Постанова

від 04.07.2023 по справі 140/1025/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1025/21 пров. № А/857/10678/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮПОЛ Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Ковальчук В.Д.,

справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення: не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮПОЛ Україна» (далі ТзОВ «ДЮПОЛ Україна») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2020 №00001790402.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 23 жовтня 2020 року №00001790402. Стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮПОЛ Україна» (45625, Волинська область, Луцький район, село Тарасове, вулиця Волі, будинок 10, код ЄДРПОУ 42060952) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3328,50 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 50 копійок).

Рішення мотивоване тим, що доводами відповідача не доведено правомірності свого рішення.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неповним дослідженням доказів, неповним встановленням обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано, що ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» імпортоване обладнання передало на відповідальне зберігання до ТОВ «Пластмакс» на безоплатній основі, яке є пов`язаною особою з платником, оскільки директор та засновник ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» є засновником (100 % внеску) ТОВ «Пластмакс». На думку відповідача, придбане обладнання не використано товариством в оподатковуваних операціях, не понесено інших витрат на його обслуговування, що свідчить про невикористання його в господарській діяльності, а тому відсутній позитивний економічний ефект від його придбання.

Таким чином, судом не враховано, що реєстрація платника ПДВ позивача була скасована, тобто в майбутньому економічний ефект не буде досягнуто.

Також зазначає, що на дату проведення перевірки у платника виникає безумовне зобов`язання нарахувань податку на додану вартість на всі активи, суми ПДВ при придбанні яких у попередніх звітних періодах було включено до складу податкового кредиту, та які рахувались у нього на балансі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 31.08.2020 по 04.09.2020 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» (код ЄДРПОУ42060952) з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2018 року, січень 2019 року, травень 2019 року, червень 2020 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2020 № 12281/03-20-04-02/42060952.

Актом перевірки встановлено порушення вимог пп. 14.1.36, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст.14, п. 44.1, п.187.1 ст.187, абз 2 п.188.1 ст.188 , п. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст.1, ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, та наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289 із змінами і доповненнями, що призвело до заниження ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» суми податкових зобов`язань по декларації за червень 2020 року в розмірі 177520 грн, в результаті чого платником завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за червень 2020 року в розмірі 177520 грн.

Позивач не погодився з такими висновками акта перевірки та подав на нього заперечення, однак ГУ ДПС у Волинській області листом від 22.10.2020 відмовило у задоволенні таких заперечень.

На підставі даного акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.10.2020 №00001790402, яким встановило завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 177520 грн та застосувало штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44380 грн.

ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» оскаржило спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 18.12.2020 № 35726/6/99-00-06-02-03-06 відмовила у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення залишила без змін.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Вимогами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як передбачено пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Вимогами Інструкцiї про застосування Плану розрахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов`язань i господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакцiї, чиннiй на час виникнення спiрних вiдносин) передбачено, що збiльшення зазнаних витрат на придбання або створення матерiальних та нематерiальних необоротних активiв вiдображається за дебетом рахунку 15 «Капiтальнi iнвестицiї», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дiю, прийняття в експлуатацiю придбаних або створених нематерiальних активiв тощо).

Водночас рахунок 10 «Основнi засоби» призначено для облiку й узагальнення iнформацiї про наявнiсть та рух власних або отриманих на умовах фiнансової оренди об`єктiв i орендованих цiлiсних майнових комплексiв, якi вiднесенi до складу основних засобiв, а також об`єктiв iнвестицiйної нерухомостi.

Відтак, платники податку мають право на бюджетне вiдшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового облiку податковий кредит нарахований внаслiдок придбання або спорудження (будiвництва) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй у необоротнi капiтальнi активи). Зарахування на баланс основних засобів може бути відображене за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію, а право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції, цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.10.2019 у справі №803/3519/15, від 21.03.2019 у справі №804/3654/16, від 28.05.2019 у справі №813/805/15.

Згідно матеріалів справи, 17.07.2020 ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9170828091 за червень 2020 року, де у рядку 16 декларації відобразило від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 177520 грн. Відповідно до рядків 20.2, 20.2.1 даної декларації підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку сума 177520 грн.

Крім того, позивач надіслав контролюючому органу заяви від 17.07.2020 про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обробку реєстраційної суми правонаступника (Д4), де продубльована сума бюджетного відшкодування з рядка 20.2.1 у розмірі 177520 грн.

В ході проведення документальної невиїзної перевірки встановлено, що ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» до бюджетного відшкодування за червень 2020 року включено: суму ПДВ, сплачену на при ввезенні (імпорті) обладнання на митну територію України у січні 2019 року в сумі 168267 грн; суму ПДВ, сплачену за транспортно-експедиційні послуги при організації перевезення імпортованого обладнання в розмірі 9249 грн від ТОВ «ПРОФІ КАРГО СЕРВІС»; суму ПДВ, сплачену за послуги з обробки даних та формування кваліфікованого сертифікату відкритого ключа юридичної особи послуг обробки даних та формування кваліфікованого сертифікату відкритого ключа юридичної особи в сумі 4 грн від ТОВ «ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ «Україна».

Як встановлено судом, ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» у січні 2019 року імпортувало на митну територію України обладнання для обробки пластмаси, промислового використання, екструдери: екструзійна лінія моделі SHF - 75 для виробництва жорсткої та м`якої ПВХ плівки (1 шт.) та змішувач ПВХ пластифікату з нагрівом та охолодженням моделі SHCM-1340 (1 шт.).

Сплачене ПДВ митним органам при імпорті обладнаня у січні 2019 року ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» віднесено до складу податкового кредиту по декларації за січень 2019 року в сумі 168267 грн.

Доставку товару здійснював ТОВ «Профі карго сервіс», вартість наданих послуг з транспортно-експедиторського обслуговування становить 128244,69 грн, в т.ч. ПДВ - 9249,09 грн. Дані витрати ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» було розподілено пропорційно до вартості придбаних основних засобів: на екструзійну лінію - 31108,35 грн, та на змішувач ПВХ - 18137,09 грн.

Придбане обладнання ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» відобразило на pax. 15 «Капітальні інвестиції» у січні 2019 року вартістю 868400,61 грн у кільксті 2 од. (екструзійна лінія моделі SHF-75 змішувач ПВХ моделі SHCM-1340).

ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» відповідно до свідоцтва № 200393598 було платником ПДВ із 01.06.2018. Станом на момент проведення перевірки рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2020 № 148/03-20-04 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» у зв`язку з тим, що платник подає контролюючому органу податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з 01 червня 2019 року по 31 травня 2020 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, згідно даних ЄРПН за період з червня 2018 року по червень 2020 року ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» не декларувало суми ПДВ у розділі І «Податкові зобов`язання». У зв`язку з цим податковий орган дійшов висновку, що фактично імпортоване обладнання не викорстовувалось ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» у господарській діяльності підприємства та не призводило до декларування платником податкових зобов`язань та відображення оподатковуваних операцій, які спрямовані на отримання доходу.

ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» вказане імпортоване обладнання передало на відповідальне зберігання до ТОВ «Пластмакс» згідно договору про відповідальне зберігання №1 від 25.01.2019. Зберігання здійснюється за цим договором на складі зберігача ТОВ «Пластмакс», який знаходиться з адресою: Волинська область. Луцький р-н, с. Великий Омеляник, вул. Набережна 1. Зберігач надає послуги щодо зберігання товару на безоплатній основі.

Перевіркою встановлено, що зберігання товару для ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» здійснюється ТОВ «Пластмакс», який є пов`язаною особою з платником, оскільки директор та засновник ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» є засновником (100 % внеску) ТОВ «Пластмакс».

Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, є аргументом того, що придбане (імпортоване) обладнання ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» фактично не використовує в оподатковуваних операціях, що свідчить й про невикористання його в господарській діяльності платника.

Також під час перевірки встановлено, що ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» не повідомляло контролюючий орган про об`єкти оподаткування або об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, що також, на думку податкового органу, свідчить про відсутність ведення господарської діяльності ТзОВ «ДЮПОЛ Україна».

Відтак, відповідач вважає, оскільки ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» не отримало жодних економічних вигод, пов`язаних із використанням імпортованого обладнання, супутніх витрат, а отже й доходів, тому дані необоротні активи не використовуються підприємством у господарській діяльності, яка спрямована на отримання доходу, у зв`язку і з чим податковий орган відмовив позивачу у бюджетному відшкодуванні.

Разом з тим, як враховано судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 22.21 виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютери; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 32.99 виробництво іншої продукції, н. в. і. у.; 38.32 відновлення відсортованих відходів.

Враховуючи вищенаведені види діяльності позивача та те, що ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» придбало та імпортувало на митну територію України обладнання для обробки пластмаси та промислового використання, а саме: екструзійну лінію моделі SHF - 75 для виробництва жорсткої та м`якої ПВХ плівки (1 шт.) та змішувач ПВХ пластифікату з нагрівом та охолодженням моделі SHCM-1340 (1 шт.) та відобразило у січні 2019 року на pax. 15 Капітальні інвестиції, суд дійшов вірного висновку, що таке обладнання придбане позивачем в межах господарської діяльності та з метою використання в такій діяльності. Наявність таких капітальних інвестицій також відображена позивачем в оборотно-сальдовій відомості за червень 2020 року.

З урахуванням приписів пункту 198.3 статті 198 ПК України позивач наділений правом нарахування податкового кредиту в результаті придбання обладнання та сплати податку на додану вартість незалежно від того, чи такі основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності цього платника податку протягом звітного податкового періоду та незалежно від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом звітного періоду. З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем придбане обладнання не використовується у господарській діяльності, а тому такий платник завищив бюджетне відшкодування. Чинне законодавство не ставить вимогу отримання прибутку від використання придбаних основних засобів в господарській діяльності протягом звітного періоду для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків нас право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Таким чином, визначальною ознакою господарської діяльності є наявність мети з отримання прибутку, а збитковість операції може бути обумовлена комерційним ризиком.

Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд постановах від 12.05.2020 у справі №0870/6956/12, від 15.01.2020 у справі №826/10855/16, від 18.12.2019 у справі №2а-1670/7454/12, від 11.06.2019 у справі №803/295/18, від 11.06.2019 у справі №803/295/18.

При цьому, як вірно зазначено судом, безпідставними є доводи податкового органу про те, що зберігання придбаного обладнання на безоплатній основі у пов`язаної особи ТОВ «Пластмакс» свідчить про невикористання його в господарській діяльності, оскільки такі господарські операції не суперечать вимогам законодавства та не визнані недійсними, а також не впливають на правомірність заявленого бюджетного відшкодування позивачем.

Відсутність подання податковому органу повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за наявності інших первинних документів не може свідчити про відсутність ведення господарської діяльності позивачем.

Судом також вірно зазначено, що відповідно до положень пункту 184.9 статті 184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Тобто, норми чинного законодавства не передбачають відсутність права платника податків внаслідок анулювання реєстрації платника ПДВ на повернення раніше заявлених сум бюджетного відшкодування за господарськими операціями, які здійснювалися до такого анулювання та під час наявності у такого платника статусу платника ПДВ.

Як передбачено п. 184.7 ст.184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах. Таке нарахування потрібно зробити виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 184.6 статті 184 ПК України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Як вірно зазначено судом, вимога п 184.7 ст. 184 ПК України поширюється на декларування податку на додану вартість за останній звітний (податковий) період. З матеріалів справи слідує, що податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2020 року, тобто за останній звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» подало 18.08.2020.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи той факт, що суми ПДВ, сплачені при імпорті обладнання були заявлені до бюджетного відшкодування за результатами звітного періоду перед анулюванням, тому ТзОВ «ДЮПОЛ Україна» не мало обов`язку нараховувати «умовні» податкові зобов`язання на придбане обладнання та відповідно не було зобов`язане було подавати податкову декларацію з ПДВ за червень 2020 року з урахуванням пункту 184.7 статті 184 ПК України. Вимоги подати податкову декларацію з ПДВ з урахуванням пункту 184.7 статті 184 ПК відображені у листі ГУ ДПС у Волинській області від 23.07.2020 № 18146/10/03-20-55-04, однак такий лист адресований позивачу після подання останнім декларації з ПДВ за червень 2020 року (17.07.2020), тобто стосувався декларування з цього податку за липень 2020 року. При цьому, судом враховано, що перевірка проведена відповідачем з питань правомірності формування позивачем від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2018 року, січень 2019 року, травень 2019 року, червень 2020 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2020 року, а тому вимоги, викладені у вказаному листі не стосуються періоду, за який проведено перевірку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2020 за №00001790402.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 140/1025/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено у зв`язку з перебуванням суддів Л.Я. Гудима та Р.Й. Коваля у відпустці 08.08.2023.