Ухвала

від 07.08.2023 по справі 640/14696/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14696/20

адміністративне провадження № К/990/25049/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №640/14696/20 за позовом Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Модрицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила: визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині, що стосується віднесення Модрицької територіальної громади до спроможної Трускавецької територіальної громади.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

17 липня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом

норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункти 6-1, 7-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/32312/20.

Верховний Суд зазначає, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Щодо обґрунтування подібності правовідносин скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, в якій зазначено, що задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Як вказує скаржник, критичною умовою для застосування судами вже наявних висновків Верховного Суду є подібність змісту правовідносин щодо якої було здійснено висновок.

З огляду на це заявник касаційної скарги вважає, що правовідносини у справі № 640/32312/20 є подібними у цій справі.

Проте Верховний Суд не може з цим погодитися, враховуючи наступне.

У справі, що розглядається, позивач просив визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області».

У справі, на яку посилається скаржник, позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження від 12 червня 2020 року № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" в частині включення Дублянської територіальної громади Жовківського району до складу Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львів.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/32312/20 вбачається, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 624-р був затверджений перспективний план формування територій громад Львівської області.

Верховний Суд у справі №640/32312/20 зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування Перспективного плану формування територій громад Львівської області.

Суд касаційної інстанції у справі №640/32312/20 наголосив, що стадія схвалення Перспективного плану формування територій громад Львівської області та розпорядження про його затвердження не оскаржується в даному провадженні.

Повертаючись до цієї справи, що розглядається, позивач - Модрицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області - оскаржує саме розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області».

Отже, враховуючи обставини та предмети оскарження у цій справі, та справі, на яку посилається скаржник (№640/32312/20), правовідносини в них не є подібними.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим, скаржник оскаржує судові рішення на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Проте доводи щодо відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20, ґрунтуються виключно на незгоді відповідача щодо неправильного, як він вважає, застосування судом апеляційної інстанції приписів Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», що не є достатнім обґрунтуванням наявності підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четверту статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі №640/14696/20 за позовом Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Н.А. Данилевич