Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/3982/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/3982/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг"

про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань в розмірі 464 112,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Падалка Р.М., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Світлицький А.В., ордер серія АА № 1290931.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛТ-СЕВ Холдинг» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань в розмірі 464 112,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/124 від 25.04.2022, в частині поставки обумовленого товару у визначені Договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

23.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 підготовче засідання призначено на 22.05.2023.

У судове засідання 22.05.2023 представники позивача з`явились, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.06.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.06.2023 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

У судове засідання 12.06.2023 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, судом відмовлено у його задоволенні у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

У судовому засіданні 12.06.2023 судом оголошено перерву до 26.06.2023.

У судове засідання 26.06.2023 представники сторін з`явились, представник відповідача подав письмові пояснення.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 31.07.2023 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зменшення неустойки на 50%.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛТ-СЕВ Холдинг» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/124 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується до 30.05.2022 поставити замовнику відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - Частини транспортних засобів військового призначення (Торсіон 765-33сб 127, Пароповітряний клапан 765-08сб 184, Нагнітач 675-71-сб201, Котел 765-06-СБ313, Коробка клапанна 765-10-СБ542, Коробка клапанна 765-1-СБ543, Тахогенератор ТГП-1) (далі - продукція) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику передбачену цим договором продукцію, якість якої відповідає Технічним характеристикам згідно додатку 1, в кількості, строки і за цінами, зазначеними у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору становить 1 827 213,76 грн. Ціна за одиницю продукції - відповідно специфікації (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 5.1 Договору строк поставки продукції, передбаченою специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), до 30.05.2022. Дозволяється дострокове постачання продукції партіями.

Місце поставки (передачі) продукції є військова частина НОМЕР_1 (далі - вантажоодержувач).

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник, не пізніше ніж за три доби, письмово повідомляє (надає сповіщення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції.

Згідно з п. 5.7 Договору належним виконання сторонами цього Договору є підписаний Акт взаєморозрахунків (поставка продукції), який є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2).

У відповідності до п. 7.3.1 Договору за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідні документи сертифікати, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 8.6 Договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне виконання обов`язків за Договором, якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2022, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому Договору (п. 10.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 1 827 213,76 грн. зі строком поставки до 30.05.2022.

25 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1 щодо прострочення ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" строків поставки продукції за Договором, у якій зазначив, що станом на 23.08.2022 продукція визначена у Специфікації до Договору не поставлялась, у зв`язку з чим, вимагав сплатити пеню в розмірі 157 140,92 грн. та штраф в розмірі 285 045,89 грн.

02 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із Претензією № 2 в якій вказував про необхідність сплати пені в сумі 392 852,30 грн. та штрафу в сумі 127 904,97 грн., у зв`язку з нездійсненням поставки продукції, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 336 207,33 грн. та 7% штрафу в розмірі 127 904,96 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що після чергової атаки в ніч на 29 на 30.03.2022, склади, що використовуються відповідачем, були пошкоджені, про що відповідач дізнався лише у листопаді 2022 року та одразу повідомив позивача. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За умовами п. 5.1 Договору строк поставки продукції, передбаченою специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), до 30.05.2022. Дозволяється дострокове постачання продукції партіями.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 1 827 213,76 грн. зі строком поставки до 30.05.2022.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, як визнається обома сторонами, продукція відповідачем поставлена так і не була, в тому числі і на момент розгляду справи по суті.

Натомість відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, оскільки після чергової атаки в ніч на 29 на 30.03.2022, склади, що використовуються відповідачем, були пошкоджені, про що відповідач дізнався лише у листопаді 2022 року.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідні документи сертифікати, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно з п. 8.6 Договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне виконання обов`язків за Договором, якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення Договору.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Договір між сторонами укладено 25.04.2022, тобто, під час дії воєнного стану, а також після руйнування складу, про який зазначає відповідач, а тому, аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, зокрема, що вже зруйновано склад з товаром, та в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, в контексті викладеного є безпідставним та не заслуговують на увагу суду.

В той час, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку визначеному Договором, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не доведено жодним доказом, наявність обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, суд також зазначає, що укладаючи договір фактично під час широкомасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки поставки обумовленого обсягу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на знищення продукції до укладення між сторонами Договору.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 7.3.1 Договору за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості договору.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 336 207,33 грн. та штраф у розмірі 127 904,96 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки продукції за Договором, укладеним під час дії воєнного стану та укладення якого було спрямоване на здійснення оборонних закупівель.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми пені та штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" (02222, м. Київ, проспект Маяковського Володимира, 26; ідентифікаційний код: 43192400) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню у розмірі 336 207 (триста тридцять шість тисяч двісті сім) грн. 33 коп., штраф у розмірі 127 904 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот чотири) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 962 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2023.

Суддя О.А. Грєхова