Постанова

від 08.08.2023 по справі 140/8439/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8439/22 пров. № А/857/7640/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівДовгополова О.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника позивача Тарана О.П.,

представника відповідача Каленюка Д.С.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Вітаут» закритого акціонерного товариства «Карпіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя (судді) в суді першої інстанції Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення 11:02:15,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 05 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2022 року Дочірнє підприємство «Вітаут» закритого акціонерного товариства «Карпіс» (далі ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 25 листопада 2022 року № 0060620709, № 0060630709, № 0060640709, від 28 листопада 2022 року № 006258709, № 0062590709, від 01 грудня 2022 року № 0066070709, № 0066100709, від 28 грудня 2022 року № 0077470709.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області за результатами проведення документальних позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року, березень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ, а також завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, про що складено відповідні акти перевірки. Вказує, що не погодившись з висновками актів перевірки, ним були подані заперечення разом із наказом від 04 січня 2021 року № 08/21 «Про встановлення норм витрат матеріалів на виробництво», актами списання товарів (відходів) за спірні періоди, обороти рахунку 201 за 2021 рік і 1, 2 квартал 2022 року та пояснення щодо норм виходу готової продукції, за результатами розгляду яких, контролюючим органом прийнято рішення про правомірність встановлених порушень, що відображені в акті перевірки. Проте, в подальшому ним були отримані вищевказані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що встановлена відповідачем різниця між напівфабрикатом (шпон) та готовою продукцією є безповоротними відходами (тирса), об`єм яких відповідає нормам, затверджених наказом від 04 січня 2021 року № 08/21. Звертає увагу на те, що оскільки відходи не мають ніякої цінності, тому використовуються для спалювання у котлі, що підтверджується відповідними актами списання товарів (відходів) за період з січня 2021 року по липень 2022 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 25.11.2022 № 0060620709, від 25.11.2022 № 0060630709, від 25.11.2022 № 0060640709, від 28.11.2022 № 006258709, від 28.11.2022 № 0062590709, від 01.12.2022 № 0066070709, 01.12.2022 № 0066100709 та від 28.12.2022 № 0077470709.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», наказом від 04 січня 2021 року № 08/21, який надавався контролюючому органу під час перевірки та до заперечень на акти перевірки, затверджено норми використання матеріалів на виробництво полосок гнутих, каркасів з розрахунку на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,9 м куб., смола карбомідо-формальдегідна - 230 кг, амоній хлористий - 1,38 кг; а також затверджено норми використання матеріалів на виробництво фанери водостійкої на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,5 м куб., смола фенол-формальдегідна 126 кг, затверджувач - 16 кг. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що для того, аби виготовити 1 м куб. готової продукції, а саме полосок гнутих, каркасів йде 1,9 м куб. шпону, а для того, аби виготовити 1 м куб. фанери потрібно 1,5 м куб. шпону. У той же час, як слідує з актів перевірки та додатків до них, контролюючим органом було зроблено висновки про невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції та використаного шпону виходячи з тих розрахунків, що на 1 м куб. виготовленої продукції йде саме 1 м куб. шпону, що не відповідає затвердженим нормам використання шпону на виготовлення готової продукції. З матеріалів справи слідує, що позивачем у запереченнях на акти перевірок було звернуто увагу контролюючого органу, що при проведені розрахунків інспектором не враховано норми використання матеріалів на виготовлення готової продукції та пояснено, що різниця між напівфабрикатом (шпоном) та готовою продукцією є безповоротними відходами (тирса), які не мають ніякої цінності, тому використовуються для спалювання у котлі. На підтвердження вказаних обставин позивачем були надані акти списання товарів за січень 2021 року липень 2022 року, які залишені контролюючим органом поза увагою. Крім того, позивачем додатково були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за квітень-травень 2022 року, за липень 2022 року, за червень 2022 року, які підтверджують факт списання тирси. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено твердження в актах перевірки про невідповідність між виготовленою позивачем готовою продукцією та шпоном, що у свою чергу призвело до висновків про реалізацію позивачем пиломатеріалів невстановленим особам, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 29 вересня 2022 року та 12 жовтня 2022 року позивачу надсилались запити про надання належним чином завірених копій документів: первинні документи, які підтверджують рух сировини і матеріалів, виробництво готової і попутної продукції за всіма виробництвами; затверджені норми списання сировини і матеріалів при виробництві вищенаведеної продукції; норми виходу готової продукції; інвентаризаційні описи про проведені інвентаризації на підприємстві та результати їх проведення; первинні документи та бухгалтерські регістри, які підтверджують оприбуткування зворотних відходів та супутньої продукції; рішення та наказ про порядок їх оцінки. На вищезазначені запити, платником до перевірки частково було надано запитувані документи з ведення бухгалтерського обліку та пояснення: а саме, що при розпилюванні, фрезеруванні та сортуванні готової продукції утворюються безповоротні відходи, які не мають цінності і використовуються на спалювання в котлі ДкВР 6,5-13 не проходячи облікової політики на підприємстві. Вважає, що дані відповіді на запити прямо суперечать позиції позивача та суду першої інстанції та ставлять під сумнів достовірність оборотно-сальдової відомості платника податків, яка долучена позивачем до матеріалів справи. Зазначає, що технологічний процес з виготовлення шпону відбувається таким чином, що для того аби виготовити якісну готову продукцію (шпон), потрібно зробити пропарку колод, а потім шпон висушити, для чого використати частину вхідної сировини, шляхом її спалювання та використання теплової енергії для цих цілей, тому такі витрати повинні бути віднесені до складу виробничої собівартості готової продукції як матеріальні витрати, відповідно до П(с)БО 16 «Витрати». Звертає увагу на те, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не обліковував відходи тирси в оборотно-сальдовій відомості, а відомість яка була долучена до позову значно відрізняється від тої яка була надана до матеріалів заперечення (оборотно-сальдова відомість, яка була надана до заперечення на розгляд комісії контролюючого органу).

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачем додатково були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за квітень-травень 2022 року, за липень 2022 року, за червень 2022 року, які підтверджують факт списання тирси. Звертає увагу на те, що подана відповідачем оборотно-сальдова відомість є неповною.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 20.09.2022 № 1522-п, направлення на перевірку від 20.09.2022 № 2662, в період з 22.09.2022 по 12.10.2022 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», яка наказом від 05.10.2022 № 1703 продовжена на 5 робочих днів з 06.10.2022, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з січня 2021 року по лютий 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 19.10.2022 № 6588/07-09/32313351 (а.с. 69-89, т.1).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме встановлено: заниження податкового зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 1430758 грн, в тому числі за лютий 2021 року на суму 114469 грн, за березень 2021 року на суму 180292 грн, за квітень 2021 року на суму 46750 грн, за травень 2021 року на суму 130421 грн, за червень 2021 року на суму 199925 грн, за липень 2021 року на суму 36698 грн, за серпень 2021 року на суму 65012 грн, за вересень 2021 року на суму 85423 грн, за жовтень 2021 року на суму 104741 грн, за листопад 2021 року на суму 199490 грн, за грудень 2021 року на суму 237766 грн, за лютий 2022 року на суму 29771 грн; завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2022 року на суму 190623 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 200896 грн.

03.11.2022 позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.102-103, т.1), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області листом від 21.11.2022 № 12904/6/03-20-07-09-06 (а.с.106-107, т.1) вирішено висновок акту перевірки залишити без змін.

На підставі вищевказаного ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2022 № 0060620709, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 190623 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 19062,30 грн; № 0060630709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 200896 грн; № 0060640709, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1573833,80 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1430758 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 143075,80 грн (а.с.24-26, 19-21, 12-15, т.1).

Також ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 20.09.2022 № 1527-п, направлення на перевірку від 20.09.2022 № 2663, в період з 06.10.2022 по 12.10.2022 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету про що складено акт від 19.10.2022 № 6590/07-09/32313351 (а.с.53-66, т.1).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме встановлено: завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 року на суму 92193 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 91805 грн; заниження податку на додану вартість на суму 170209 грн.

03.11.2022 позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.97-99, т.1), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області листом від 21.11.2022 № 12905/6/03-20-07-09-06 (а.с.108-109, т.1) вирішено висновок акту перевірки від 19.10.2022 №6590/07-09/32313351 викласти в наступній редакції, а саме про встановлення порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, зокрема: завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2022 року на суму 61506 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 91805 грн.

На підставі вищевказаного ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 006258709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 61506 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6150,60 грн; № 0062590709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 91805 грн (а.с.16-18, 27-29, т.1).

Крім того, ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 20.09.2022 № 1533-п, направлення на перевірку від 20.09.2022 № 2664, в період з 17.10.2022 по 21.10.2022 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з квітня 2022 року по травень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету про що складено акт від 28.10.2022 № 7613/07-09/32313351 (а.с.33-46, т.1).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме встановлено: завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року на суму 226504 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9580 грн; заниження податку на додану вартість на суму 99367 грн, в тому числі за квітень 2021 року на суму 99367 грн.

10.11.2022 позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.100-101, т.1), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області листом від 28.11.2022 №2832/12/03-20-07-09 (а.с.104-105, т.1) вирішено висновок акту перевірки від 28.10.2022 №7613/07-09/32313351 викласти в наступній редакції, а саме про встановлення порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, зокрема: завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року на суму 217168 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9580 грн.

На підставі вищевказаного ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2022 № 0066070709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 217168 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 21716,80 грн; № 0066100709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9580 грн (а.с.10-11, 22-23, т.1).

Крім того, ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 20.10.2022 № 1789-п, направлення на перевірку від 21.10.2022 № 3044, в період з 21.11.2022 по 29.11.2022 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», яка наказом від 25.11.2022 № 2128-п була продовжена на 2 робочі дні, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке виникло за період з червня 2022 року по липень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету про що складено акт від 06.12.2022 № 9456/07-09/32313351 (а.с.33-54, т.2).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме встановлено: завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 319430 грн.

На підставі вищевказаного ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2022 № 0077470709, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 319430 грн (а.с.31-32, т.2).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Із матеріалів справи слідує, що позивач не заперечує наявність підстав для проведення фактичної перевірки.

Стосовно правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведених перевірок податкових повідомлень-рішень від 25.11.2022 № 0060620709, № 0060630709, № 0060640709, від 28.11.2022 № 006258709, № 0062590709, від 01.12.2022 № 0066070709, № 0066100709, від 28.12.2022 № 0077470709, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 з наступними змінами та доповненнями (далі Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Проаналізуваши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Із матеріалів справи слідує, що під час проведених перевірок було встановлено, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» у періодах, що перевірялися, здійснено придбання круглих лісоматеріалів.

З придбаних круглих лісоматеріалів ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» здійснювалось виробництво шпону, який оприбутковується за даними бухгалтерського обліку по рахунку 25 «Напівфабрикати» за номенклатурою шпон, який використовується для виробництва каркасів для ліжок, полосок гнутих/карбомідних/, фанери фенольної.

ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» виходячи з реальних витрат при переробці круглих лісоматеріалів, враховуючи якість сировини затверджено норми утворення зворотніх відходів з розрахунку 1 м куб. шпону, а саме: лісоматеріали круглі 2 м куб., тріска паливна 0,7 м куб., карандаш 0,3 м куб.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені проводками: Д-т 201 «Сировина і матеріали» - К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - надійшла сировина від постачальника; Д-т 23 «Виробництво» - К-т 201 «Сировина і матеріали» - передана сировина у виробництво»; Д-т 25 «Напівфабрикати» - К-т 23 «Виробництво» - передана з виробництва на склад; Д-т 201 «Сировина і матеріали» - К-т 23 «Виробництво» - передана з виробництва зворотні відходи; Д-т 23 «Виробництво» - К-т 25 «Напівфабрикати» - передано напівфабрикати у виробництво.

Під час проведених перевірок на підставі актів переробки деревини за відповідні місяці по ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» встановлено виробництво продукції, яка оприбутковується за даними бухгалтерського обліку по рахунку 26 «Готова продукція» за номенклатурою каркаси для ліжок, полоски гнуті/карбомідні/фанера фенольна.

З вироблених напівфабрикатів шпону ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» здійснює виробництво продукції: каркаси для ліжок, полоски гнуті/карбомідні/фанера фенольна, які оприбутковуються за даними бухгалтерського обліку по рахунку 26 «Готова продукція».

ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» затверджено норми використання матеріалів на виробництво полосок гнутих, каркасів з розрахунку 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,9 м куб, смола карбомідо-формальдегідна 230 кг, амоній хлористий 1,38 кг. Також затверджено норми використання матеріалів на виробництво фанери водостійкої на 1 м куб. продукції, а саме: шпон 1,5 м куб., смола фенол-формальдегідна 126 кг, затверджувач 16 кг.

В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені проводками: Д-т 23 «Виробництво» - К-т 25 «Напівфабрикати» - передано напівфабрикати у виробництво; Д-т 26 «Готова продукція» - К-т 23 «Виробництво» - передано готова продукція на склад; Д-т 36 «Розрахунки з постачальниками» - К-т 70 «Відображено доходи від реалізації»; Д-т 90 «Собівартість» - К-т 26 «Готова продукція» - списано собівартість реалізованих виробів.

Разом з тим, як слідує з акта перевірки від 19.10.2022 № 6590/07-09/32313351 в ході перевірки встановлено, що за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» виготовлено: каркасів для ліжок - 12,42 м куб., для цього використано 24,305 м куб. шпону, невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції каркаси для ліжок та використаного шпону складає 11,885 м куб. на загальну суму 89846,08 грн; полоски гнуті карбомідні - 63,82 м куб., для цього використано 124,89 м куб. шпону, невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції полоски гнуті карбомідні та використаного шпону складає 61,07 м куб. на загальну суму 461665,99 грн; фанера ср/с 15 - 17,5 м куб. для цього використано 27,397 м куб. шпону, невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції фанера ср/с 15 та використаного шпону складає 9,897 м куб. на загальну суму 74817,56 грн; фанера ср/с 24 -32,8 м куб. для цього використано 51,349 м куб. шпону, невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції фанера ср/с 24 та використаного шпону складає 18,549 м куб. на загальну суму 140223,39 грн(а.с.53-66, т.1).

У вказаному акті перевірки встановлено, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не надано актів повернення з виробництва шпону, накладних на реалізацію, оприбуткування інших документів на шпон в кількості 101,401 м куб. на загальну суму 766533 грн і оприбуткування на рахунку 201 «Сировина і матеріали», рахунку 26 «Готова продукція», рахунку 25 «Напівфабрикати». Відтак, контролюючим органом зроблено висновок про реалізацію невстановленим особам пиломатеріалів в кількості 101,401 м. куб., які не віднесено до податкових зобов`язань.

У свою чергу, актом перевірки від 19.10.2022 № 6588/07-09/32313351 встановлено, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не надано актів повернення з виробництва шпону, накладних на реалізацію, оприбуткування інших документів на шпон за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 в кількості 1544,128 м. куб. на загальну суму 9111116,77 грн і оприбуткування на рахунку 201 «Сировина і матеріали», рахунку 26 «Готова продукція», рахунку 25 «Напівфабрикати». Відтак, контролюючим органом зроблено висновок про реалізацію невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники на загальну суму 1822277 грн (а.с. 69-89, т.1).

Актом перевірки від 28.10.2022 №7613/07-09/32313351 встановлено, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не надано актів повернення з виробництва шпону, накладних на реалізацію, оприбуткування інших документів на шпон за період з 01.04.2021 по 31.05.2022 в кількості 187,384 м куб. на загальну суму 1133739,60 грн і оприбуткування на рахунку 201 «Сировина і матеріали», рахунку 26 «Готова продукція», 25 «Напівфабрикати». Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про реалізацію невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники на загальну суму 226748 грн (а.с.33-46, т.1).

Крім того, як слідує з акта перевірки від 06.12.2022 № 9456/07-09/32313351 перевіркою встановлено, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не надано підтверджуючих первинних документів на використання, оприбуткування чи реалізацію шпону, а саме актів переробки, які підтверджували утворення і оприбуткування тирси в процесі переробки шпону і виготовлення готової продукції полоски гнуті/карбомідні/каркаси для ліжок, фанера за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в кількості 119,63 м куб. на загальну суму 667987,91 грн і оприбуткування на рахунку 201 «Сировина і матеріали», рахунку 26 «Готова продукція», 25 «Напівфабрикати». У зв`язку з чим, контролюючим органом зроблено висновок про реалізацію невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники на загальну суму 133598 грн. (а.с.33-54, т.2).

Таким чином, аналіз вищевказаних актів перевірки дає підстави для висновку про те, що по кожній перевірці контролюючим органом зроблено ідентичні висновки про реалізацію позивачем невстановленим особам пиломатеріалів, які не віднесено до податкових зобов`язань, в результаті чого занижено задекларовані показники. Дані висновки контролюючим органом зроблено у зв`язку з невідповідністю між кількістю виготовленої готової продукції та використаного шпону.

Однак, суд апеляційної інстанції інстанції звертає увагу на те, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс», наказом від 04.01.2021 № 08/21 (а.с.170-171, т. 1), який надавався контролюючому органу під час перевірки та до заперечень на акти перевірки, затверджено норми використання матеріалів на виробництво полосок гнутих, каркасів з розрахунку на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,9 м куб., смола карбомідо-формальдегідна - 230 кг, амоній хлористий - 1,38 кг; а також затверджено норми використання матеріалів на виробництво фанери водостійкої на 1 м куб. продукції, а саме шпон 1,5 м куб., смола фенол-формальдегідна 126 кг, затверджувач - 16 кг.

Таким чином, як слідує із вказаного наказу, для виготовлення 1 м куб. готової продукції, а саме полосок гнутих, каркасів йде 1,9 м куб. шпону, а для виготовлення 1 м куб. фанери потрібно 1,5 м куб. шпону.

У той же час, як слідує з актів перевірки та додатків до них, контролюючим органом було зроблено висновки про невідповідність між кількістю виготовленої готової продукції та використаного шпону виходячи з тих розрахунків, що на 1 м куб. виготовленої продукції йде саме 1 м куб. шпону, що не відповідає затвердженим нормам використання шпону на виготовлення готової продукції. Наприклад, в акті перевірки від 19.10.2022 № 6588/07-09/32313351 встановлено невідповідність між виготовленою готовою продукцією каркаси для ліжок та шпоном у кількості 12,24 м куб. Дані висновки зроблені у зв`язку з тим, що на 13,03 м куб. готової продукції пішло 25,27 м куб. шпону (25,27 13,03 = 12,24). Всі інші розрахунки в актах перевірки зроблені контролюючим органом за таким же принципом.

При цьому, скаржником жодним чином не обґрунтовано на підставі чого контролюючим органом було проведено вищевказані розрахунки, як і не обґрунтовано підстав неврахування наказу позивача від 04.01.2021 № 08/21, яким затверджено норми використання матеріалів на виробництво полосок гнутих, каркасів з розрахунку на 1 м куб. продукції.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем у запереченнях на акти перевірок було звернуто увагу контролюючого органу, що при проведені розрахунків інспектором не враховано норми використання матеріалів на виготовлення готової продукції та пояснено, що різниця між напівфабрикатом (шпоном) та готовою продукцією є безповоротними відходами (тирса), які не мають ніякої цінності, тому використовуються для спалювання у котлі.

На підтвердження вказаних обставин позивачем були надані акти списання товарів від 31.01.2021 № 1, від 28.02.2021 № 2, від 31.03.2021 № 3, від 30.04.2021 № 4, від 31.05.2021 № 5, від 30.06.2021 № 6, від 31.07.2021 № 7, від 31.08.2021 № 8, від 30.09.2021 № 9, від 31.10.2021 № 10, від 30.11.2021 № 11, від 31.12.2021 № 12, від 31.01.2022 № 1, від 28.02.2022 № 2, від 31.03.2022 № 3, від 30.04.2022 № 4, від 31.05.2022 № 5 (а.с.172-188, т.1), від 30.06.2022 № 6, від 31.07.2022 № 7 (а.с.55-56, т.2), які не були враховані контролюючим органом.

Крім того, позивачем додатково були надані обортно-сальдові відомості по рахунку 201 за 2021 рік (а.с.184-214, т.1), за 1 квартал 2022 року (а.с.215-222, т.1), за квітень-травень 2022 року (а.с.223-227а, т.1), за липень 2022 року (а.с.57-60, т.2), за червень 2022 року (а.с.61-64, т.2), які підтверджують факт списання тирси.

Стосовно доводів скаржника про те, що ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» не обліковував відходи тирси в оборотно-сальдовій відомості, оскільки оборотно-сальдова відомість, яка була надана до заперечень значно відрізняється від тої, яка була надана до позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Із наданої відповідачем оборотно-сальдової відомості (у форматі Exсel) слідує, що вона є незакінченою (останні записи відображені на літеру «к»). При цьому, суд позбавлений можливості встановити, що стало причиною наявності у відповідача неповної таблиці оборотно-сальдової відомості по рахунку 201.У той же час, представник позивача у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій підтвердив про надіслання відповідачу оборотно-сальдової відомості у тому вигляді, що й було надано суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у випадку отримання контролюючим органом неповного документу, останній мав можливість повідомити про це платника податку, вказавши на необхідність надання належним чином оформленої оборотно-сальдової відомості, що не було зроблено відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку не відображення позивачем операції по списанню тирси, в оборотно-сальдовій відомості по рахунках 201 Д-т 20 «Виробничі запаси» - К-т 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» не співпадали б і містили розбіжності. Разом з тим, як у наданій позивачем суду, так і в наданій відповідачем неповній оборотно-сальдовій відомості суми проводок ідентичні.

При цьому, безпідставними є твердження апелянта про те, що технологічний процес з виготовлення шпону відбувається таким чином, що для того аби виготовити якісну готову продукцію (шпон), потрібно зробити пропарку колод, а потім шпон висушити, для чого використати частину вхідної сировини, шляхом її спалювання та використання теплової енергії для цих цілей, а тому такі витрати повинні бути віднесені до складу виробничої собівартості готової продукції як матеріальні витрати, відповідно до П(с)БО 16 «Витрати», оскільки у даному випадку предметом перевірки були операції з виробництва позивачем зі шпону готової продукції, а саме каркасів для ліжок, полосок гнутих/карбомідних/фанери фенольної, а не операції з виробництва позивачем шпону.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2022 № 0060620709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2022 року в розмірі 190623 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 19062,30 грн, водночас зобов`язано ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» сплатити до бюджету податкове зобов`язання та штрафну санкцію в розмірі 209685,30 грн. Стосовно цього суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, у випадку підтвердження контролюючим органом встановлених в акті перевірки порушень до платника податків було б застосовано штраф у розмірі 19062,30 грн, а не 209685,30 грн (190623 + 19062,30), як помилково зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно вказано в актах перевірки про невідповідність між виготовленою позивачем готовою продукцією та шпоном, що у свою чергу призвело до висновків про реалізацію позивачем пиломатеріалів невстановленим особам, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачем не надано пояснень, хто ж у такому випадку є «невстановлені особи», що отримали цю продукцію.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, перевірених доказами, та аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2022 № 0060620709, від 25.11.2022 № 0060630709, від 25.11.2022 № 0060640709, від 28.11.2022 № 006258709, від 28.11.2022 № 0062590709, від 01.12.2022 № 0066070709, 01.12.2022 № 0066100709, від 28.12.2022 № 0077470709.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі № 140/8439/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 09 серпня 2023 року.