Рішення

від 09.08.2023 по справі 910/14957/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2023Справа № 910/14957/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра Поліграф" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 32848844)

про стягнення 59 626,51 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра Поліграф" (далі - відповідач) про стягнення 59 626,51 грн, з яких 41 878,69 грн заборгованості, 2 361,15 грн пені, 2 222,66 грн 3% річних та 13 164,01 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 430041/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 05.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.01.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

08.02.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.01.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

30.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міра Поліграф" (споживач) було укладено Договір № 430041/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір), згідно з п. 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до пунктів 2, 3 Договору об`єктом надання послуг є нежитлове приміщення площею 74,10 кв.м за адресою: м. Київ, бульв. Я. Гашека, буд. 16.

Згідно з п. 4 Договору договірна величина теплового навантаження ГВП становить 0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,005000 Гкал/год.

У пункті 18 Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, правил та цього договору; надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).

Пунктом 7 Договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005.

За умовами пунктів 8 - 10, 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі. За наявності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку. За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до пункту 19 Договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: 1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 2) несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; 3) втручання у роботу засобів обліку води і теплової енергії; 4) порушення зобов`язань, установлених законодавством і цим договором.

Договір укладається на строк до 05.04.2017 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 31 Договору).

Суд встановив, що займане відповідачем нежитлове приміщення площею 126,40 кв.м розташоване у житловому будинку за адресою: м. Київ, бульв. Я. Гашека, буд. 16, обладнаному системою централізованого опалення. Опалювальна площа відповідача становить 74,10 кв.м, що підтверджується складеним представником позивача Актом обстеження приміщення від 05.04.2016.

З матеріалів справи вбачається, що засоби обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача були у спірний період відсутні.

Відповідно до Акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, бульв. Я. Гашека, буд. 16 встановлено прилад обліку централізованого опалення.

Готовність вузла комерційного обліку, що знаходиться у житловому будинку за адресою: м. Київ, бульв. Я. Гашека, буд. 16 до роботи в опалювальні періоди 2020 - 2021 та 2021 - 2022 років підтверджено відповідними актами № 1614 від 14.10.2020 та № № 1614 від 01.09.2021.

Згідно з нарядами № 919 від 01.11.2018, № 4730 від 06.04.2019, № 6757 від 25.10.2019, № 8977 від 05.04.2020, № 9896 від 16.10.2020, № 3858/1 від 05.04.2021, № 5538/1 від 23.10.2021 та № 1784/1 від 28.03.2022 здійснювалась подача теплової енергії до будинку №16 по бульв. Я. Гашека в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2018 - 2019, 2019 - 2020, 2020 - 2021, 2021 - 2022 років.

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року (включно), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 41 878,69 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 41 878,69 грн заборгованості, 2 361,15 грн пені, 2 222,66 грн 3% річних та 13 164,01 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін даного правочину взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг як виконавцем, і фізичною та юридичною особою як споживачем, який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показників засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).

Пунктом 21 Правил (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Водночас, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 85 від 02.02.2022, постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 визнано такою, що втратила чинність з 01.05.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022 затверджено в новій редакції Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, згідно з абзацом першим пункту 20 яких комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання наданих послуг у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 20 цих Правил).

Пунктом 9 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) визначено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то:

при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів;

при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.

Окрім того, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, відповідно до п. 23 яких розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З урахуванням встановлених вище правових норм, за умови відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об`єму наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води розрахунковим способом є обґрунтованим.

При розрахунку вартості наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивачем застосовано тарифи, визначені у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме №1225 від 18.10.2018, №1820 від 11.12.2018, №77 від 14.01.2020, №623 від 17.03.2020, №2246 від 30.11.2020, №40 від 13.01.2021, №2610 від 15.12.2021 та №508 від 22.04.2022.

Розраховуючи вартість спожитих відповідачем послуг, позивач виходив з фактично спожитого обсягу теплової енергії, визначеного згідно з тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

На підтвердження обґрунтованості здійснених розрахунків заборгованості відповідача позивачем надано суду відомості показників будинкового лічильника за періоди з 17.12.2018 по 11.04.2019, з 26.10.2019 по 10.04.2020, з 15.10.2020 по 16.04.2021, з 23.10.2021 по 31.03.2022.

Однак позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання відповідачу послуг з централізованого опалення за Договором у жовтні 2022 року.

В силу п. 5 ч. 3, ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отримання та споживання у спірному періоді послуг з постачання гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, бульв. Я. Гашека, буд. 16 відповідач під час судового розгляду не заперечував, як і не звертався до позивача із зауваженнями щодо обсягів та/або якості наданих послуг.

З урахуванням вищевикладеного суд встановив, що позивачем, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачеві в період з січня 2019 року по квітень 2022 року теплову енергію загальною вартістю 41 087,53 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем оплат за спожиті у січні 2019 року - квітні 2022 року послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, до суду надані не були.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога в частині стягнення заборгованості в розмірі 41 087,53 грн визнається судом обґрунтованою. Водночас, за відсутності доказів надання послуг з централізованого опалення в опалювальному періоді 2022 - 2023 років, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за жовтень 2022 року в розмірі 791,16 грн є необґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 361,15 грн пені, 2 222,66 грн 3% річних та 13 164,01 грн інфляційних втрат.

Так, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктами 13, 20 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений закон був чинним станом на дату укладення Договору, є чинним на поточну дату та є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності.

Нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов`язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Сплату пені споживачем за несвоєчасну оплату послуг в установлених законом та договором розмірах визначено і в пункті 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував пеню саме в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних розраховано вірно, а розрахований розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 41 087,53 грн заборгованості, 2 361,15 грн пені, 2 222,66 грн 3% річних та 13 164,01 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 448,08 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 32,92 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра Поліграф" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 32848844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041) заборгованість в розмірі 41 087 (сорок одна тисяча вісімдесят сім) грн 53 коп., пеню в розмірі 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одна) грн 15 коп., 3% річних в розмірі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 164 (тринадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 32,92 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2023

Суддя О.В. Нечай