Рішення

від 08.08.2023 по справі 904/3434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3434/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023 у розмірі 500 685 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023 у розмірі 500 685 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 07.04.2023 по 19.04.2023 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 500 685 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 04.07.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 13.07.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 42-45).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Конституційна, будинок 7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000 (а.с.36), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 04.07.2023 вважається врученою відповідачу 13.07.2023.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою).

Слід також відзначити що інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 04.07.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111970834) надіслано судом 04.07.2023, зареєстровано в реєстрі 05.07.2023 та оприлюднено 06.07.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 04.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як було встановлено судом вище, в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 04.07.2023 вважається врученою відповідачу 13.07.2023, отже граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 28.07.2023.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані півтора тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Кривому Розі та м.Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 08.08.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 04.08.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 04.09.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 30.03.2023 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР (далі - договір, а.с.11-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар, відповідно до додатків, що є невід`ємною частиною договору.

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє протягом 1-го року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань по договору. Припинення дії договору до моменту повного виконання сторонами взятих зобов`язань за договором, а також, припинення дії договору на вимогу однієї із сторін, дозволяється у випадках, передбачених чинним законодавством.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатура, кількість, якість та комплектність товару повинні відповідати умовам додатків, що є невід`ємною частиною договору.

Так, 30.03.2023 сторонами був підписаний додаток № 1 до договору "Товар, що поставляється ПАТ "Укрнафта", від імені якого діє структурна одиниця НГВУ "ДолинаНафтогаз" (продавець) для ТОВ "Бігмет" (покупець), за умовам пункту 1 якого загальна вартість товару, що поставляється по договору, складає 1 903 315 грн. 65 коп. без ПДВ (а.с. 14-16).

При цьому, у пункті 9.2. договору сторони передбачили, що всі додатки до договору є його невід`ємною частиною і вступають у дію, якщо зроблені в письмовій формі, мають порядковий номер, дату прийняття і підписи повноважених представників сторін, засвідчені печатками.

У розділах 4, 5 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару, загальної вартості договору та умови платежів, а саме:

- ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна товару вказується у додатках, що є невід`ємною частиною договору (пункт 4.1. договору);

- загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару на підставі додатків, укладених на виконання договору (пункт 4.2. договору);

- засобом платежів є національна валюта України - гривня (пункт 5.1. договору);

- покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця на умовах, зазначених у додатках, укладених на виконання договору (пункт 5.2. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 07.04.2023 по 19.04.2023 був поставлений відповідачу товар (брухт чорних металів) на загальну суму 771 054 грн. 98 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 6 від 07.04.2023 на суму 265 361 грн. 25 коп. (а.с. 17);

- видаткової накладної № 7 від 13.04.2023 на суму 253 869 грн. 00 коп. (а.с. 20);

- видаткової накладної № 8 від 19.04.2023 на суму 251 824 грн. 73 коп. (а.с. 24).

Крім того, щодо вказаних поставок між сторонами складись та підписувались Акти прийому-передачі товару (а.с.18, 21, 23).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у пункті 2 додатку № 1 до договору сторони визначили умови оплати, а саме: 100% передоплата відповідної погодженої партії товару строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару та його направлення засобами електронного зв`язку покупцеві.

Крім того, у пункті 6 додатку № 1 до договору визначені умови перерахунку вартості товару, а саме: при коливанні ціни на ринку України на металобрухт чорних металів на 5% або більше від зазначеної в довідці ДП "Держзовнішінформ" на поточний місяць, сторона-ініціатор перерахунку письмово інформує іншу сторону, з посиланням на довідку ДП "Держзовнішінформ" на дату відвантаження товару, з вимогою перерахунку вартості до останнього робочого дня звітного періоду.

Перерахунок вартості проводиться автоматично, одноразово, на дату відвантаження товару, без підписання додаткової угоди (у випадках коли відвантаження здійснено до оприлюднення довідки ДП "Держзовнішінформ" - з наданням коригуючих бухгалтерських документів).

Формула для розрахунку корегування є наступною:

СУММ"корег"=((ВАРТ*ВАРТ"інд.відвант." )/ВАРТ"інд.тендер." - ВАРТ)*ОБ

де:

СУММкорег. - сума корегування, грн.;

ВАРТ - вартість металобрухту зафіксована на тендері, грн./т;

ВАРТінд.відвант. - вартість металобрухту на 1-ше число місяця, в якому було відвантаження товару (середньоарифметичне між мінімальним та максимальним значеннями ціни, що вказується в довідці ДП "Держзовнішінформ" на 1-ше число місяця в якому було відвантаження товару), грн./т;

ВАРТ інд.тендер. - вартість металобрухту на 1-ше число поточного місяця проведення торгів (середньоарифметичне між мінімальним та максимальним значеннями ціни, що вказується в довідці ДП "Держзовнішінформ"), грн./т;

ОБ - об`єм відвантаженого металобрухту, на який проводять корегування (перерахунок), т. У разі оплати покупцем вартості всього товару по договору, товар вважається викупленим повністю і перерахунок його вартості не проводиться (а.с.14-16).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем отриманий лист Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №123/375 від 19.12.2022, в якому зазначено таке: "Враховуючи кон`юнктуру внутрішнього ринку брухту і відходів чорних металів, а також особливості їх збору на українському внутрішньому ринку і процедуру реалізації металобрухту (через електронний торговий майданчик "Smart Tender"), приймаючи мінімальний крок аукціону у розмірі 1%, розрахунковий рівень цін нижче загального металобрухту на внутрішньому ринку України при реалізації його брухтозаготівельним компаніям станом на 01.12.2022 міг становити (в грн./т, без ПДВ, EXW склад продавця): брухт та відходи чорних металів, відповідно до ДСТУ 4121-2002 - вид 500 (засміченість 5%); ціна, грн. (без урахування ПДВ) - 3 840 - 3 930 грн./т (без урахування ПДВ)" (а.с.26).

Крім того, позивачем отриманий лист Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 123/123 від 05.04.2023, в якому зазначено наступне: "Враховуючи кон`юнктуру внутрішнього ринку брухту і відходів чорних металів, а також особливості їх збору на українському внутрішньому ринку і процедуру реалізації металобрухту (через електронний торговий майданчик), приймаючи мінімальний крок аукціону у розмірі 1%, розрахунковий рівень цін нижче загального металобрухту на внутрішньому ринку України при реалізації його брухтозаготівельним компаніям станом на 01.04.2023 міг становити (в грн./т, без ПДВ, EXW склад продавця): брухт та відходи чорних металів, відповідно до ДСТУ 4121-2002 - вид 500 (засміченість 5%); ціна, грн. (без урахування ПДВ) - 6 330 - 6 480 грн./т (без урахування ПДВ)" (а.с.27).

Отже, як зазначає позивач, у квітні 2023 року відбулася зміна вартості металобрухту в сторону збільшення на понад 5%.

Перерахунок вартості здійснений позивачем, виходячи із вказаних вище листів ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" наступним чином:

- 07.04.2023 - 22 975 кг брухт чорних металів (відвантажені відпрацьовані труби НКТ) по ціні -11,55 грн./кг;

- 13.04.2023 - 21 980 кг брухт чорних металів (відвантажені відпрацьовані труби НКТ), по ціні - 11,55 грн./кг;

- 19.04.2023 - 21 045 кг брухт чорних металів (відвантажені відпрацьовані труби НКТ), по ціні - 11,55 грн./кг;

- 19.04.2023 - 1 500 кг брухт чорних металів (відвантажені відпрацьовані насосні штанги) по ціні - 5,836 грн./кг;

- отже, перерахована вартість відпрацьованих труб НКТ згідно з вищевказаною формулою становить - 495 000,00 грн. (11,55 грн. х 6,40 грн./3,88 - 11,55) - 7,50 грн. х 66 000 кг = 495 000,00 грн.). Перерахована вартість металобрухту з відпрацьованих насосних штанг, згідно з вищевказаною формулою становить - 5 685,00 грн. (5,836 грн. х 6,40 грн./3,88 - 5,836 = 3,79 грн. х 1500 кг = 5 685,00 грн.), внаслідок чого, вартість товару за Договором збільшилася на 500 685 грн. 00 коп. (довідка - розрахунок додається). Разом вартість товару з урахуванням перерахунку становить - 500 685 грн. 00 коп. (495 000,00 грн. + 5 685,00 грн. = 500 685,00 грн.).

Зважаючи на викладене, 24.04.2023 позивач, відповідно до умов договору, направив лист відповідачу за № 01/01/09/25/01/02-02/06/121 з вимогою оплатити перераховану вартість брухту чорних металів (а.с.29).

У відповідь на вказаний лист відповідач надав відповідь - лист № 24/04 від 24.04.2023, в якій зазначив, що не має фінансової можливості купувати металобрухт за високою ціною (а.с.30). Крім того, листом № 19/05 від 19.05.2023 відповідач повідомив позивача, що, у зв`язку з негативними наслідками запровадження воєнного стану та мобілізацію частини працівників його підприємства, виникли труднощі у господарській діяльності, у зв`язку з чим, відповідач повідомив про відмову від виконання договору № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 07.04.2023 по 19.04.2023 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 500 685 грн. 00 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 07.04.2023 по 19.04.2023 товару на залишкову суму 500 685 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 500 685 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7 510 грн. 28 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 01001/2572/46/23-МТР від 30.03.2023 у розмірі 500 685 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (вулиця Конституційна, будинок 7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний номер 43513572) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Несторівський, будинок 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) - 500 685 грн. 00 коп. - основного боргу та 7 510 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.08.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко