Постанова

від 04.07.2023 по справі 320/7465/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7465/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочко Є.О.,

за участі секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), у якому просило суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України, які пов`язані з прийняттям рішення від 08.07.2022 за вих.№6900/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА» від 08.02.2022 про скасування податкових повідомлень-рішень: вих. № 00021470701 від 20.01.2022, за вих. № 00021530701 від 20.01.2022, за вих. № 00021490701 від 20.01.2022, за вих. № 00021510701 від 20.01.2022, за вих. №2050/0714 від 20.01.2022, за вих. № 2051/0714 від 20.01.2022, за вих. № 00021540701 від 20.01.2022, за вих. № 00021480701 від 20.01.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Київській області відкоригувати дані інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" шляхом зменшення нарахованих грошових зобов`язань у розмірі 733 901,51 грн в т.ч. штрафних санкцій у розмірі 75 483,88 грн., по скасованим в адміністративному порядку податкових повідомленнях-рішеннях: вих. №00021470701 від 20.01.2022, за вих. №00021530701 від 20.01.2022, за вих. № 00021490701 від 20.01.2022, за вих. №00021510701 від 20.01.2022, за вих. №2050/0714 від 20.01.2022, за вих. № 2051/0714 від 20.01.2022, за вих. №00021540701 від 20.01.2022, за вих. №00021480701 від 20.01.2022;

- скасувати або визнати скасованими в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення:

- за вих. №00021470701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 525285,00 грн та штрафних санкцій у сумі 52528,50 грн.;

- за вих. № 00021530701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39806,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4644,95 грн;

- за вих. № 00021490701 від 20.01.2022 про нарахування суми податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 24083,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4187,15 грн.;

- за вих. № 00021510701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення ДЦВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 3520,00 грн.;

- за вих. № 2050/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 60667,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 7086,80 грн;

- за вих. № 2051/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 5055,67 грн. та штрафних санкцій в сумі 505,57 грн. Всього 5561,24 грн;

- за вих. №00021540701 від 20.01.2022 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 7550,91 грн;

- за вих. № 00021480701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у сумі 8354393 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00021470701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 525285,00 грн та штрафних санкцій у сумі 52528,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00021530701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39806,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4644,95 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00021490701 від 20.01.2022 про нарахування суми податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 24083,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4187,15 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00021510701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення ДЦВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 3520,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 2050/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 60667,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 7086,80 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 2051/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 5055,67 грн. та штрафних санкцій в сумі 505,57 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00021540701 від 20.01.2022 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 7550,91 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00021480701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у сумі 8354393 грн.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та норм процесуального права.

Так, апелянт вказує на те, що позивачем не були наведені підстави для скасування податкового повідомлення-рішення по формі «П» від 20.01.2022 №00021480701 на суму «завищення від`ємного значення на суму 5328027,00 грн.».

Також, апелянт акцентує увагу на тому, що контролюючий орган перевіряє період господарської діяльності позивача відповідно до наказу з 01.04.2018 по 30.06.2021, дані які були внесені до звітності за 3 квартали 2021 року, річної звітності за 2021 рік не входить до предмету перевірки та не підлягають дослідженню в межах даної планової виїзної документальної перевірки.

Станом на кінець перевіряємого періоду (30.06.2021) платником завищено показники у рядку 03 «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» на суму 5328027 грн. за 1 півріччя 2021 року.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у період з 27.10.2021 по 07.12.2021 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі направлень від 27.10.2021 №7511, 7514, 7517, 7518, 7519, 7520, 7521, 7523, 7524, 7526, 7527 відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та згідно наказу від 30.09.2021 №2176-п проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 30.06.2021.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 14.12.2021 №22023/10-36-07-01/33296856 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

1) п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318; ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ із змінами доповненнями; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 525285 грн., у тому числі: за 2019 рік на суму 525 285 грн.;

2) п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318; ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ із змінами доповненнями; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 8 354 393 грн., у тому числі за 1 півріччя 2021 року на суму 8 354 393 грн.;

3) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 39806 грн., в тому числі по періодам: за травень 2020 року на суму 35377 грн., за січень 2021 року на суму 4429 грн.;

4) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 24083 грн., в тому числі по періодам: за грудень 2020 року на суму 12224 грн., за лютий 2021 року на суму 2549 грн., за березень 2021 року на суму 3328 грн., за квітень 2021 року на суму 3319 грн., за травень 2021 року на суму 2663 грн.;

5) п.120 1.2 ст.120 1 Податкового кодексу України, у результаті чого застосовано штрафну санкцію за відсутність зареєстрованих податкових накладних;

6) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3520 грн., в тому числі по періодам: за червень 2021 року на суму 3520 грн.;

7) пп. "а" п. 176.2 ст. 176, п.п.168.1.1, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме неповне та несвоєчасне перерахування військового збору з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди на загальну суму в сумі 60667,97 грн., в т.ч.: з 01.03.2019 по 31.12.2019- 25905,81 грн.; 2020 рік - 19647,96 грн.; 1 півріччя 2021 року -15114,19 грн;

8) пп.1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ''Про військовий збір", пп. «а» п. 176.2, ст. 176, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в сумі 5055,68 грн., в т.ч.: з 01.03.2019 по 31.12.2019 - 2158 грн., 2020 рік 1637,33 грн., 1 півріччя 2021 року - 1259,52 грн.;

9) п. 119.2 ст. 119 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Позивачем подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки від 14.12.2021 №22023/10-36-07-01/33296856.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №00021470701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 525285,00 грн та штрафних санкцій у сумі 52528,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 00021530701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39806,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4644,95 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 00021490701 від 20.01.2022 про нарахування суми податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 24083,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4187,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 00021510701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 3520,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 2050/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 60667,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 7086,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 2051/0714 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 5055,67 грн. та штрафних санкцій в сумі 505,57 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00021540701 від 20.01.2022 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 7550,91 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 00021480701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у сумі 8354393 грн.

Не погоджуючись із висновками планової перевірки ГУ ДПС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" звернулось до Державної податкової служби України із скаргою від 08.02.2022 №16 на винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення.

ДПС України, за результатом розгляду скарги, прийнято рішення, яким скаргу задоволено частково, а саме скасовано в частині нарахованої штрафної санкції у розмірі 1020 грн податкове повідомлення-рішення № 2050/0714 від 20.01.2022, решта податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Операція з продажу готової продукції впливає на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до положень бухгалтерського обліку, у тому звітному періоді, у якому відображаються доходи від реалізації цієї продукції та витрати, здійснені для отримання цих доходів. При цьому нараховані від продажу готової продукції доходи збільшують фінансовий результат до оподаткування, а витрати у сумі собівартості реалізованої продукції зменшують цей показник.

За правилами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пункт 6 П(С)БО 16 «Витрати» - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно до п. 14 П(С)БО 16 до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Як вбачається з матеріалів перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем ст. 799, 828 ЦК України, абз. а п. 176.2. ст. 176, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, виходячи з того, що до перевірки не надано нотаріально посвідчені договори оренди транспортних засобів між ТОВ «АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, відповідачем донараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 60 667,96 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 086,80 грн. (ППР № 2050/0714 від 20.01.2022).

Також, виявлене порушення норм податкового законодавства, призвело до ненарахування та неперерахування військового збору з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди у розмірі 5055,68 грн. та призвело до завищення показнику рядка 2150 "витрати на збут" на загальну суму 395 030 грн. (ППР №2051/0714 від 20.01.2022, №00021480701 від 20.01.2022, №00021470701 від 20.01.2022).

Крім того, вказане, на переконання контролюючого органу призвело до неправомірного формування витрат та як наслідок заниження податку на прибуток ( ППР № 00021480701 від 20.01.2022, №00021470701 від 20.01.2022).

При цьому, дане правопорушення також вплинуло на формування податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 67 409,00 грн. У зв`язку з відсутністю документального підтвердження використання у господарській діяльності палива, яке було списано на витрати, необхідно нарахувати податкові зобов`язання у відповідності до вимог п. 198.5 ст 198 ПК України у сумі 67 409,00 грн. та повинне було скласти та зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні на списання пального. Оскільки позивач цього не зробив, йому у відповідності до п. 120.1.2 ст. 120 ПК України, за відсутність зареєстрованих податкових накладних нараховано штрафну санкцію у розмірі 7 550,91 грн. Також донараховано суму ПДВ у розмірі 63889 грн. основного зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 8832,10 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 3250 грн. (ППР № 00021530701 від 20.01.2022; № 00021490701 від 20.01.2022; № 00021510701 від 20.01.2022).

Таким чином, як вірно зауважено судом першої інстанції, визначальним при вирішенні правомірності накладення штрафних санкцій та донарахування грошових зобов`язань згідно ППР № 00021530701 від 20.01.2022, № 00021490701 від 20.01.2022, № 00021510701 від 20.01.2022, ППР №2051/0714 від 20.01.2022, № 2050/0714 від 20.01.2022, ППР № 00021480701 від 20.01.2022 в частині нарахування податку на прибуток 49348 грн. та штрафної санкції 4938,40 грн. та №00021470701 від 20.01.2022 у частині нарахування податку на прибуток у розмірі 457 718 грн. (ПММ та оренда авто), є питання наявності у позивача діючих договорів оренди транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договори оренди транспортних засобів.

Згідно з п. 1.2 договорів, за домовленістю сторін зазначені автомобілі будуть використовуватися орендарем для службових поїздок персоналу останнього, а також для вантажного перевезення дрібного багажу.

Відповідно до .п. 2.1. договорів, договори найму укладаються сторонами строком на три роки.

Пунктами 3.1. договорів встановлена щомісячна плата за користування автомобілем.

Всі договори оренди транспортних засобів нотаріально посвідчені.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір оренди чинний упродовж строку, який встановлено у договорі. За межами цього строку орендні відносини можуть продовжуватися в разі, коли сторони це погодили. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність заперечення орендодавців протягом місяця після закінчення договорів оренди та використання позивачем орендованих транспортних засобів, що не заперечується сторонами, вказані вище договори є поновленими на строк, який був раніше ними встановлений а, тому були чинними на період проведення перевірки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що усі встановлені порушення позивача, що призвели до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на прибуток ґрунтуються на відсутності нотаріально завірених на момент перевірки договорів на користування транспортними засобами.

При цьому, будь яких заперечень щодо формування витрат на ПММ відповідачем не зазначено.

Так, на підставі договорів оренди транспортного засобу позивачем сплачувалась орендна плата ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у розмірах, визначених договорами оренди та відображено зазначені операції в бухгалтерському обліку.

Витрати на ПММ орендованих автомобілів позивачем було сформовано на підставі чеків з АЗС та звітів про використання бензину, подорожніх листів легкових автомобілі, посвідчення на відрядження, які містяться в матеріалах справи, що не заперечується відповідачами.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що судом встановлено дійсність нотаріально посвідчених договорів транспортних засобів, ППР № 00021530701 від 20.01.2022, №00021490701 від 20.01.2022, № 00021510701 від 20.01.2022, ППР №2051/0714 від 20.01.2022, ППР № 2050/0714 від 20.01.2022, ППР № 00021480701 від 20.01.2022 в частині нарахування податку на прибуток 49348 грн. та штрафної санкції 4938,40 грн. та №00021470701 від 20.01.2022 у частині нарахування податку на прибуток у розмірі 457 718 грн. (ПММ та оренда авто) не відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00021470701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у частині нарахування сум 495 901, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 47 590,10 грн. та ППР № 00021480701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у частині суми 2 568 648 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом було встановлено, що позивач здійснює уцінку запасів та готової продукції, а саме «Композиція ПВХ 1009 Д» та «Композиція ПВХ 1010 Д» на підставі наказів про проведення уцінки, актів та опис-актів.

Так, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат на загальну суму 5 212 543 грн. виходячи з того, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували пошкодження композиції, старіння композиції та падіння ціни реалізації, документів, на підставі яких формувалася ціна композиції та не надано претензій до постачальників сировини, у зв`язку з чим було отримано браковану продукцію.

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що основним видом діяльності позивача є виробництво профілю ПВХ.

Згідно ТУ20.1-33296856-004:2021, затверджених директором ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" та погодженим Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 08.07.2021 №12.2-18-2/13967, при виробництві профілю утворюються відходи, що сортуються за видами та забарвленням, ріжуться, подрібнюються та складаються в мішки, зважуються і відправляються на місце складування відходів.

Згідно ТУ такі композиції повертаються у виробництво профілів.

Композиції випускаються таких марок: ПВХ 1009 Д (нижчого сорту, різнокольоровий (суміш білого, коричневого та сірого кольорів) та 1010 Д (вищого сорту, білий колір).

Кожного місяця директором ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" видавався наказ про проведення уцінки композиції ПВХ, на підставі якого створювалася комісія. Одним з членом комісії був представник лабораторії, яка має відповідний сертифікат.

Комісією у ході перевірки актом встановлювалася кількість відходів та надавалася пропозиція щодо переведення композиції ПВХ 1010Д в 1009Д та складався опис-акт уцінки товарів і продукції, що залежався. Відповідальною особою складалася накладна на внутрішнє переміщення композиції. За результатом наведених операцій, позивачем складалися податкові накладні на суму уцінки та нараховувалось ПДВ за такими операціями.

Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наказів про проведення уцінки композиції ПВХ, актами, описами-актами, накладними на внутрішнє переміщення, податковими накладними.

Так, з метою маркування композиції, яка була бракована, на підставі наказів про утворення комісії, робочою інвентаризаційною комісією ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" в кінці кожного місяця проводилася інвентаризація та ідентифікація товарно-матеріальних цінностей по складу готової продукції.

Відповідно до актів-описів інвентаризаційної комісії, за результатами інвентаризації робочою інвентаризаційною комісією ідентифіковано в тому числі наступну групу ТМЦ, як таку, що частково втратила свої споживчі властивості, оскільки була іншого кольору та марковано її як композиція 1009Д, оскільки вона використовувалася у повторному виробництві на виготовлення більш дешевих частин профілю.

Таким чином, в даному випадку бракована продукція використовується повторно для виготовлення інших матеріалів, іншої якості, однак залишається на цьому ж підприємстві, а не продається іншій особі, як помилково вважає відповідач. За вказаних обставин, претензії від покупців не можуть мати місце в силу відсутності операцій з продажу такої бракованої продукції.

За вказаних обставин, той факт, що позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо того, що відбулося пошкодження композиції, старіння композиції та падіння ціни реалізації, документів, на підставі яких формувалася ціна композиції та не надано претензій до постачальників сировини, у зв`язку з чим було отримано браковану продукцію, не вказує на порушення позивачем п. 9 П(С)БО 16 "Витрати" та не свідчить про неправомірне віднесення ним до витрат суму уцінки, як помилково стверджує податковий орган.

Таким чином, враховуючи, що факт проведення позивачем на підставі первинних документів уцінки ПВХ з одного виду композиції на інший підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи, а відповідачем наведене не спростовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно проведено уцінку продукції та віднесено суму уцінки в розмірі 5 212 543 грн. до валових витрат, а відтак винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень №00021470701 від 20.01.2022 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у частині нарахування сум 495 901, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 47 590,10 грн. та ППР № 00021480701 від 20.01.2022 про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у частині суми 2 568 648 грн. є неправомірним та безпідставним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму 5 328 027,00 грн. у зв`язку з тим, що ТОВ "АЛЮПЛАСТ УКРАЇНА" подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2020 рік. На думку податкового органу, позивачу було також необхідно подати уточнюючу декларацію за 1 півріччя 2021 року та зменшити рядок "3" на таку ж суму.

Так, 09.08.2021 позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2021 року у серпні 2021 року.

Згодом, 29.09.2021 позивачем подано звіт про контрольовані операції за 2020 рік, де самостійно скориговано (зменшено) податкові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 5 328 027 грн.

Оскільки позивачем зменшено самостійно суму від`ємного значення з податку на прибуток на 5 328 027 грн. на початку листопада 2021 року, винесення у січні 2022 року відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким зменшено зазначену суму, призвело до безпідставного донарахування позивачу податку на прибуток та збільшення податкового тягаря на суму 5 328 027 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при здійсненні донарахування податковий орган мав би пересвідчитись шляхом аналізу податкової звітності щодо можливого коригування позивачем суми податку, що і мало місце в даному випадку.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 328 027 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2023 року.