Вирок

від 08.08.2023 по справі 183/8150/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8150/23

№ 1-кп/183/1654/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 08 серпня 2023 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030000583 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, несудимого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовеця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. 14.03.2022 Указом Президента України №133/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб з 05 години 30 хвилин 26.03.2022. 18.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 21.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 17.05.2022 Указом Президента України № 341/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 25.05.2022. 22.05.2022 Указом Президента України № 341/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. 12.08.2022 Указом Президента України №7664 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 21 листопада 2022 року. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 передбачено, що 19 лютого 2023 року з 05 години 30 хвилин в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 20 травня 2023 року. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб до 18 серпня 2023 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №21 від 24 лютого 2023 року, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду радіотелефоніста 1 відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Дніпропетровської області.

20 березня 2023 року, солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.03.2023 № 73, солдат ОСОБА_3 прибув з військової частини НОМЕР_1 для проходження базової загальновійськової підготовки.

20 березня 2023 року, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді радіотелефоніста 1 відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, самовільно залишив проходження базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та був незаконно відсутній на службі до 15 червня 2023 року.

15 червня 2023 року, солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві та заявив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив, зазначив, що, дійсно, у вказаний в обвинувальному акті період перебував поза межами військової частини, повідомив суду, що у зв`язку з тим, що він є сиротою і з близьких родичів у нього є лише бабуся, яка має хворобу і на час вчинення злочину була при смерті, він залишив військову частину, однак пізніше телефонував до військової частини та повернувся до частини добровільно. В скоєному щиро кається. Просив суд суворо його не карати, бажає продовжити військову службу.

У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень статті 65 КК України та враховує, що останній за місцем служби характеризується посередньо, на обліку у лікарів не перебуває, бажає продовжувати військову службу.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає - щире каяття, з`явлення із зізнанням.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, разом з обставинами, які пом`якшують покарання, дає суду підстави призначити покарання у виді позбавлення волі на рівні найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Суд також враховує, що відносно ОСОБА_3 04.07.2023 року обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти без визначення застави.

Отже, вказаний період, а саме з 04.07.2023 року суд зараховує в строк відбуття покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою на гауптвахті без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись статтею 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку покарання ОСОБА_3 рахувати з 04.07.2023 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_3 під вартою - з 04.07.2023 року по 08.08.2023 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 без визначення застави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до з вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку вручити ОСОБА_3 та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1