Ухвала

від 07.08.2023 по справі 915/1229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

07 серпня 2023 року Справа № 915/1229/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 10230/23 від 03.08.2023) про забезпечення позову у справі

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представник позивача: Тимошин Ю.В.)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг" (м.Миколаїв, вул. Терасна, буд. 13, ідентифікаційний код 44105649, адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2)

до відповідача-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адр. ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про: розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та повернення частки статутного капіталу

У С Т А Н О В И В:

03.08.2023 від ОСОБА_2 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява, сформована в системі "Електронний суд" 02.08.2023 (вх. №10227/23 від 03.08.2023), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг" та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27.06.2022 та повернення частки статутного капіталу ОСОБА_2 в розмірі 50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг".

Підставами позовних вимог позивачка зазначає неналежне виконання відповідачем-2 взятих на себе договірних зобов`язань з оплати частки позивачки в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг" (відповідача-1) за договором купівлі-продажу корпоративних прав на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг" від 27.06.2022.

03.08.2023 разом з позовною заявою до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, сформована в системі "Електронний суд" 02.08.2023 (вх. № 10230/23 від 03.08.2023), в якій заявниця просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на моторне судно "НОРД", тип судна - моторне судно (самохідна баржа), тип двигуна 3Д6-250ТК, серійний номер НОМЕР_3 , належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг" (код ЄДРПОУ 44105649);

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії спрямовані на відчуження корпоративних прав, зменшенню розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг".

В обґрунтування поданої заяви заявниця зазначає, що 15 лютого 2021 року позивачка та відповідач-2 прийняли рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг", про що склали протокол № 1 від 15.02.2021 року загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до протоколу, основним видом діяльності Товариства визначили "Пасажирський морський транспорт" код КВЕД 50.10. Директором Товариства призначили Відповідача-2. Затвердили Статут, з розподілом часток: ОСОБА_2 - 50 відсотків, 250000,00 грн; ОСОБА_3 - 50 відсотків, 250000,00 грн.

Позивачка зазначає, що з метою виконання статутних завдань та отримання прибутку, прийнято рішення про придбання судна для перевезення пасажирів та вантажу.

Так, 11 березня 2021 року Товариство придбало, за рахунок статутного капіталу, моторне судно "НОРД", тип судна - моторне судно (самохідна баржа, прогулянкове судно), тип двигуна 3Д6-250ТК серійний номер 8912К14053.

04 серпня 2021 року оформлено митну декларацію та проведено митне очищення, на підставі якого Товариство перемістило на митну територію України моторне судно "НОРД". Митна вартість склала 16500 євро (шістнадцять тисяч п`ятсот євро), статистична вартість, згідно митної декларації, 526206,45 грн.

Враховуючи, що прогулянкове судно можна ефективно використовувати для перевезення пасажирів протягом літнього періоду, засновниками прийнято рішення про початок його експлуатації, з метою отримання прибутку, починаючи з травня 2022 року в акваторії Дніпровсько-Бузького лиману.

Також позивачка зазначає, що 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, зокрема, у Херсонській та Миколаївській областях, де планувалось використовувати прогулянкове судно "НОРД", а порт приписки у місті Очаків з 24 лютого 2022 року та по теперішній день потерпає від ракетних та бомбових ударів.

У зв`язку з неможливістю використання судна "НОРД" та отримання прибутку Товариством, відповідач-2 запропонував позивачці продати свою частку статутного капіталу вартістю 250000,00 грн.

27 червня 2022 року між позивачкою (продавцем) та відповідачем-2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку в Товаристві, належну позивачці. Предметом вказаного договору визначено купівлю-продаж частки в розмірі 50 відсотків статутного капіталу ТОВ "Гольфстрім-Юг", яка належить продавцю та у грошовому еквіваленті становить 250000,00 грн.

Згідно п. 3 Договору, перехід права власності на частку в статутному капіталі від продавця покупцю відбувається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Гольфстрім-Юг".

Відповідно до п. 5.1 Договору, акт приймання-передачі частки підписується сторонами протягом 31 дня з дати укладання договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сплата вартості частки в статутному капіталі здійснюється протягом 365 днів з дати підписання сторонами зазначеного вище акту.

27 червня 2022 року між позивачкою (продавцем) та відповідачем-2 (покупцем) складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Гольфстрім-Юг".

Заявниця зазначає, що з цього дня у відповідача-2 виник обов`язок по сплаті обумовленої Договором суми в розмірі 250000,00 грн. Протягом 365 днів відповідач-2 не виконав свого обов`язку, грошові кошти позивачці не сплатив.

За твердженням позивачки, станом на 02 серпня 2023 року відповідач-2, відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є одноосібним власником корпоративних прав Товариства та є його керівником.

Заявниця вважає, що оскільки 100 відсотків корпоративних прав належить відповідачу-2, то він має безперешкодне право здійснити відчуження єдиної власності Товариства - моторного судна "НОРД". При цьому, відповідач-2 не обмежений в праві здійснити таке відчуження за заниженою вартістю або безкоштовно.

На думку, заявниці, відчуження прогулянкового судна "НОРД" відповідачем-1 за рішенням відповідача-2 призведе до зменшення статутного капіталу та недоцільності повернення 50 відсотків корпоративних прав позивачці, адже формальне повернення 50 відсотків корпоративних прав, за відсутності майна у відповідача-1, не буде еквівалентне 250000,00 грн.

Отже, позивачка вважає, що з метою захисту її майнових прав та надання змоги здійснювати контроль за діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг", зокрема щодо вчинення значних правочинів, в розумінні ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є необхідним накласти арешт на моторне судно "НОРД", належне відповідачу-1.

Також позивачка вважає, що з метою недопущення перешкод у реалізації рішення суду, у разі задоволення позову, про повернення їй частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг", за необхідне заборонити відповідачу-2 вчиняти дії спрямовані на відчуження корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім-Юг", зменшення розміру статутного капіталу Товариства.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТ8 №5 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується ("Н. проти Нідерландів"), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Згідно ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 № 910/20479/17, від 14.06.2018 № 916/10/18, від 23.06.2018 № 916/2026/17, від 16.08.2018 № 910/5916/18, від 11.09.2018 № 922/1605/18, від 14.01.2019 № 909/526/18, від 21.01.2019 № 916/1278/18, від 25.01.2019 № 925/288/17, та від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який наданий у постанові від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011 №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з матеріалами справи з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в заяві позивачкою не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення про розірвання договору купівлі-продажу та повернення частки статутного капіталу, у разі, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, відтак, відповідності заходів забезпечення, які просить вжити заявниця.

Заявницею, з урахуванням визначеного предмету позову, не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити заявниця, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці.

Заявницею також не обґрунтовано як саме стосується даної заяви про вжиття заходів забезпечення позову твердження заявниці про призначення відповідача-2 директором Товариства "Пасажирський морський транспорт", затвердження статуту та розподілу часток цього товариства.

Також заявницею не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

Окрім того, заявницею до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачами дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

Крім того, заявницею, з урахуванням дати укладення між позивачкою та відповідачем-2 Договору, не наведено жодного припущення, а також обґрунтування щодо будь-яких можливих дій відповідача-2, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зменшення вартості частки тощо.

Відтак, заявницею не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 (вх. № 10230/23 від 03.08.2023) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 915/1229/23.

Відхиляючи заяву заявниці про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Керуючись ст. 76, 77, 140, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 (вх. № 10230/23 від 03.08.2023) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 915/1229/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська