Рішення

від 08.08.2023 по справі 177/1139/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1139/23

Провадження № 2/177/529/23

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

08 серпня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Лященко В.В.

за участю:секретаря судовогозасідання Митрофанової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі цивільну справу №177/1139/23 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович до публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство Кривбасвибухпром» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, суд -,

встановив:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він, перебуваючи в трудових правовідносинах з відповідачем внаслідок роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», отримав хронічне професійне захворювання.

Зазначене хронічне професійне захворювання, відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.07.1992 року, виникло з вини роботодавця. 15.10.1993 року у зв`язку із отриманням хронічного професійного захворювання первинно пройшов МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 10%. 15.10.1994 року повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено втрату працездатності у розмірі 20% безстроково. 08.04.2010 року довелося провести оперативне втручання з факоемульфікації катаракти з імплантом задньої капсули.

Позивач вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 134 000,00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року було відкрито провадження по справі. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявою від 08.08.2023 року просив справу розглядати без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство Кривбасвибухпром» в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив щодо позову не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 09.03.1983 року по 26.10.1994 року перебував у трудових відносинах з ПВП «Кривбасвибухпром», ДП «ДПВП «Кривбасвибухпром», Державним промислово-виробничим підприємством «Кривбасвибухпром», правонаступником якого є ПАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» (а.с.10-15).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.07.1992 року, позивачу встановлено хронічне професійне захворювання. Професійне захворювання отримане внаслідок тривалого контакту із вибуховими речовинами, у складі яких є ТНТ. Причиною професійного захворювання став тривалий контакт з вибуховими матеріалами, що містять ТНТ. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 10 років (а.с.22).

Згідно довідки МСЕК від 15.10.1993 року, позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 10% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.24).

Згідно довідки МСЕК від 15.10.1994 року, позивачу безстроково, встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 20%, у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності (а.с.23).

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положеньстатті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втратупрофесійної працездатності 15.10.1993 року, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд вважає, що до правовідносин сторін застосовується Закон України«Про охорону праці»

Зазначені правовідносини виникли в період діїЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка, станом на жовтень 1993 року, не передбачала права на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України»від 24.12.1999 року набрала чинностіз 13.01.2000 року.

До набрання чинності зазначеної нормиправовідносини щодо відшкодування моральної шкодибуло врегульованоЗаконом України «Про охорону праці»та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженихпостановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року(зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34).

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року.

Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робітникам та службовцям каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР №690 від 03.07.1984 року, які були чинні станом на жовтень 1993 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, якийбув чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносинимали місце, а не на моментпред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку. Відповідно до ч.1 та 2ст. 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виниклиз дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовую цивільну відповідальність особи.

Відтак, позивач не отримував компенсацію моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві раніше.

Однак, завдані позивачу страждання внаслідок отриманого професійного захворювання у 1992 році є такими, що тривають.

Відповідно достатті 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідност. 17 Закону України «Про охорону праці»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Стаття 12 Закону України «Про охорону праці», встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підморальною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічноговпливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршеннявідносинз оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.07.1992 року, професійне захворювання отримане внаслідок тривалого контакту із вибуховими речовинами, у складі яких є ТНТ. Причиною професійного захворювання став тривалий контакт з вибуховими матеріалами, що містять ТНТ. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 10 років (а.с.22).

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Згідно роз`яснень п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір іідшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 20%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та можливістю його відновлення, зважаючи на встановлення стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 10 років в ПАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 20 %, безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 134000, 00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК Україниціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимогЗакону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство Кривбасвибухпром» в дохід держави судовий збір в сумі 1 340,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263-265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович до публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство Кривбасвибухпром» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Промислово-виробничепідприємство Кривбасвибухпром» (код ЄДРПОУ 00190934, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вул. Каховська, 40) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок без урахування податків, зборів та інших платежів.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство Кривбасвибухпром» (код ЄДРПОУ 00190934, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вул. Каховська, 40) на користь держави судовий збір у розмірі 1340 (одну тисячу триста сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Лященко