Рішення

від 11.07.2023 по справі 758/13742/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13742/17

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Бублик А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» (далі - ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.

Зазначав, що у липні 2017 під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до нього про поділ спільного майна подружжя він дізнався про існування угоди про переведення прав та обов`язків від 28.09.14 за договором купівлі-продажу майнових прав від 28.07.14.

Він з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2012 до 2015, а з 2014 вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Зазначена оспорювана угода є недійсною, оскільки вона укладена без його згоди, всупереч інтересам сім`ї, а сам факт її укладення був прихований від нього.

Договір купівлі-продажу майнових прав від 28.07.14 під час його спільного проживання з ОСОБА_3 , а тому права, які були придбані за цим його договором є їх спільною сумісною власністю подружжя.

На момент укладення угоди про переведення прав та обов`язків від 28.09.14 за договором купівлі-продажу майнових прав від 28.07.14 він та ОСОБА_3 також проживали разом, вели спільне господарство та вносили спільні кошти за основним договором.

Ним, на виконання вимог основного договору було внесено 265 200 грн.

Посилаючись на зазначені обставини , просив визнати недійсною угоду про переведення прав та обов`язків від 28.09.14 за договором купівлі-продажу майнових прав № 28/07/14-СІ-К193 від 28.07.14.

Заперечуючи проти позову у відзиві на позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вказали на те, що твердження позивача про те, що оспорювана угода є недійсною, оскільки вона укладена без його згоди, всупереч інтересам сім`ї, а сам факт її укладення був прихований від нього не відповідають дійсності.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 19.12.14. До укладення шлюбу вона проживала разом з дітьми від першого шлюбу - ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Оспорювана угода була укладена 28.07.14 до реєстрації шлюбу.

Майнові права були придбані ОСОБА_4 до шлюбу та не є об`єктом спільної сумісної власності.

Будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у позові позивачем не надано.

До того ж, позивач звернувся до суду з позовом 20.10.17, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому просили застосувати строки позовної давності та відмовити у позові.

Крім того, у доповненнях до відзиву відповідачі вказали на те, що у запереченнях на позов у спорі між сторонами, який розглядається іншим судом, ОСОБА_1 не вказує про те, що він з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2012 року.

У відповіді на відзив позивач підтримав обставини, викладені у його позовній заяві. Та заперечив проти застосування строків позовної давності, оскільки про наявність оспорюваної угоди йому стало відомо лише у липні 2017, а тому строк позовної давності він не пропустив.

У подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_3 з 01.05.07 по 19.12.14 та визнати недійсною оспорювану ним угоду.

Обґрунтовуючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім`єю позивач вказав на те, що почав проживати разом з відповідачкою та її дітьми з 01.05.07 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Вони були пов`язані спільним побутом, мили спільний бюджет, вели спільне господарство.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив позов задовольнити у повному обсязі,

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.

ОСОБА_3 та ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» в силу норм ст. 128 ЦПК України були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 28.09.14 між ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» (продавець), ОСОБА_2 (покупець 2) , ОСОБА_3 (покупець 1) було укладено угоду про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 28/07/14-СІ-К193 від 28.07.14 (далі - угода) (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 1.1. угоди продавець погоджується, покупець 1 продає, а покупець 2 приймає на себе права і обов`язки, що належать покупцю 1 і стає покупцем (інвестором) за основним договором, укладеним між покупцем 1 і продавцем.

За цією угодою з моменту її підписання сторонами покупець 2 набуває прав і обов`язків покупця 1, визначених умовами основного договору (п. 1.2. годи).

Згідно з п. 2.1. угоди з дня підписання цієї угоди кошти, внесені покупцем 1 в сумі 265 200 грн. вважати зарахованими в рахунок оплати покупця 2 як сплата по основному договору.

28.07.14 між ТОВ «Київська-Будівельна-Компанія» і ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 28/07/14-СІ-К193 від 28.07.14 (далі - договір) (а.с. 7-14).

Предметом договору є майнові права на об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_2 , площею 59,2 кв.м. (розділ 2 договору).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував на те, що він з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2012 до 2015, а з 2014 вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Зазначена оспорювана угода є недійсною, оскільки вона укладена без його згоди, всупереч інтересам сім`ї, а сам факт її укладення був прихований від нього, до того ж, на виконання основного договору ним було внесено 265 200 грн.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абз. 1 ч. 2 ст. 3 СК України).

Частиною 4 ст. 3 СК України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи ОСОБА_7 зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям. У справі «Джонсон проти Ірландії» було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський Суд з прав людини зробив висновок про те, що вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказів на підтвердження факту того, що позивач та ОСОБА_3 з 01.05.07 по 19.12.14 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем суду не надано, а тому правових підстав для задоволення позову в частині встановлення зазначеного факту немає.

Згідно зі ст. 60 СК Україні майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 7 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, чинним законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя.

Разом з тим, п. 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном і:ажається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Таким чином, укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в разі, якщо той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не мав згоди на це другого з подружжя

Позивачем не наведені обставини, які б вказували на те, що оспорювана угода суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ураховуючи те, що доказів того, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах на момент укладання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_2 , площею 59,2 кв.м., та це майно є їх спільною сумісною власністю суду не надано, як не надано і доказів того, що позивачем в рахунок виконання за договором купівлі-продажу майнових прав була внесена сума у розмірі 265 200 грн. та цей договір було укладено в інтересах їх з відповідачкою сім`ї, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсною оспорювану угоду про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 28/07/14-СІ-К193 від 28.07.14.

Керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 3, 60, 65 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» (04208, м. Київ, пр. Прравди, 102-а, код ЄДРПОУ 39224771), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук