Рішення

від 07.08.2023 по справі 523/10805/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10805/22

Провадження №2/523/740/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"07" серпня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСТРОВ-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсядо судузі вказанимвище позовом,в якомупросив стягнутиз відповідача ОСОБА_1 борг у загальній сумі 3453,00 грн, в тому числі заборгованість по сплаті цільового внеску у розмірі 3144,00 грн, три відсотки річних у сумі 73,27 грн., інфляційні втрати у сумі 235,73 грн., а також судові витрати які становлять: 2 481,00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, 3500,00 грн. - сплата за надання правової допомоги. Згодом, представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 :три відсотки річних у сумі 73,27 грн., інфляційні втрати у сумі 235,73 грн., а також судові витрати які становлять: 2 481,00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, 3500,00 грн. - сплата за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Згідно протоколуустановчих зборів№1від 30квітня 2014року співвласникамиБудинку булостворено Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ОСТРОВ-2».Згідно випискиз ЄдиногоДержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньзареєстровано об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ОСТРОВ-2»за адресою: АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний кодюридичної особи:39220693. Відповідно доСтатуту ОСББ:метою створенняОСББ єзабезпечення ізахист правспіввласників щодокористування,володіння ірозпорядження спільниммайном будинкузбереження іполіпшення техніко-економічниххарактеристик будинкуз метоюкомфортного проживання(перебування)користувачів житловихта нежитловихприміщень,зниження витраті втратресурсів наутримання спільногомайна іна споживанняжитлово-комунальнихпослуг,благоустрою прибудинковоїтериторії тапобутового обслуговуваннянаселення,дотримання співвласникамисвоїх обов`язків,забезпечення своєчасногонадходження коштівдля сплативсіх платежів,передбачених законодавствомта цимСтатутом. Основними завданнямиє:забезпечення реалізаціїправ співвласниківна володіннята користуванняспільним майном;забезпечення належногоутримання,ремонту,реконструкції татехнічного переоснащеннябагатоквартирного будинкута прибудинковоїтериторії,зведення господарськихспоруд (запотреби);сприяння співвласникамв отриманніжитлово-комунальнихта іншихпослуг належноїякості заобґрунтованими цінами;забезпечення виконанняспіввласниками своїхзобов`язань,пов`язанихз діяльністюоб`єднання. Загальними зборамиОСББ «ОСТРОВ-2»від 22.02.2020року буловирішено: Затвердити кошторис(калькуляцію)витрат науправління багатоквартирнимбудинком ОСББ«ОСТРОВ-2»з 01.03.2020року.За длязабезпечення нормальногофункціонування таутримання Будинку,дозволити ПравліннюОСББ «ОСТРОВ-2»своїм рішеннямзатверджувати зміниу видаткахокремих статей,не перевищуючизагальний кошторис(калькуляцію)у розмірі960899,16грн.на рік;Затвердити розмірвнесків навитрати зуправління багатоквартирнимбудинком ОСББ«ОСТРОВ-2»з 01.03.2020р.у розмірі7,97грн.за 1м2.-для 1-гоповерху тапідвалу;8.87грн.за 1м2-для 2-гота вищеповерхів,загальної площіквартири,нежитлового приміщенняу Будинкуза адресом: АДРЕСА_1 . Оплатувнесків здійснюватидо 10числа поточногомісяця. Також,загальними зборамиОСББ «ОСТРОВ-2»від 28.08.2020року буловирішено: Затвердити кошторис(калькуляцію)витрат науправління багатоквартирнимбудинком ОСББ«ОСТРОВ-2»з 01.09.2020року.За длязабезпечення нормальногофункціонування таутримання Будинкудозволити ПравліннюОСББ «ОСТРОВ-2»своїм рішеннямзатверджувати зміниу видаткахокремих статей,не перевищуючизагальний кошторис(калькуляцію)у розмірі1084624,92грн.на 2020/2021рік; Затвердити розмірвнесків навитрати зуправління багатоквартирнимбудинком ОСББ«ОСТРОВ-2»з 01.09.2020р.у розмірі9,00грн.за 1м2.-для 1-гоповерху;9,90грн.за 1м2-з 2-гопо 20-йповерхів,загальної площіквартири,нежитлового приміщенняу Будинкуза адресом: АДРЕСА_1 .Оплату внесківздійснювати до10числа поточногомісяця. Згодом,на Загальнихзборах ОСББ«ОСТРОВ-2»від 22.01.2021року буловирішено: Затвердити цільовий внесок 3 144,00 грн. з кожної квартири/нежитлового приміщення з розстрочкою на 6 місяців рівними частинами, з моменту вступу в законну силу рішення суду по судовій справі №916/2224/20 (вказанерішення вступилов законнусилу 08.01.2021року,відповідно допостанови Господарськогосуду Одеськоїобласті від08.12.2020року посправі №916/2224/20). Встановленотермін сплатидо 5числа місяцянаступного замісяцем початкудії рішеннясуду. Відповідачі є власниками приміщення № 2, загальною площею 54.3 кв.м в будинку АДРЕСА_1 . Втім, відповідач не належним чином сплачує внески на утримання багатоквартирного будинку. Станом на 15.11.2022 рік відповідач сплатив заборгованість у розмірі 3144,00 грн. Але три відсоткирічних усумі 73,27грн.,інфляційні втратиу сумі235,73грн.,а такожсудові витрати якістановлять:2481,00грн.-сплата судовогозбору заподання позовноїзаяви,3500,00грн.-сплата занадання правовоїдопомогивідповідачем сплачено не було. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача - адвокат Бороган В.В. у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, відповідно до якої підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу у його відсутність, а також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач всудове засіданняне з`явився,причини неявкине повідомив,про дату,час тамісце розглядусправи бувповідомлений судомналежним чиномза зареєстрованиммісцем проживання.Рекомендоване повідомленняповернулось досуду ізвідміткою «адресатвідсутній завказаною адресою»,що судомрозцінюється якналежне повідомлення.Така позиціясуду відповідаєсудовій практиціз розглядуаналогічних спорів:Постанови ВерховногоСуду від 21грудня 2022року усправі №757/15603/19(провадження№ 61-7187св22),30листопада 2022року усправі №760/25978/13-ц(провадження№ 61-6788св22),31серпня 2022року усправі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали страви, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 є власником приміщення АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСББ «ОСТРОВ-2» є балансоутримувачем будинку за вищевказаною адресою, метою якого згідно п.2.1 Статуту є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Відповідно до п. 6.З., п. 6.4., п. 6.5. Розділу VI Статуту ОСББ «ОСТРОВ-2», сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів Об`єднання.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів, встановлюється загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Також у п. 7.5.8. Розділу VII Статуту ОСББ «ОСТРОВ-2» зазначається, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 вказані вище внески та платежі належним чином не сплачує, у зв`язку з чим на день звернення позивача із позовом до суду виникла заборгованість у розмірі 3144,00 грн, яку в період розгляду справи останній сплатив, про що у свої заяві зазначив представник позивача ОСББ «ОСТРОВ-2».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 20 Закону, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частка участі співвласника квартири та/ або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/ або нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону, для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. З ст. 23 Закону).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону, власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно законодавства та Статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Кошти ОСББ складаються виключно з двох складових, передбачених ч.1 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внесків і платежів співвласників; коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Такий обов`язок власника встановлений також ст. 360 ЦК України, згідно з якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у втратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Балансоутримувач зобов`язаний в т.ч. забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово- комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься зокрема у постановах Верховного Суду по справі № 206/1148/16-ц від 14.01.2019р. та № № 210/5796/16-ц від 18.03.2019р.

Пунктами 1, 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги..

Згідно ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.

При дослідженні заборгованості відповідача, суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку.

Докази спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджувалась наявність у відповідачів заборгованості в розмірі 3144,00 грн по сплаті внесків на утримання багатоквартирним будинком, станом на дату подачі позову, та з цієї суми заборгованості було нараховано три відсотки річних у розмірі 73, 27 та інфляційні витрати у розмірі 235,73 грн, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з останнього цих сум.

До вищенаведених висновків суд дійшов із урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі №334/2789/15-ц, необхідність застосування якої передбачена частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Водночас, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Виниклі між сторонами відносини ґрунтуються на грошовому зобов`язанні споживача, невиконання яких є наслідком застосування приписів ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, враховуючи вищезазначене з відповідача слід стягнути три процента річних в розмірі 73,27грн та індекс інфляції в розмірі 235,73грн.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

З розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ в суді, поданим представником позивача адвокатом Бороган В.В., вбачається, що позивач за подачу позовної заяви сплатив 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 205, яке містяться в матеріалах справи.

Крім вищезазначеної суми в розрахунку, представник позивача адвокат Бороган В.В. також зазначив суму адвокатських послуг яку потрібно стягнути з відповідача у розмірі 3 500,00 грн. на підтвердження чого надав до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 632917, платіжне доручення № 207 зі сплати послуг за надання правової допомоги у розмірі 3500 грн., акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 29.08.2022 року, договір про надання правової допомоги № 2-24/08 від 24.08.2022 року.

Згідно зстаттею 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в сумі 2481,00 грн., який підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами частини 2ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституціїпокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самомудоговорірозміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник позивача адвокат Бороган В.В. надав до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 632917, платіжне доручення № 207 зі сплати послуг за надання правової допомоги у розмірі 3500 грн., акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 29.08.2022 року, договір про надання правової допомоги № 2-24/08 від 24.08.2022 року.

Проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновків щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3500 гривень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 137ЦПКУкраїнирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Здійснивши аналіз Акту приймання-передачі до Договору №2-23/08 від 24.08.2022 року, суд дійшов висновків, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Бороган В.В. роботи, відповідає критерію розумності.

Суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19, у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони». Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року по справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073 св20).

У даному випадку, суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не заявив до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, ціну позову, відсутність від відповідача заяви про зменшення розміру витрат, суд вважає що справедливим і співмірним є стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень на користь ОСББ «Остров-2».

Керуючись статтями: 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСТРОВ-2» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « ОСТРОВ-2 »(код ЄДРПОУ 39220693, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 46 корп.1) за прострочення грошового зобов`язання, згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, три процента річних в розмірі 73,27грн та індекс інфляції в розмірі 235,73грн, судовий збір в розмірі 2481,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 10.08.2023р.

Суддя: К.О. Далеко