Постанова

від 08.08.2023 по справі 240/26782/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26782/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

08 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

представника відповідача: Волинця Б. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.10.2022 №00066040710 в частині заниження податкових зобов`язань за жовтень, листопад, грудень 2021 року на загальну суму 693 624 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.10.2022 №00066040710 в частині заниження податкових зобов`язань за жовтень, листопад, грудень 2021 року на загальну суму 693 624 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Житомирській областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" судовий збір в сумі 10404,36 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що отриманий ДП "Ружин-молоко" від його контрагентів товар "Лушпиння соняшникове гранульоване" є безпосередньо пов`язаними з його господарською діяльності та отриманим ним доходом, а матеріалами справи не підтверджено факту заниження позивачем в період, що перевірявся податку на додану вартість, як то зазначено в акті перевірки, на загальну суму 693 624 грн., а відтак спростовано висновок податкового органу щодо порушення ДП "Ружин-молоко" пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, абзацу «г» п.198.5 ст.198 ПК України.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що на бухгалтерському рахунку 203 "Паливо" за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 відображено наявність та рух наступної номенклатурі і товарно-матеріальних цінностей: бензину А-92, газу скрапленого, дизельного палива, масла І-20А, масла М8В, масла моторного, мастила нігрол, оливи трансформаторної, пеллет паливних та мастила солідол. Однак, жодної інформації про надходження та списання товарно-матеріальних цінностей з назвою "Лушпиння соняшникове гранульоване" або "Пеллета з лушпиння соняшника" не відображено ні в аналітичному обліку рахунку 203 "Паливо", ні в обліку інших матеріальних рахунків. ДП "Ружин-молоко" під час проведення перевірки не надано будь-яких первинних документів щодо використання лушпиння соняшникового гранульованого у межах господарської діяльності підприємства.

Також вказано, що Дочірнім підприємством "Ружин-молоко" не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4161743 грн., в т.ч. ПДВ 693624 грн., зокрема: у жовтні 2021 року на загальну суму 793734 грн., в тому числі ПДВ 132289 грн.; у листопаді 2021 року на загальну суму 3173927 грн., в тому числі ПДВ 528988 грн.; у грудні 2021 року на загальну суму 194080 гри., в тому числі ПДВ 32347 грн. Відповідач вважає, що контролюючим органом правомірно зроблено висновок про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.5 ст.198 Кодексу, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 693 624,00 грн.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відповідно до п.2.2. Договору, якість товару має відповідати ДСТУ 7124:2009. В пункті 5.4. Договору вказані вимоги до якості товару, які повністю відповідають вимогам вказаним в ДСТУ 7124:2009, а саме, в ДСТУ 7124:2009 вказано, що "Лушпиння соняшникове пресоване гранульоване. Технічні умови" лушпиння соняшникове пресоване гранульоване продукт, який одержують гранулюванням - попередньо здрібненого лушпиння соняшнику. Такий продукт використовують для одержання твердого палива у вигляді гранул для опалювальних систем пасажирських вагонів, камінів, ТЕЦ та інших енергоустановок. Тобто призначення товару відповідає цілям та специфіці роботи підприємства спалювання у твердопаливному котлі для виробництва теплоенергії.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 01.08.2023 о 09:50 год.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Ружин - молоко", з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету по декларації з ПДВ за грудень 2021 №9422514436 від 20.01.2022.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складно акт від 28.06.2022 №3575/06-30-07-14/31826107.

За результатами перевірки встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 4-абзацу "г" п.198.5 ст.198, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, зокрема позивачем завищено суму від`ємного значення грудень 2021 року на суму 1666584 грн. та порушення ст. 201 Податкового кодексу України яке полягає у тому, що підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4 161 743,00 гри., в т.ч. ПДВ 693624,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2022 №0035620714.

Рішенням про результати розгляду скарги №12373/6/99-00-06-01-05-06 від 06.10.2022 ДП "Ружин-молоко", Державна податкова служба України скаргу частково задовольнила, а саме в частині завищення від`ємного значення з податку на здану вартість на суму 972960 грн., а в іншій частині на загальну суму 693 623, 83 грн., податкове повідомлення-рішення від 20.07.2022 року №00035620714 - залишено без змін.

ГУ ДПС в Житомирській області зменшив суму раніше нарахованого грошового зобов`язання по податковому повідомленню - рішенню від 20.07.2022 №00035620714 на суму 972960 грн., та виніс нове податкове повідомлення-рішення від 26.10.2022 №00066040710 в частині заниження податкових зобов`язань за жовтень, листопад, грудень 2021 року на загальну суму 693 624 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Житомирській області протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями підпункту 138.8, 138.4 статті 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15.08.2018 по справі №803/699/13-а, постанові від 14.08.2018 по справі №818/1104/17, постанові від 21.08.2018 по справі №804/18786/14.

Згідно з пунктом198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Таким чином ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи, протягом періоду з 01.10.2021 по 31.12.2021 ДП "Ружин-молоко" здійснювалось придбання лушпиння соняшникового гранульованого на загальну суму 4161743 грн.. в тому числі ПДВ 693624 грн. у контрагентів: у ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . на підставі договору поставки № 18/11/20 від 18.11.2020 на загальну суму 3757367 грн., в тому числі ПДВ 626228 грн., та у ТОВ "Волдані Груп" код згідно до ЄДРПОУ 41011574 на підставі договору поставки № 23/10 від 23.10.2017 на загальну суму 404376 в тому числі ПДВ 67396 грн.

Так, зі змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій (придбання лушпиння соняшникового гранульованого) вбачається, що позивач здійснював замовлення товару у ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . на підставі договору поставки № 18/11/20 від 18.11.2020 на загальну суму 3757367 грн., в тому числі ПДВ 626228 грн., та у ТОВ "Волдані Груп" для провадження своєї господарської діяльності, тобто господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому позивачем на бухгалтерському рахунку 203 "Паливо" відображено наявність та рух номенклатури товарно-матеріальних цінностей, зокрема "пеллет паливних" замість "Лушпиння соняшникове гранульоване".

Тобто, фактично позивачем відображено у бухгалтерському обліку товарно-матеріальні цінності ("Лушпиння соняшникове гранульоване"), яке ним використовується в господарській діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має затверджений наказ про облікову політику підприємства за №22 від 05.01.2016. Відповідно до додатку №1 до вказаного Наказу "Лушпиння соняшникове гранульоване" віднесено до групи запасів "пеллети паливні".

Отже, позивачем на бухгалтерському рахунку 203 "Паливо" відображено наявність та рух номенклатури товарно-матеріальних цінностей, зокрема "пеллет паливних", до яких віднесено підприємством «Лушпиння соняшникове гранульоване».

Крім того, правова позиція Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічні висновки в подальшому застосовувалися Верховним Судом зокрема у постановах від 23.05.2023 у справі № 360/1283/20 та від 27.06.2023 у справі № 1.380.2019.003297.

При цьому оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Твердження скаржника про те, що лушпиння соняшникове гранульоване у межах господарської діяльності підприємства позивача не використовувалося колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не було надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, факт невикористання "Лушпиння соняшникове гранульоване" у господарській діяльності ДП "Ружин-молоко" не доведений відповідачем достатніми та належними доказами, а тому такі операції є підставою для формування платником податкового обліку.

Разом з тим висновок відповідача про те, що позивачем не складені та незареєстровані в ЄРПН податкові накладні за операціями, що не є господарською діяльністю на суму 693624 грн. є безпідставним, оскільки отриманий ДП "Ружин-молоко" від його контрагентів товар "Лушпиння соняшникове гранульоване" є безпосередньо пов`язаними з його господарською діяльності та отриманим ним доходом.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факту заниження позивачем в період, що перевірявся податку на додану вартість, як то зазначено в акті перевірки, на загальну суму 693 624 грн., а відтак спростовано висновок податкового органу щодо порушення ДП "Ружин-молоко" пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, абзацу "г" п.198.5 ст.198 ПК України.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 26.10.2022 №00066040710, винесене на підставі висновків акту перевірки від 28.06.2022, є протиправним та підлягає скасуванню.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 серпня 2023 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.