Рішення

від 08.08.2023 по справі 520/13125/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 серпня 2023 року № 520/13125/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 204050007559 від 03.01.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 05.10.1988 року по 05.01.1989 року, з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.01.1999 року по 16.07.1999 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 28.12.2022 року, тобто з дня звернення за пенсією, та передати електронну пенсійну справу для здійснення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії за переданою електронною пенсійною справою за місцем обліку.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення № 204050007559 від 03.01.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним та таким, що порушує її права, оскільки відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди з 05.10.1988 року по 05.01.1989 року, з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.01.1999 року по 16.07.1999 року, оскільки на неї не може бути покладено тягар відповідальності за нездійснення належної сплати підприємством страхових внесків, а наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може свідчити про відсутність у позивача страхового стажу. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області через канцелярію було подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року не менше 29 років, а у разі відсутності, починаючи 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого ч.1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: 01.01.2025 року по 31.12.2025 року від 22 до 32 років. Позивач звернулась із відповідною заявою 28.12.2022 року та за результатами розгляду документів було встановлено, що страховий стаж заявниці становить 28 років 08 місяців 06 днів, в тому числі до страхового стажу не було зараховано період роботи з 05.10.1988 по 05.01.1989, оскільки не зазначено дату наказу про звільнення з роботи; з 18.01.1999 по 16.07.1999, оскільки період отримання матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає зарахуванню згідно положень ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки для зарахування вказаного періоду необхідно надати довідку, в якій буде вказано, який вид даної допомоги позивач отримувала; період з 01.11.2006 по 31.12.2010, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страхові внески за дані періоди не сплачені. Відтак, рішення відповідача є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Водночас, представником відповідача зазначено, що повноваження органу Пенсійного фонду України є дискреційними.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також, представником відповідача наведено підстави для відмови у призначенні пенсії аналогічні вказаним представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Крім того, представником відповідача зазначено, що прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2022 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду за місцем свого фактичного проживання, а саме до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) м. Ізюм Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 року та надала необхідні документи.

Відповідно до абз. 12 п. 4.2 розділу IV «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Під час розгляду справи встановлено, що за принципом екстериторіальності органом, що призначатиме пенсію було обрано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 204050007559 від 03.01.2023 року відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту вказаного рішення вбачається зазначення про те, що вік заявника 60 років; необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років, а страховий стаж особи - 28 років 08 місяців 06 днів, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , з 05.10.1988 р. по 05.01.1989 р. оскільки не зазначені дата наказу на звільнення з роботи; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.01.1999 р. по 16.07.1999 р. оскільки зарахування до стажу даного періоду не передбачено законодавством; також до страховою стажу не зараховано періоди роботи з 01.11.2006 р. по 31.12.2010 р., оскільки згідно індивідуальних відомостей про особу, страхові внески за дані періоди не сплачені. Крім того, вказано, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 07.12.2025 р.

Позивач вважає таку відмову відповідача у призначенні пенсії за віком та прийняте останнім рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Приписами ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.

При цьому, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Водночас, суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно зі статтею 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як встановлено судом, разом із заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку НОМЕР_2 .

Водночас, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 05.10.1988 по 05.01.1989, оскільки не зазначено дату наказу про звільнення з роботи; з 18.01.1999 по 16.07.1999, оскільки період отримання матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає зарахуванню згідно положень ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки для зарахування вказаного періоду необхідно надати довідку, в якій буде вказано, який вид даної допомоги позивач отримувала; період з 01.11.2006 по 31.12.2010, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страхові внески за дані періоди не сплачені.

Отже, стосовно періоду роботи позивача з 05.10.1988 по 05.01.1989 судом встановлено наступне.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається, що згідно запису 11 позивач 05.10.1988 року була прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень згідно наказу №136 від 30.09.1988 року та згідно запису 12 05.01.1989 року позивач була звільнена з займаної посади у відповідності до ст. 36 п.1 КЗпП УССР згідно наказу №2 від 05.1989 року.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи вчиняються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Суд зазначає, що доводи представника відповідача стосовно того, що період роботи позивача з 05.10.1988 по 05.01.1989 не підлягає зарахуванню до стажу, оскільки не зазначено дату наказу про звільнення з роботи є єдиною обставиною, що відповідачем було покладено в основу прийнятого рішення.

Будь-яких інших доводів відповідачем з приводу вказаного питання наведено не було.

Суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.

Відтак, відповідальність за організацію ведення обліку бухгалтерських документів покладається на роботодавця, а тому формальні неточності в записі щодо звільнення позивача, які містяться в документах, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такі документи складені.

Водночас, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, зазначений період роботи позивача підлягає зарахуванню.

Стосовно періоду роботи позивача з 18.01.1999 по 16.07.1999 судом встановлено наступне.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається, що згідно запису 25 позивачу 18.01.1999 року була розпочата виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» згідно наказу №981 від 21.01.1999 року та згідно запису 26 16.07.1999 року припинена виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до ст.. 31 Закону України «Про зайнятість населення» згідно наказу №12646 від 19.07.1999 року.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю.

При цьому, зі змісту ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що підставою для зарахування періоду до 1 січня 2004 року є записи в трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, підтвердити період одержання допомоги по безробіттю можна на підставі відповідної довідки служби зайнятості, що передбачено «Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Після 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди, коли людина перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.04.2022 року у справі № 638/7217/16-а згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Також, судом вказано, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Судом вказано, що законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Законом України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року, чинним на той час, зокрема ч. 1 ст. 31 було встановлено, що безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян..

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що записи трудової книжки позивача підтверджують саме отримання останньою матеріальної допомоги по безробіттю згідно положень Закону України «Про зайнятість населення».

Доказів протилежного до суду не надано та судом в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 2 п. 6 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

З огляду на вищевикладене у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Отже, зазначений період роботи позивача підлягає зарахуванню.

Стосовно періоду роботи позивача з 01.11.2006 по 31.12.2010 суд зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається, що згідно запису 33 17.11.2004 позивач була прийнята до Ізюмського комбінату комунальних підприємств на посаду приймальниці в міському туалеті постійно згідно наказу №120 від 17.11.2004 року, згідно запису 34 26.07.2006 року посада позивача перейменована в касира згідно наказу №71 від 26.07.2006 року, згідно запису 35 20.05.2019 року позивач звільнена з займаної посади за ст.36 п.1 КЗпП України (угода сторін) згідно наказу №2 від 20.05.2019 року.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що згідно із п.«а» ч. 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

В той же час, з аналізу норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа №316/1392/16-а).

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, останнім не зараховано до страхового стажу для призначення пенсії період роботи позивача з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року, оскільки згідно індивідуальних відомостей про особу, страхові внески за дані періоди не сплачені.

Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що періоди роботи з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року на Ізюмському комбінаті комунальних підприємств (ідентифікаційний код 03358647) не зараховані до страхового стажу.

Разом з тим, із вказаних відомостей також вбачається нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи.

Крім того, спірні періоди роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .

Отже, оскільки наявними письмовими доказами підтверджується, що в період з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року Ізюмським комбінатом комунальних підприємств позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказані періоди роботи.

Отже, зазначений період роботи позивача підлягає зарахуванню.

Суд, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, зазначає, що оскільки вказані доводи представника відповідача були покладені в основу рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 204050007559 від 03.01.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то таке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи обставин прийняття відповідачем протиправного рішення, яким було порушено права позивача, та враховуючи обставини того, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідачем в цілому не було надано належної оцінки поданим документів, суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог позивача відповідно до положень ч.2 ст. 9 КАС України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 року про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 28.12.2022 року, тобто з дня звернення за пенсією, та передати електронну пенсійну справу для здійснення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії за переданою електронною пенсійною справою за місцем обліку суд зазначає, що останні є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи їх передчасність з огляду на не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивача від 28.12.2022 року..

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7,м. Вінниця,Вінницька область,21100), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 204050007559 від 03.01.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 05.10.1988 року по 05.01.1989 року, з 01.11.2006 року по 31.12.2010 року, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.01.1999 року по 16.07.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 року про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн.. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7,м. Вінниця,Вінницька область,21100, код ЄДРПОУ 13322403).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.