Рішення

від 07.08.2023 по справі 925/496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 925/496/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Хелис Н.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» про стягнення 35441 грн. 71 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 1244/21 від 09.06.2021 року, 28800 грн. боргу, 1025 грн. 71 коп. 3% річних, 5616 грн. інфляційних втрат, що разом становить 35441 грн. 71 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки № 1244/21 від 09.06.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/496/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без виклику, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.06.2023 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Сторони явку своїх представників в судове засідання 01.06.2023 року не забезпечили, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, ухвала Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 року, адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою «відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання відповідача є: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 191.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

09.06.2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово - Виробнича Група Український папір», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт», як покупець, уклали договір поставки № 1244/21 (далі Договір, а.с. 17-20), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах, а покупець зобов`язався прийняти товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.2. ціни на товар формуються згідно прайс-листів постачальника, діючих і затверджених на момент складання замовлень;

п. 3.1. постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно письмових замовлень покупця (у вигляді листів, факсимільних повідомлень), складених на підставі прайс-листів постачальника, відразу після виготовлення замовленого товару, але не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця;

п. 3.5. перехід права власності на товар від постачальника до покупця та перехід ризиків випадкового пошкодження товару відбувається в момент поставки. Поставкою товару вважається фактична передача його уповноваженому представнику покупця та оформлення видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинної документації;

п. 4.2. покупець, на підставі рахунку-фактури, складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 21 календарного дня з моменту поставки;

п.4.3. оплата товару, поставка якого передбачена даним договором, може проводитись шляхом попередньої оплати;

п. 4.4. у разі затримки покупцем оплати товару згідно п. 4.2. даного договору, постачальник має право провести перерахування ціни несплаченого товару з урахуванням збільшеного офіційного курсу Євро, встановленого НБУ, на дату такого перерахування;

п. 5.1. товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю і якістю після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної;

п.п. 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Також 09.06.2021 року сторонами складено до Договору протокол узгодження розбіжностей (а.с. 21-23), в якому зокрема п.3.5. Договору викладено в наступній редакції: «перехід права власності на товар від постачальника до покупця та перехід ризиків випадкового пошкодження товару відбувається в момент поставки. Поставкою товару вважається фактична передача його уповноваженому представнику покупця та оформлення видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинної документації. Уразі доставки товару від постачальника до покупця службами доставки, зокрема ОВ «Нова пошта», ТОВ «Делівері», моментом переходу права власності є дата підписання представником покупця видаткової накладної».

Із рахунків фактур: №КВ-00000513 від 16.07.2021 року на суму 12816 грн., №КВ-00000603 від 26.07.2021 року на суму 23292 грн., №КВ-00001020 від 27.08.2021 року на суму 21798 грн., №КВ-00001406 від 24.09.2021 року на суму 18720 грн., №КВ-00001842 від 23.10.2021 року на суму 21330 грн., №КВ-00002314 від 30.11.2021 року на суму 46624 грн., №КВ-00000258 від 25.01.2022 року на суму 28800 грн. (а.с. 24, 30,36, 42, 48, 52, 58), видаткових накладних: № КВ-02100513 від 19.07.2021 року на суму з ПДВ 12816 грн., № КВ-02100602 від 26.07.2021 року на суму з ПДВ 23292 грн., № КВ-02101107 від 03.09.2021 року на суму з ПДВ 21798 грн., № КВ-02101572 від 11.10.2021 року на суму з ПДВ 18720 грн., № КВ-02101765 від 27.10.2021 року на суму з ПДВ 21330 грн., № КВ-02102311 від 17.12.2021 року на суму з ПДВ 42624 грн., № КВ-02200409 від 14.02.2022 року на суму з ПДВ 28800 грн., (а.с. 25, 31,37, 43, 49, 53, 59), а також відповідних товарно-транспортних накладних: № КВ-02100513 від 20.07.2021 року, № КВ-02100602 від 04.08.2021 року, № КВ-02101107 від 06.08.2021 року, № КВ-02101572 від 12.10.2021 року, № КВ-02102311 від 17.12.2021 року, № КВ-02200409 від 15.02.2022 року, (а.с. 26-27,32-33, 38-39, 44-45, 54-55, 60-61), податкових накладних: № 1400214/1 від 19.07.2021 року, № 1400286/1 від 26.07.2021 року, № 1400041/1 від 03.09.2021 року, № 1400153/1 від 11.10.2021 року, № 1400352/1 від 27.10.2021 року, № 1400213/1 від 17.12.2021 року, № 1400136/1від 14.02.2022 року, (а.с. 28, 34,40,46, 50,56,62) вбачається, що за замовленням відповідача позивач поставив відповідачу товар на загальну суму в т.ч. з ПДВ 169380 грн.. який відповідач отримав без зауважень.

Отриманий товар відповідач в порушення умов Договору оплатив частково на суму 140580 грн. (платіжними дорученнями: №6040 від 09.08.2021 року на суму 12816 грн.6160 від 27.08.2021 року на суму 23292 грн., №6390 від 27.09.2021 року на суму 21798 грн., № 6710 від 09.11.2021 року на суму 18720 грн., №6798 від 26.11.2021 року на суму 21330 грн., №7098 від 21.04.2022 року на суму 42624 грн. а.с. 64-69), борг у розмірі 28800 грн. не оплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Борг відповідачем за Договором на момент звернення до суду не сплачено, також за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 5616 грн. інфляційних втрат, 1025 грн. 71 коп. 3 % річних.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 1244/21 від 09.06.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 169380 грн. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № КВ-02100513 від 19.07.2021 року, № КВ-02100602 від 26.07.2021 року, № КВ-02101107 від 03.09.2021 року, № КВ-02101572 від 11.10.2021 року, № КВ-02101765 від 27.10.2021 року, № КВ-02102311 від 17.12.2021 року, № КВ-02200409 від 14.02.2022 року, а також товарно-транспортних накладних: № КВ-02100513 від 20.07.2021 року, № КВ-02100602 від 04.08.2021 року, № КВ-02101107 від 06.08.2021 року, № КВ-02101572 від 12.10.2021 року, № КВ-02102311 від 17.12.2021 року, № КВ-02200409 від 15.02.2022 року.

У 4.2. Договору сторони погодили, що покупець, на підставі рахунку-фактури, складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Пунктом 3.5. Договору( в редакції протоколу розбіжностей до нього) сторони погодили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця та перехід ризиків випадкового пошкодження товару відбувається в момент поставки. Поставкою товару вважається фактична передача його уповноваженому представнику покупця та оформлення видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинної документації. Уразі доставки товару від постачальника до покупця службами доставки, зокрема ОВ «Нова пошта», ТОВ «Делівері», моментом переходу права власності є дата підписання представником покупця видаткової накладної.

Відповідач на виконання Договору оплатив вартість отриманого товару на суму 140580 грн., вартість отриманого товару у розмірі 28800 грн. в погоджені сторонами строки та на момент звернення позивача до суду не оплатив.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов`язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 28800 грн., які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, та не заперечена відповідачем, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача з урахуванням здійснених поставок, обумовлених строків оплати, фактичних оплат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 5616 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною № КВ-02200409 від 14.02.2022 року на суму 28800 грн. за період 08.03.2022 року по 05.04.2023 року, 1025 грн. 71 коп. 3 % річних, а саме за видатковими накладними:

№ КВ-02100602 від 26.07.2021 року на суму 23292 грн. за період 17.08.2021 року по 26.08.2021 року - 19 грн. 14 коп. 3 % річних;

№ КВ-02101107 від 03.09.2021 року на суму 21798 грн. за період 25.09.2021 року по 26.09.2021 року - 3 грн. 58 коп. 3 % річних;

№ КВ-02101572 від 11.10.2021 року на суму 18720 грн. за період 02.11.2021 року по 08.11.2021 року - 10 грн. 77 коп. 3 % річних;

№ КВ-02101765 від 27.10.2021 року на суму 21330 грн. за період 18.11.2021 року по 25.11.2021 року - 14 грн. 03 коп. 3 % річних;

№ КВ-02102311 від 17.12.2021 року на суму 42624 грн. за період 11.01.2022 року по 23.01.2022 року - 45 грн. 54 коп. 3 % річних;

№ КВ-02200409 від 14.02.2022 року на суму 28800 грн. за період 08.03.2022 року по 05.04.2023 року - 932 грн. 65 коп. 3 % річних.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум 3 % річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 536, 625 ЦК України, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором поставки № 1244/21 від 09.06.2021 року, 28800 грн. боргу, 1025 грн. 71 коп. 3% річних, 5616 грн. інфляційних втрат є доказаними, обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт», код ЄДРПОУ 38820069, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 191 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір», код ЄДРПОУ 43977041, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б - 28800 грн. боргу, 1025 грн. 71 коп. 3% річних, 5616 грн. інфляційних втрат, 2684 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 07.08.2023 року.

СуддяВ.М. Грачов