Ухвала

від 25.07.2023 по справі 761/21176/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.06.2023 задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке виявлене та вилучене 13.06.2023 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та земельних ділянках, а саме: мобільний телефон марки «Iрhone», модель «X», іmеі: НОМЕР_1 , ICCD НОМЕР_2 ; коробка до телефону «Iрhone», модель «X»; Sim-картка мобільного оператора МТС з номером НОМЕР_3 ; Sim-картка «Билайн» № НОМЕР_4 ; візитна картка на ім`я ОСОБА_9 , із зазначенням номерів телефонів, адреси та засобів електронного зв`язку.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушення

вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю

---

Справа № 761/21176/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4234/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, 21.07.2023 відзахисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник навів доводи, аналогічні доводам раніше поданої апеляційної скарги, та вказував на те, що ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку дозвіл на вилучення мобільного телефону та сім-карти не надавався.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що органом досудового розслідування вилучено вищезазначений мобільний телефон в порушення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України.

Крім того, слідчим суддею не з`ясовано, яким критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідає тимчасово вилучене майно, а також не досліджено та не надано належної оцінки постанові слідчого про визнання такого майна речовими доказами.

Апелянт звертав увагу на порушення права на мирне володіння майном.

Власник майна ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Від захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 24.07.2023 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна та його захисника, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Подільського та Шевченківського УП ГУНП в м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва та Шевченківської окружної прокуратури м. Києва СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000129 від 20.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно даних клопотання, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за матеріалами з ГУ «Д» ДЗНД СБ України, за фактом можливого розкрадання бюджетних коштів службовими особами ТОВ «Орімі Україна» (ЄДРПОУ 30309935), яке змінило юридичне найменування на ТОВ «ТС ТРЕЙД», та ряду підконтрольних суб`єктів господарювання: ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 25287617), ТОВ «Ексімтрейд» (ЄДРПОУ 30307990), що здійснюють свою діяльність на території України, підзвітних ТОВ «Орімі Трейд», яка зареєстрована на території російської федерації, із залученням до своєї протиправної схеми невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб органів державної влади України; а також за фактом можливого фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади та можливою легалізацією (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом службовими ТОВ «Орімі Україна» (ЄДРПОУ 30309935), яке змінило юридичне найменування на ТОВ «ТС ТРЕЙД» та за фактом вчинення легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі, що вчинялися упродовж 2019-2022 років.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до вищевказаних протиправних дій причетний один із засновників та фактичний керівник ТОВ «Орімі Україна» ( наразі змінило юридичне найменування на ТОВ «ТС ТРЕЙД») на території України ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.05.2023 надано дозвіл на проведення обшуку у житлових будинках, господарських будівлях та спорудах за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_7 .

Згідно даних протоколу обшуку від 13.06.2023, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та на земельних ділянках, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iрhone», модель «X», іmеі: НОМЕР_1 , ICCD НОМЕР_2 ; коробка до телефону «Iрhone», модель «X»; Sim-картка мобільного оператора МТС з номером НОМЕР_3 ; Sim-картка «Билайн» № НОМЕР_4 ; візитна картка на ім`я ОСОБА_9 .

Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 від 14.06.2023 вищевказані речі та документи, вилучені в ході обшуку 13.06.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , та на земельних ділянках, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022102070000129.

14.06.2023 засобами поштового зв`язку слідчому судді Шевченківського районного суду міста Києва направлено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, яке вилучене 13.06.2023 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та земельних ділянках, а саме: мобільний телефон марки «Iрhone», модель «X», іmеі: НОМЕР_1 , ICCD НОМЕР_2 ; коробка до телефону «Iрhone», модель «X»; Sim-картка мобільного оператора МТС з номером НОМЕР_3 ; Sim-картка «Билайн» № НОМЕР_4 ; візитна картка на ім`я ОСОБА_9 , із зазначенням номерів телефонів, адреси та засобів електронного зв`язку, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.06.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке виявлене та вилучене 13.06.2023 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та земельних ділянках, а саме: мобільний телефон марки «Iрhone», модель «X», іmеі: НОМЕР_1 , ICCD НОМЕР_2 ; коробка до телефону «Iрhone», модель «X»; Sim-картка мобільного оператора МТС з номером НОМЕР_3 ; Sim-картка «Билайн» № НОМЕР_4 ; візитна картка на ім`я ОСОБА_9 , із зазначенням номерів телефонів, адреси та засобів електронного зв`язку.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 речі та документи, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження № 42022102070000129 від 20.04.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховання, знищення, пошкодження, зіпсування.

Крім того, постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 від 14.06.2023 речі та документи, вилучені в ході обшуку 13.06.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , та на земельних ділянках, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022102070000129.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника про недоведеність відповідності вилученого майна речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність вилученого мобільного телефону та сім-карти у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук за адресою, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3