Рішення

від 08.08.2023 по справі 177/986/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/986/23

Провадження № 2/177/462/23

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

08 серпня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Митрофанової К.І.,

прокурора Гутнік Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/986/23за позовом першого заступника керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького районного Дніпропетровської області, до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та витребування земельної ділянки, суд

встановив:

В травні 2023 року Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького районного Дніпропетровської області, звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення окружною прокуратурою встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2018 №3886-СГ затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6320810100:01:004:0426) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області. Право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 19.06.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області. В подальшому, на підставі рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 583-VII/VIII від 14.07.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та передано із земель запасу сільської ради безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, площею 1,3127 га, кадастровий номер 1221882000:09:005:0009. На підставі зазначеного рішення державним реєстратором виконавчого комітету Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 29.07.2021 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Тобто, ОСОБА_1 вдруге отримав земельну ділянку безоплатно у власність у межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства. У подальшому, між ОСОБА_1 «Орендодавець» та Бєлогуб «Орендар» 06.08.2021 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1221882000:09:005:0009. Договір зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. Крім того, ОСОБА_1 у своєму клопотанні до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню не використав. Також ОСОБА_3 , у своїй заяві до Глеюватської сільської ради щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221882000:09:005:0009, у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,3127 га не повідомив сільську раду про те, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6320810100:01:004:0426 такого ж цільового призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2018 №3886-СГ 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га. Своїми діями ОСОБА_1 діючи недобросовісно та порушуючи норми земельного законодавства, маючи на меті повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність, приховав від сільської ради факт попереднього використання ним свого одноразового права на безоплатну приватизацію земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, з 27.05.2021 року органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території цієї громади. При наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровьскої області. Глеюватська сільська рада, тобто суб`єкт владних повноважень, з повідомлень прокуратури була обізнана про факт незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221882000:09:005:0009 за ОСОБА_4 , проте нею не вживаються належні заходи цивільно- правового характеру, направлені на усунення зазначених порушень. Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У зв`язку з чим, прокуратура просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №583-VII/VIII від 14.07.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 »; 2) витребувати на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1221882000:09:005:0009, площею 1,3127 га; 3) стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року було відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Третій особі запропоновано подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

Прокурор Криворізької північноїокружної прокуратуриДніпропетровської області на задоволенні позовних вимог наполягав, просив задовольнити у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник Глеюватської сільської ради надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та виклик до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - kv.dp.court.gov.ua. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Третя особа ОСОБА_2 в судовезасідання нез`явився,про часрозгляду справиповідомлявся належнимчином. Пояснення щодо позову не надав.

Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлено факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3886-СГ від 31.05.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320810100:01:004:0426, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області. Керівнику Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держтеокадастру у Харківській області наказано, на виконання пункту 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, забезпечити внесення Державним кадастровим реєстратором відповідних відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (а.с.21-22).

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:01:004:0426 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.12.2018 року (а.с.23-24), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №2198, відчужена ОСОБА_1 , що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.54-55).

19.01.2023 року керівник Криворізької північноїокружної прокуратуриДніпропетровської області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з проханням надати копію клопотання ОСОБА_1 про надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га; та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із орієнтованою площею 2.000 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.27).

Так, з клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2020 року вбачається, що останній просить Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути питання щодо надання йому дозволу на розробку (проекту) документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Та зазначено, що право на безполатну приватизацію ОСОБА_1 по вищезазначеному цільовому призначенню не використано (а.с.29).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2754/15-20-СГ від 28.08.2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства. Керівнику Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадасгру у Дніпропетровській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку провести реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (а.с.30).

12.01.2023 року перший заступник керівника Криворізької північноїокружної прокуратуриДніпропетровської області звернувся Глеюватської сільської ради з проханням надати копій документів, які стали підставою для прийняття рішення Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області №583 - VII/VIII від 14.07.2021 року щодо безоплатної передачі земельної ділянки, кадастровим номером 1221882000:09:005:0009, площею 1,3127 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.31).

Відповідно до рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №583 - VII/VIII від 14.07.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.35), копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 (а.с.38-39), посвідчення учасника бойових дій (а.с.40), вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (учаснику АТО) для ведення особистого селянського господарства; передано із земель запасу сільської ради безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, площею 1,3127 га, кадастровий номер 1221882000:09:005:0009; зареєструвати відповідне право на земельну ділянку (а.с.36-37).

На підставі даного рішення сільської ради 29.07.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,3127 га, за №43315683 (а.с.51).

Відповідно додоговору орендиземельної ділянкивід 06.08.2021року (а.с.41-45),укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ,спірна земельнаділянка переданав користуванняорендарю строкомна 10років,про щоу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майновчинено записвід 06.08.2021року № 43459549(а.с.52).

З листа від 16.01.2023 року вбачається, що Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області заходи претензійно-позовного характеру щодо повернення у комунальну власність Глеюватської сільської ради земельної ділянки, кадастровим номером 1221882000:01:001:0019, площею 1,3127 га, яку безоплатно передано із земель запасу на підставі рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 14.07.2021 року № 583 - VII/VIII ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства не вживалась (а.с.60).

19.04.2023 року Криворізькою північною окружною прокуратурою на виконання вимог абз.3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Глеюватську сільську раду про пред`явлення вказаної позовної заяви до суду (а.с.65), дане звернення до суду Глеюватська сільська рада листом від 21.04.2023 року підтримала (а.с.66).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор листом від 19.04.2023 року повідомив Глеюватську сільську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в спорі щодо неправомірного отримання відповідачем у власність спірної земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутня інформація сільської ради про вчинення сільською радою дій щодо повернення спірної земельної ділянки у власність Глеюватсьої громади, під час розгляду справи сільська рада також не надала суду жодних пояснень з приводу обставин справи чи заперечень щодо представництва прокурором її інтересів в суді в даній справі.

За таких обставин слід дійти висновку, що в даному випадку має місце здійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави неналежним чином, а тому в розумінні вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор мав належні повноваження щодо подання даного позову з метою захисту інтересів держави та жителів Глеюватської сільської ради.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України також закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1-4 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п.б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України (п. 26 Постанови Пленуму).

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту (зокрема й такий спосіб захисту як визнання недійсним договору купівлі - продажу). У таких відносинах захист прав особи, яка є власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстави, визначеної ст. 388 ЦК України, яка дає право витребувати майно у набувача майна за відплатним договором. До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 04.12.2012 у справі № 3- 55гс12.

Разом з тим рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Пунктом 10 цієї ж постанови визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

В разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Таким чином, факт того, що посадові особи сільської ради не перевірили реалізацію ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, призвів до безпідставного вибуття землі із комунальної власності, наслідком чого було порушено права Держави взагалі і територіальної громади, зокрема, тому суд дійшов висновку, що рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 583-VII/VIII від 14.07.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », суперечить положенням ч.4 ст.116 ЗК України та п.б ч.1 ст.121 ЗК України.

Отже, ОСОБА_1 у 2021 році, повторно скориставшись своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки, вдруге набув у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району, площею 1,3127 га, кадастровий номер 1221882000:09:005:0009, оскільки у 2018 році вже отримував у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6320810100:01:004:0426) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.

З огляду на викладені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що волевиявлення Глеюватської сільської ради, як власника нерухомого майна на відведення земельної ділянки та передачу у власність могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства радою при прийнятті спірного рішення та, натомість, прийняття оспорюваного рішення усупереч вищенаведеним вимогам не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності землі, що є підставою для його витребування на підставі ст. 388 ЦК України.

Суд вважає доведеною обставину незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, оскільки відповідач ОСОБА_1 набув право власності на землю без відповідної правової підстави.

Враховуючи викладене, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 , який є фактичним володільцем майна, на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

За таких обставин позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення з наведених вище підстав.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

У справі, яка переглядається, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельною ділянкою державної власності фізичними особами - відповідачами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акту також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

З урахуванням викладеного позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №583-VII/VIII від 14.07.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не є ефективним способом захисту права власності, оскільки згідно з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду за наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування власником належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, оспорювання рішення органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту власника, у зв`язку з чим зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 5368, 00 грн. судового збору за подачу позову, що підтверджується платіжною інструкцією, тому з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню 2684, 00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263-265,280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Витребувати на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ - 04339824) із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, площею 1,3127 га, кадастровий номер 1221882000:09:005:0009.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 3 8, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) кошти витрачені на сплату судового збору у розмірі 2684, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2023 року.

Суддя В. В. Лященко