Рішення

від 09.08.2023 по справі 584/968/23

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/968/23

Провадження № 2-а/584/4/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2023 м.Путивль

Путивльський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Токарєва С.М., при секретарі Зікрати Я.В., за участі позивача - ОСОБА_1 , відповідача поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Ягупи С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопського ВП ГУНП в Сумській області, поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Ягупи Сергія Вікторовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду і просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАД № 310131 від 25.06.2023, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Ягупою Сергієм Вікторовичем, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.06.2023 об 11 год. 20 хв. на автодорозі «Суми Глухів» на виїзді з с. Бобине Конотопського району він керував транспортним засобом (мотоциклом) SPARK н.з. НОМЕР_1 та став в чергу автомашин для перевірки документів, вимкнувши двигун мотоцикла.

Коли до нього підійшов відповідач ОСОБА_2 , то він відкрив додаток «ДІЯ» та надав поліцейському можливість ідентифікувати себе, як особу із документом.

Після перевірки документів відповідачем, коли він почав відходити, позивач задав відповідачеві питання, чому той не перевірив документи у цивільних осіб, які перебували у легковому автомобілі «Lexus», що був попереду.

Після нетривалої суперечки відповідач ОСОБА_2 знову підійшов до позивача та почав вимагати реєстраційні документи на мотоцикл та поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На питання позивача щодо причини перевірки реєстраційних документів на мотоцикл та страхового полісу відповідач ОСОБА_2 обґрунтованої відповіді не надав.

В подальшому відносно позивача відповідачем ОСОБА_2 було винесено постанову серії БАД № 310131 від 25.06.2023, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за частиною 1 статті 126 КУпАП.

З такимрішенням суб`єктавладних повноваженьвін непогоджується,вважає себеневинуватим увчиненні вказаногоправопорушення,а оскаржуванупостанову необґрунтованоюта такою,що підлягаєскасуванню.Вказує,що п.2.4.ПДР визначено,що навимогу поліцейськоговодій повинензупинитися здотриманням вимогцих Правил,а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1; б)дати можливістьперевірити номериагрегатів ікомплектність транспортногозасобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

При цьому, в оскаржуваній постанові відповідачем ОСОБА_2 не зазначено, що позивач керував транспортним засобом (рухався) та на вимогу позивача зупинився.

На час вимог позивача до позивача щодо пред`явлення документів, позивач певний час вже не керував транспортним засобом, а лише перебував на ньому з вимкнутим двигуном, тобто не перебував в статусі водія, а тому не міг фактично порушити вимоги п. 2.4. ПДР.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

При цьому, диспозицією ч.1 ст. 126 КУпАП передбачена обов`язкова умова керування транспортним засобом, а п. 2.4. ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Разом з тим, у оскаржуваній постанові не зазначено, що позивач керував транспортним засобом та був на вимогу поліцейського зупинений.

Ухвалою суду від 25.07.2023 по даній справі відкрито провадження та визначено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідачами подано не було.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Конотопського ВП ГУНП в Сумській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач - поліцейський СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старший сержант поліції Ягупа С.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог, а також звертав увагу суду, що цілим рядом нормативно-правових актів передбачено право працівників поліції вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи. Зокрема, таке право передбачено ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п. 10 «Порядку

перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1456.

В силу вимог ч. 8 ст. 262 КАС України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд приходить до наступного.

25.06.2023 стосовно ОСОБА_1 винесено постанову серії БАД № 310131 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що керуючи транспортним засобом мотоциклом SPARK SP110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_1 , 25.06.2023 об 11 год. 20 хв. в с. Бобине по вул. Сумська біля буд. № 76 гр. ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. У зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. (а.с. 6).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по текстуКупАП).

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга і четверта статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по текстуПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Одночасно, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Отже, зазначеними вище нормами визначено, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

У відповідності до ст.31 Закону № 580-VIII полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За приписами ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.1 ст.74 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу вимог частини 2 статті 77 КАС України, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності покладається на відповідачів.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

При цьому, позивач в позовній заяві заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та зазначає про відсутність у відповідача підстав для зупинки автомобіля під керуванням позивача для перевірки дотримання Правила дорожнього руху.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

В силу приписів статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.\

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для перевірки документів у позивача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 , в тому числі посилався на введений в Україні воєнний стан, з огляду на який пунктом 10 Порядку № 1456 надано право уповноваженій особі зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду, що, на думку відповідача, передбачає можливість працівникам поліції зупиняти транспортні засоби з метою перевірки документів водія незалежно від порушення особою Правил дорожнього руху.

Так, у ході судового розгляду справи встановлено, та не заперечувалось позивачем у позовні заяві, що позивачем ОСОБА_1 було самостійно зупинено транспортний засіб при проїзді через блок-пост на виїзді з с. Бобине Конотопського району, після чого позивач став в чергу автомашин для перевірки документів.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по теперішній час.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначені заходи правового режиму воєнного стану.

Так, зокрема п.7 ч.1 ст.8 вказаного Закону передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

У свою чергу механізм перевірки документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України, визначений Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку № 1456 перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.

Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

У той же час, слід звернути увагу, що зазначений Порядок № 1456 прийнятий у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та визначає механізм проведення певних заходів саме під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Крім того, у розумінні Порядку № 1456 уповноваженою особою є посадова особа, яка призначається наказом коменданта та якій надано повноваження, зокрема, щодо перевірки документів в осіб під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

У свою чергу, з аналізу змісту ст.ст. 1, 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» слідує, що повноваження на проведення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених ст.8 вказаного Закону, надані органам державної влади задля відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

На підставі викладеного слід вказати, що наведені вище нормативно-правові акти не надають органам поліції додаткових повноважень, пов`язаних з контролем за дотриманням водіями Правил дорожнього руху, оскільки передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Порядком № 1456 додаткові повноваження передбачені тільки для забезпечення заходів воєнного стану.

Натомість, у спірних правовідносинах реалізація наданих положеннями законодавства повноважень щодо зупинки транспортного засобу при проїзді через блокпост здійснена відповідачем ОСОБА_2 з метою перевірки дотримання водієм Правил дорожнього руху, що не відповідає меті, з якою такі повноваження були надані.

Разом з тим, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначені повноваження поліцейського щодо зупинки транспортних засобів, підстави зупинки, аналогічні п. 10 Порядку № 1456: «у разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду», не передбачено.

Інших причин зупинки транспортного засобу позивача, окрім наведеної вище, відповідачем ні у оскаржуваній постанові не зазначено, ні у ході судового розгляду справи не встановлено.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав для зупинки автомобіля під керуванням позивача для перевірки дотримання Правила дорожнього руху.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги заявлені позивачем є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені факти суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити - постанову у справі про адміністративне правопорушення серія БАД № 310131 від 25.06.2023, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Ягупою С.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 536 грн. 80 коп.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.241,243-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 310131 від 25 червня 2023 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Ягупою Сергієм Вікторовичем щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв