Рішення

від 07.08.2023 по справі 155/1256/22

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1256/22

Провадження №2/155/15/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

представника позивача Карпука А.С.,

представника відповідача (АТ КБ «Приватбанк») Мельник В.М.,

представника відповідача (ВДС у м. Луцьку ЗМУ МЮ) Данилевич Л.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в місті Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати арешт майно, накладений на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був накладений Першим відділом Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в рамках виконавчого провадження №58932605, що було завершене.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частини земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0720855700:01:001:0018, оскільки 24 квітня 2019 року Першим відділом ДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) було відкрито виконавче провадження №58932605, стягувач АТ КБ «ПриватБанк», боржник ОСОБА_2 . Згідно з інформацією з Єдиного реєстру виконавчих проваджень на даний час виконавче провадження закрито. Не дивлячись на смерть боржника ОСОБА_2 , про який відомо відповідачу АТ КБ «ПриватБанк», та, незважаючи на факт закриття виконавчого провадження, арешт з майна батька позивача до цих пір так і не був знятий.

Оскільки ПВ ДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) добровільно відмовляється вчинити дії спрямовані на скасування обтяження, позивач змушений звернутись до суду з позовом про зняття арешту з вищевказаної земельної ділянки.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2022 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 10 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 17 травня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 20 червня 2023 року до участі в даній справі в якості співвідповідача залучено Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», судовий розгляд справи відкладено.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 07 серпня 2023 року в порядку правонаступництва замінено відповідача у даній справі з Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на Відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

28 лютого 2023 року на адресу суду від представника третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» Мельник В.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, так як він, як сторона виконавчого провадження (боржник), мав звертатись до суду не з позовом про звільнення майна з-під арешту, а зі скаргою на дії відповідного органу (посадової особи) ДВС. Дані обставини узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2020 року (справа №544/394/18) та у постанові від 22 липня 2020 року (справа №317/4584/16-ц). Окрім цього зазначає, що закінчене виконавче провадження не є підставою припинення арешту майна, оскільки його зняття може призвести до уникнення відповідальності спадкоємця, який прийняв спадщину, в межах вартості майна. На думку відповідача, закінчені виконавчі провадження не припиняють кредитні правовідносини. Сума боргу спадкодавця станом на день смерті становить 9277,47 грн.

10 березня 2023 року від представника відповідача Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Данилевич Л.І. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання вказує, що в провадженні Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 58932605 з примусового виконання виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2012 р. про солідарне стягнення з ТзОВ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором. У межах виконавчого провадження державним виконавцем Павлович О.О. накладено арешт на все нерухоме майно боржника. У зв`язку із смертю ОСОБА_2 державним виконавцем 22.06.2020 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». При вирішенні питання про припинення арешту майна ОСОБА_1 покладається на рішення суду. При цьому просила не стягувати з відповідача судовий збір за розгляд справи, оскільки відділ не має власного затвердженого кошторису, а фінансується виключно Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити. На думку відповідача, закінчені виконавчі провадження не припиняють кредитні правовідносини. Сума боргу спадкодавця станом на день смерті становить 9277,47 грн.

Представник Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що у даному виконавчому провадженні не сплачений виконавчий збір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №705 від 30 квітня 2020 року (а. с. 5).

Відповідно до рішення Горохівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2016 року у справі №155/1475/2015-ц, яке набрало законної сили 19 квітня 2016 року, ОСОБА_2 був власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №139490189 від 28 вересня 2018 року, ОСОБА_2 був власником частки земельної ділянки площею 0,0659 га, кадастровий номер 0720855700:01:001:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця, який прийняв спадщину шляхом подання 28 жовтня 2020 року заяви приватному нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко Ірині Віталіївні. Інших спадкоємців, які подали заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , станом на 17 березня 2021 року, немає. Давні обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко І.В. та Витягом про реєстрацію спадкової справи (а. с. 6,12).

Однак, ОСОБА_1 постановою приватного нотаріуса Юхименко І.В. №84/02-31 від 23 грудня 2022 року у видачі свідоцтва про право на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_2 відмовлено, в зв`язку з тим, що на спадкове майно накладено арешт.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що 24 квітня 2019 року на все нерухоме майно ОСОБА_2 було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Павлович Ольги Олександрівни №58932605 (а. с. 10-11).

Як вбачається з витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 05 грудня 2022 року виконавче провадження №58932605 щодо боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягувач АТ КБ «ПриватБанк», завершене (а. с. 7).

Із розрахунку АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 його заборгованість перед банком становить 9277,47 грн.

Відповідно до листа в.о. начальника першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17 жовтня 2022 року за №54403, станом на 17 жовтня 2022 року на виконанні у відділі не перебувають відкриті виконавчі провадження по стягненню із ОСОБА_2 коштів на користь держави, фізичних та юридичних осіб заборгованості. Також ОСОБА_1 роз`яснено порядок зняття арешту з майна відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна позивач вказує на те, що вказаний арешт майна перешкоджає йому оформити спадкові права після смерті батька та обмежує його право володіння, користування та розпорядження майном.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За змістом статей15і16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою подання позову є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першоюстатті 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України.

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі№ 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].

Відтак, інший спосіб захисту та реалізації спадкових прав, ніж зняття арешту з усього (рухомого та нерухомого) майна відсутній, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку є таким, що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні та таким, що не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2ст. 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Саме тому видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно відбувається з одночасним внесенням відомостей про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Обов`язковою умовою набуття у власність нерухомого майна в порядку спадкування є його державна реєстрація.

Відповідно до п. б ч. 1ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації права власності.

Отже, існування арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковане майно.

В правовідносинах, що склалися, ОСОБА_1 є спадкоємцем боржника, а відтак його обов`язок щодо задоволення вимог кредитора передбачений ст. 1282 ЦК України.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ст. 1282 ЦК України).

Беручи до уваги приписи наведеної норми, ОСОБА_1 без оформлення своїх спадкових прав у передбачений законом порядок, позбавлений можливості задовольнити вимоги кредитора, зокрема, погасити заборгованість за кредитним договором.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження закінчено, про що свідчить витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 05 грудня 2022 року. У зв`язку із смертю ОСОБА_2 , на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Павлович О.О. 22.06.2020 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказана обставина, в свою чергу, вказує на підставність заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене безпідставними є доводи відповідача АТ КБ «Приватбанк» про те, що закінчене виконавче провадження не є підставою припинення арешту майна, оскільки його зняття може призвести до уникнення відповідальності спадкоємця, який прийняв спадщину, в межах вартості майна. ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого боржника ОСОБА_2 , однак не може реалізувати свого права на оформлення успадкованого нею майна виключно з підстав наявності арешту. Відсутність обтяжень на спадкове майно надасть можливість позивачу оформити право власності у передбачений законом спосіб та порядок компетентними органами.

Слід також зауважити, що позивач ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні, а тому вимоги про зняття арешту саме в межах позовного провадження узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18.

Частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина першастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зроблено висновок про те, що … [відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору].

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31),від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Оскільки предметом спору є вимога власника про звільнення належного йому майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк», суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зняття арешту до належного відповідача - АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого накладено арешт на майно.

При цьому, у задоволенні позову до Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід відмовити як до неналежного відповідача у справі.

Судовий збір суд залишає за позивачем на його клопотання.

Керуючись ст. 3, 10, 12,13, 77, 78, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, на підставі ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391, 1216, 1218, 1268, 1296,1297 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з земельної ділянки задовольнити повністю.

Скасувати арешт на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений Першим відділом Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) в рамках виконавчого провадження №58932605, що було завершене.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з земельної ділянки відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: Відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27А Волинської області, код ЄДРПОУ 35041461.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2023 р.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.