномасштабною військовою агресією.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що сукупність обставин вказує на те, що ПП «Західна Сервісна Група» у період з 31.08.2021 - в одному випадку і з 13.09.2022 - в другому, не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у цей період суду надано не було. Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду через обставини, зазначені в заяві від 03.08.2023.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, позовну заяву слід залишити без руху.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Приватного підприємства "Західна Сервісна Група" до Головного управління ДПС у Рівненській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя Н.В. Друзенко