Постанова

від 08.08.2023 по справі 192/1869/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6355/23 Справа № 192/1869/22 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Дніпро

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» про розірвання договору оренди землі,

-за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра»

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила розірвати договір оренди земля № 09-03/18 від 26.03.2018 року укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої вона є та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра».

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що товариство допустило суттєві порушення умов договору в частині несвоєчасної оплати орендної плати та сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від25квітня 2023рокупозов було задоволено.

Розірвано договір оренди землі №09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 правонаступником якої є ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:02:041:0524, зареєстрований 02.04.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

05червня 2023рокувід Товариства зобмеженою відповідальністю«Пальміра»надійшла апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що орендна плата виплачувалась, а щодо земельного податку, то його повинен сплачувати власник земельної ділянки.

Таким чином, судом першої інстанції були не правильно застосовані норми матеріального права.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника позивачки, адвоката Шашликова Д.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив аргументовано тим, що відповідно до п.4 договору оренди № 09-03/18, за невиконання, або неналежне виконання умові договору сторони несуть відповідальність. За умовами договору орендна плата повинна бути сплачена до 31 грудня поточного року. Кожен раз орендну плату відповідач виплачував у наступному році, що є неналежним виконанням умов договору, без урахування індексації, інфляції.

Земельний податок повинен сплачувати саме відповідач.

Попередній розрахунок судових витрат у суді апеляційної інстанції становить 4000 гривень.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» адвокат Пихтін К.В. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на тому, що земельний податок повинен сплачувати власник земельної ділянки. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивачки адвокат Шашликов Д.Г., який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.198-201), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НРН 567572 від 23.11.2023 позивачу належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5400 га, яка розташована на території Новопокровської (колишньої Дзержинівської сільської) ради Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №012862.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину зареєстровано права приватної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим №1225083000:02:041:0524.

26 березня 2018 року між ОСОБА_2 , якій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №012862 належить земельна ділянка з кадастровим номером 12250843000:02:041:0524, площею 5,540 га та ТОВ «ПАЛЬМІРА» було укладено договір оренди землі №09-03/18, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу ТОВ «ПАЛЬМІРА» вказану земельну ділянку на 10 років.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права даний договір №09-03/18 був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко О.П. 02.04.2018 року.

06 квітня 2018 року ОСОБА_2 передала ТОВ «ПАЛЬМІРА» належну їй земельну ділянку в оренду за актом приймання-передачі.

Пунктом 9 договору оренди землі №09-03/18 від 26.03.2018 визначено форму та розмір орендної плати. Так, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі, а саме 12000 грн. 00 коп. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Зерно 2500 кг, борошно 50 кг, соняшник 200 кг, солома 2000 кг, силос 1500 кг, цукор 50 кг, оранка та культивація присадибних ділянок до 0,5 га, та ритуальні послуги в разі потреби (транспорт, матеріальна допомога).

Згідно пункту 10 договору оренди землі №09-03/18 від 26.03.2018 орендна плата вноситься в такі строки: а) у грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди; б) у натуральній до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі №09-03/18 від 26.03.2018 передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до пункту 12 договору оренди землі №09-03/18 від 26.03.2018 розмір орендної плати переглядається один раз на два роки, зокрема у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі №09-03/18 від 26.03.2018 земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на 27.05.2022 року сплата земельного податку за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 12250843000:02:041:0524, за 2018-2021 року відсутня.

Згідно відомостей ТОВ «ПАЛЬМІРА» на видачу с/г продукції в рахунок орендної плати за земельні паї за 2018 рік ОСОБА_2 видано пшениці 2500, соломи нараховано 2000, видано сіно 3 стопи.

Відповідно до реєстру видачі с/г продукції в рахунок орендної плати за земельний пай 2018 рік одноосібно складеному та підписаному представниками ТОВ «ПАЛЬМІРА», ОСОБА_2 02.08. видано 2500 кг пшениці.

Відповідно до накладної від 18.10.2018 ОСОБА_2 в рахунок орендної плати за 2018 рік видано 300 кг соняшнику.

Відповідно до відомостей ТОВ «ПАЛЬМІРА» на видачу с/г продукції в рахунок орендної плати за земельні паї за 2019 рік ОСОБА_2 видано пшениці - 2500, соняшника 300.

Відповідно до реєстру видачі с/г продукції в рахунок орендної плати за земельний пай 2019 рік одноосібно складеному та підписаному представниками ТОВ «ПАЛЬМІРА», ОСОБА_2 22.07. видано 2500 кг пшениці.

Згідно відомості ТОВ «ПАЛЬМІРА» на видачу с/г продукції в рахунок орендної плати за земельні паї за 2020 рік ОСОБА_2 пшениці нараховано 2500, видано 2000+ячм500.

Згідно реєстру видачі с/г продукції в рахунок орендної плати за земельний пай за 2020 рік одноосібно складеному та підписаному гол.бухгалтером ТОВ «ПАЛЬМІРА», ОСОБА_2 29.07. видано 2500 кг пшениці.

Враховуючи, що підписані позивачем відомості не містять дати отримання продукції, в реєстрах відсутній рік видачі продукції, суд вважає доведеним лише факт внесення в якості орендної плати в натуральній формі за 2018 рік 300 кг. соняшнику, які видані ОСОБА_2 згідно накладної від 18.10.2018, що визнано також представником позивача в судовому засіданні.

Посилання представника відповідача, що роком внесення орендної плати в натуральній формі згідно реєстрів є рік за який складено відповідний реєстр є припущеннями представника, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, внесення орендної плати в натуральній формі за відповідний рік оренди земельної ділянки в тому ж році щодо іншої сільськогосподарської продукції, відповідач не довів, оскільки належних та допустимих доказів цього суду не надано.

Відповідно до роздруківок моніторингу ринкових цін на зернові культури (базис EXW) пшениця 4 класу 02 серпня 2018 року - 5,200, 10 липня 2019 року 09 вересня 2019 року - 4,700, а 29 липня 2020 року - 5,630.

Однак, відомості про те, якого класу пшениця видавалась власнику орендованої земельної ділянки в рахунок натуральної форми орендної плати матеріали справи не містять та суду таких відомостей надано не було, як не було надано і відомостей про вихідні дані наведені в моніторингу.

З видаткового касового ордеру від 28 травня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок оплати орендної плати за 2021 рік ТОВ «ПАЛЬМІРА» сплачено 18000 грн.

Відповідачем надано податкові накладні та рахунки з контрагентами ТОВ «Пальміра» у 2018 та 2019 роках.

Згідно наданого та складеного представником відповідача розрахунку з орендної плати за 2018 році відповідачем сплачено 16 905 грн., за 2019 14 137,27 грн., за 2020 14075 грн. та за 2021 18000 грн.

Однак, розрахунок проведено без належного та обґрунтованого підтвердження вихідних даних щодо якості та вартості продукції переданої в рахунок орендної плати в натуральній формі, перевірити розрахунок наданий представником відповідача суд позбавлений можливості, тому до уваги його суд не бере.

Суд першої інстанції вважавобґрунтованими доводипозивача щодопорушення відповідачемдоговору орендиземлі №09-03/18від 26.03.2018у зв`язкуз систематичнимненалежним виконаннямобов`язків заним,зокрема,щодо нарахуваннята виплатиорендної платиза 2018 2020та 2022роки увстановлені договоромпорядку,розмірах тастроки.

Як встановленосудом тавизнається сторонами,мати позивачадійсно отримувала оренднуплату заземлю внатуральній формі за 2018 рік, за 2019 рік та у 2020 році.

За 2021 рік орендну плату отримала позивач в грошовій формі в травні 2022 року.

Доводи позивача, що за кожний рік оренди відповідач здійснював оплату на наступний рік, відповідачем не спростовані.

Один лише факт видачі власнику 300 кг соняшнику за 2018 рік у 2018 році не може бути підставою для висновку суду про здійснення всіх розрахунків у натуральній формі у визначений договором строк. Належних доказів на підтвердження проведення розрахунку за відповідний рік до 31 грудня цього року суду не надано.

Пояснити чому при отриманні сільськогосподарської продукції для підтвердження виконання свого обов`язку відповідно до умов договору, не зазначалось число місяць і рік її отримання, представник відповідача не зміг, як не зміг пояснити відсутність складення відповідного акту, як передбачено договором, та необхідність складення декількох документів (відомість, реєстр) для підтвердження однієї дії проведення розрахунку в натуральній формі.

Відповідач недовів належневиконання свогообов`язку тавнесення орендноїплати відповіднодо умовдоговору орендиземлі №09-03/18 від 26.03.2018 у період з 2018 по 2020 роки.

Щодо розрахунку за договором оренди землі №09-03/18від 26.03.2018 за 2021 рік, суд погоджується з доводами відповідача щодо обґрунтованості проведення розрахунку після отримання повідомлення про перехід права власності на земельну ділянку.

Відсутність ініціативи відповідача для проведенні розрахунку за 2021 рік у цьому ж році, враховуючи надані докази отримання письмового повідомлення позивача лише 02.05.2022 року не може бути підставою для висновку суду про несплату орендної плати за 2021 рік відповідно до умов договору, тому доводи позивача в цій частині суд вважає неспроможними.

Разом зтим,звернення позивачадо судуз позовомпро розірваннядоговору орендив грудні2022року неможе бутипідставою длянепроведення зним розрахункувідповідно доумов договоруоренди землі №09-03/18 від 26.03.2018, з огляду на те, що відомості про платіжні реквізити позивача відповідачу були відомі з травня 2022 року.

Отже належневиконання умовдоговору оренди землі №09-03/18від 26.03.2018 протягом 2018-2020 та 2022 року відповідачем не доведено.

Щодо несплативідповідачем земельногоподатку,то судвиходить зумов укладеногосторонами договоруоренди землі №09-03/18від 26.03.2018 та положень ст.627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Враховуючи, що сторони домовились про сплату земельного податку орендарем відповідачем, саме він мав здійснювати сплату земельного податку, що зроблено не було. Відповідачем не надано доказів зворотного.

Встановивши вказані обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

За загальним правилом земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі, тобто суб`єкти, які дістали землю у власність чи користування.Орендарі, тобто суб`єкти, які дістали землю в користування на умовах оренди, сплачують орендну плату за землю.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з цього приводу надало наступні роз`яснення.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Власниками земельних ділянок є, зокрема, фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні.

Землекористувачі це, зокрема, фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону земельні ділянки державної і комунальної власності надані у користування, у тому числі й на умовах оренди.

Згідно зі статтями 269, 270 Податкового кодексу України (далі ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах земельних відносин, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З аналізу законодавства та наведеного роз`яснення вбачається, що:

У Податковому кодексі України чітко визначено, що платниками земельного податку є власники земельної ділянки або землекористувачі.

Тобто вносити плату земельний податок повинна та особа, у якої в фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка: якщо у власника то власник земельної ділянки, якщо у землекористувача то землекористувач.

У випадку, коли власник земельної ділянки надав земельну ділянку в оренду, то земельний податок повинен сплачувати землекористувач з дня виникнення у нього права користування земельною ділянкою.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 08.08.2023 року.

Судді: