Ухвала

від 09.08.2023 по справі 910/12490/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.08.2023Справа № 910/12490/23Суддя Господарського суду міста Києва Андреїшина І.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "Лідер" про забезпечення позову (до подання позовної заяви)

особа, яка може отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод"

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лідер" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову (до пред`явлення позову), в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту кошти у розмірі ціни позову в розмірі 9 491 200,00 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод»;

- накладення арешту на рухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод».

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши зазначену заяву Приватного підприємства "Лідер" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до положень ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертається до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що сума неповернутої Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод" попередньої оплати за непоставлений товар станом на день подання заяви за договором купівлі-продажу №77 від 17.12.2021 складає 9 491 200 грн 00 коп.

Тому заявник зазначає, що змушений звернутись із даною заявою до суду, у якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 9 491 200 грн 00 коп, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод"

Крім того, заявник зазначає, що йому відомо з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що у ТОВ "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод" відсутнє нерухоме майно.

Разом з тим, Приватне підприємство "Лідер" зазначає, що у ТОВ "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод" є спеціальна техніка, якою він проводить спеціальні роботи, тому заявник просить накласти арешт на рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гулянецький Щебзавод" у розмірі ціни позову - 9 491 200 грн 00 коп.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Суд зазначає, що заборона відповідачу та третій особі вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Суд також зазначає, що оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, потрібно врахувати ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, оскільки ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем торгів чи визнання за ним права на виконання робіт по об`єкту.

Поряд з наведеним, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Заявник не надав суду обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №77 від 17.12.2021 не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Подана заява мотивована виключно припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, господарським судом встановлено, що при оформленні господарських операцій самим заявником було допущено декілька помилок щодо посилань на номер і дату договору. Дані обставини потребують дослідження і надання оцінки судом при розгляді позову, тому суд наразі не може дійти висновку про належне обґрунтування заяви про забезпечення позову до його подачі.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене та виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "Лідер" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Лідер" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складення та підписання тексту ухвали 09.08.2023

Суддя І.О. Андреїшина