Ухвала

від 16.02.2023 по справі 761/5073/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5073/23

Провадження № 1-кс/761/3610/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 720220004100000 11 від 21.07.2022 за ч. 3 ст. 212 КК України про арешт майна,

у с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення у кримінальному провадженні № 720220004100000 11 від 21.07.2022 за ч. 3 ст. 212 КК України арешту на обладнання та виробничі потужності, що належать ТОВ «Глобалснабсервіс».

На обґрунтування клопотання зазначено, що детективами Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ) здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яким встановлено, що службові особи ТОВ«ВСМПО Титан Україна» (ЄДРПОУ 36096221), бенефіціарним власником якого є ОСОБА_4 , у період 2019-2022 років безпідставно сформували витрати, шляхом неправомірного складання первинних документів та внесення відомостей до облікових регістрів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на суму 155 887 205 грн., по взаємовідносинах з ТОВ«Інтерпайп Ніко Тьюб» (ЄДРПОУ 35537363).

Вказані дії призвели до штучного формування витрат та несплати податку на прибуток на загальну суму 28059 697 грн., податку на додану вартість на загальну суму 11 118 893 грн. та завищеня суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 8 898 340, 38 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Досудовим розслідуванням також встановлено, що засновниками ТОВ«ВСМПО Титан Україна» є «Корпорація ВСМПО-Авісма» (Російська Федерація, м. Верхня Салда, вул Паркова, буд.1) - 96.32% внеску у статутний капітал, «Тірус Інтернешнл ЕС ЕЙ» (Швейцарія, пр-т. ГраттаПаіль 1, Лозанна) - 3.68% внеску в статутний капітал, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «ВСМПО Титан Україна» є ОСОБА_4 - громадянин Російської Федерації.

Також з`ясовано, що упродовж 2022 року службовими особами ТОВ«ВСМПО Титан Україна» вчинялися дії, спрямовані на приховування активів підприємства, які перебували на балансі ТОВ «ВСМПО Титан Україна» шляхом укладання договору купівлі-продажу від 23.02.2022 з ТОВ«Глобалснабсервіс» (ЄДРПОУ 41810451), відповідно до якого службові особи ТОВ «ВСМПО Титан Україна» здійснили реалізацію активів в адресу вказаного підприємства та 24.02.2022 від цієї ж компанії отримало на оренду реалізоване майно, яке у подальшому використовується у виробничій діяльності ТОВ«ВСМПО Титан Україна».

У зв`язку з цим, вважаючи майно, яке фактично належитьТОВ «ВСМПО Титан Україна», однак у подальшому документально реалізоване ТОВ «Глобалснабсервіс» без досягнення економічних результатів та одержання прибутку є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, речовим доказом, прокурор просив накласти на таке майно арешт з метою забезпечення його схоронності.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив розглянути його без участі представника власника майна та наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу.

Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв`язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових:

- обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості;

- підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи;

- існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

З викладеного витікає, що першочергово сторона обвинувачення, ініціюючи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, має довести факт вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України.

У силу положень ч. 3 ст. 212 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне ухилення від сплати податків та зборів, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах.

Отже, наданими слідчому судді матеріалами мають бути доведені факти вчинення зазначеного злочину.

Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов`язок.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані матеріали, зокрема, витяг з ЄРДР, постанови органу досудового розслідування та прокуратури, протоколи огляду податкових накладних ТОВ «ВСМПО Титан Україна», протокол допиту свідка не дають підстав для встановлення об`єктивних даних, які б підтверджували факт вчинення вказаного вище кримінального правопорушення.

Зокрема,з протоколудопиту свідкавбачається,що ТОВ «ВСМПО Титан Україна» є діючим суб`єктом господарської діяльності та здійснює реальні господарські операції, маючи відповідні виробничі потужності, працівників та обладнання.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що долучене до клопотання аналітичне дослідження діяльності ТОВ «ВСМПОТитан Україна»не містить об`єктивних, конкретних, однозначних висновків щодо факту ухилення службовими особами вказаного товариства від сплати податків.

Таким чином, частина наданих слідчому судді матеріалів містять у собі інформацію, що ґрунтується на припущеннях та суб`єктивних міркуваннях автора цих даних, які у силу ст. 84 КПК не є процесуальними джерелами доказів та не можуть мати доказового значення.

Також, слідчий суддя не може залишити поза увагою той факт, що майно, на яке стороною обвинувачення ініційоване накладення арешту, належить ТОВ«Глобалснабсервіс» на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2022, який не оспорювався сторонами та є чинним.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено вчинення зазначене вище кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.

Абзацом другим вказаної норми визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою збереження речових доказів.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, були об`єктом кримінально протиправних дій.

З наведеного витікає, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно відповідає переліченим вище вимогам та є доказом обставин вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Водночас, як з`ясовано вище, майно, на яке ініційоване накладення арешту, придбане ТОВ«Глобалснабсервіс» на законних підставах, зазначене товариства відношення до вчинення правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України не має, отже застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення схоронності майна ТОВ«Глобалснабсервіс», як речового доказу є необґрунтованим, тобто потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведені правові підстави застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК має наслідком відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись вимогами ст. 2, 7, 8, 9, 16, 98, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення у кримінальному провадженні № 720220004100000 11 від 21.07.2022 арешту на майно, належного ТОВ «Глобалснабсервіс», відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київської апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1