Рішення

від 04.08.2023 по справі 902/742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2023 р. Cправа № 902/742/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп", 14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Козацька (50 Років ВЛКСМ), будинок 38, квартира 79, ідентифікаційний код юридичної особи 37886800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут", 23300, Вінницька область, Вінницький (Тиврівський) район, селище міського типу Тиврів, вулиця Тиверська, будинок 79, ідентифікаційний код юридичної особи 36802282

про стягнення 48 059,17 гривень

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 02.06.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 22.05.2023 (вх.№ 740/23 від 02.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 від 27.01.2022 у розмірі 48 059,17 гривень, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 06.06.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/742/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті у справі призначено на 06.07.2023 року об 11:00 год.

Ухвалою від 06.07.2023 судом відкладено судове засідання з розгляду справи по суті у справі № 902/742/23 на 04.08.2023 об 11:00 год.

06.07.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 30.06.2023 (вх. № 01-34/6250/23 від 06.07.2023) у якому представник позивача зазначає про підтримання позивачем позовних вимог у повному обсязі та клопоче про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

06.07.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 06.07.2023 (вх. № 01-34/6259/23 від 06.07.2023) з додатками на виконання вимог суду.

07.07.2023 на поштову адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 30.06.2023 (вх. № 01-34/6302/23 від 07.07.2023) у якому представник позивача зазначає про підтримання позивачем позовних вимог у повному обсязі та клопоче про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

На визначену судом дату у судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 06.07.2023, яку було надіслано позивачу на повідомлену ним електронну адресу та за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалу суду від 06.07.2023 отримано відповідачем 17.07.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції № 2101804074854.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи та їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Судом прийнято також до уваги заяву представника позивача № б/н від 30.06.2023 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

За результатами судового засідання 04.08.2023 судом ухвалено рішення у справі.

З огляду на відсутність сторін, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" про стягнення 48 059,17 гривень заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 від 27.01.2022 року.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.01.2022 року між ТОВ "Магнум Сівер Груп" та ТОВ "Оніфрут" було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01, відповідно до якого позивач надав відповідачу послугу з доставки вантажу автомобільним транспортом на підставі його заявки та на умовах, визначених договором.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за надані послуги перевезення, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв, клопотань під час розгляду справи до суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

27 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого перевізник зобов`язався за заявкою замовника здійснити міжнародне перевезення вантажу власним (орендованим або перебувають в лізингу) автомобільним транспортом, а замовник - оплатити таке перевезення.

Згідно пункту 1.2. договору умови кожного окремого перевезення, маршрут, терміни і вартість такого перевезення, температурний режим вантажу, зазначаються замовником в разовій заявці (замовлення), яка передається перевізнику засобами телефонного, факсимільного або електронного зв`язку (E-Mail) з обов`язковим обміном оригіналами в майбутньому.

Відповідно до пункту 2.2. договору виконання кожного перевезення, в рамках цього договору, оформлюється окремим замовленням (заявкою) на конкретне перевезення, який містить всі істотні умови поставки (терміни виконання, пункт завантаження, пункт розвантаження, дата відправлення, дата прибуття, найменування вантажу, вага, упаковка, розмір і умови оплати і інші умови, визначені сторонами).

Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. Факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача у товарно-транспортних документах (міжнародна накладна СМR), а також відмітка митного органу на вантажній митній декларації (пункт 2.3. договору).

Згідно пункту 2.5. договору перевезення вантажу оформляється товарно-транспортними документами (міжнародна накладна СМR, вантажна митна декларація) з доданим замовником температурним листом.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення дії договору одна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то термін дії договору автоматично продовжується на необмежений термін (пункт 10.4. договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

На підтвердження виконання зобов`язань за договором протягом строку його дії, позивачем надано первинні документи по виконаній заявці на перевезення вантажу відповідача та зазначено, що відповідно до договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 від 27.01.2022 позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 48 059,17 грн., які відповідач не оплатив.

Позивач зазначає, що заборгованість у сумі 48 059,17 гривень, що заявлена до стягнення з відповідача виникла у зв`язку із не оплатою відповідачем у повному обсязі послуг з перевезення вантажів за здійснене позивачем міжнародне перевезення вантажу на підставі заявки відповідача.

Судом встановлено, що 27 січня 2022 року сторонами погоджено та підписано заявку № 2701 на виконання міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 від 27.01.2022 № 2701, відповідно до якої позивач надав відповідачу транспортні послуги перевезення за маршрутом Україна, м. Вінниця - м. Могилів-Подільський (Вінницька обл.) - Республіка Білорусь, м. Заславль (Мінська обл.), що підтверджується СМR серії А № 25 (т. 1 а.с. 9, 10).

Як вбачається з СМR № 25 позивач отримав від відповідача вантаж для перевезення 29.01.2022 (графа 4, 21, 22, 23 СМR), перевіз та передав вантажоотримувачу 05.02.2022 р. (графа 24 СМR).

Згідно відтиску печатки митних органів республіки Білорусь у графі 17 СМR № 25 митне оформлення товару завершено 01.02.2022 року.

На підтвердження надання послуги за договором та заявкою складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 05.02.2022 (т. 1 а.с. 34).

У позовній заяві, заяві від 06.07.2023 року позивач зазначає, що оплату виконаного перевезення протягом семи днів з моменту завершення митного оформлення товару відповідачем не було здійснено. Документи на оплату перевезення 23.02.2022 було надіслано на ім`я керівника ТОВ "Оніфрут" - Татарчука Василя Івановича за експрес- накладною ТОВ "Нова пошта" № 59000797761098 (т. 1 а.с. 11).

Доказів погашення заборгованості у розмірі 48 059,17 гривень матеріали справи не містять.

У зв`язку із неоплатою відповідачем наданих послуг перевезення, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 48 059,17 гривень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором про надання транспортних послуг № 27-01 від 27.01.2022 р. основного боргу у розмірі 48 059,17 гривень.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме надання позивачем послуг перевезення, їх прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором перевезення, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення передбачені статтею 307 ГК України.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача здійснено перевезення вантажу за маршрутом Україна, м. Вінниця - м. Могилів-Подільський (Вінницька обл.) - Республіка Білорусь, м. Заславль (Мінська обл.).

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленою належним чином міжнародною автомобільною накладною (CMR) № 25 та після завершення рейсу актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 05.02.2022.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору вартість фрахту та інших послуг, а також порядок розрахунків встановлюються сторонами в окремих заявках замовника для кожного перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно заявки № 2701 від 27.01.2022 сторонами узгоджено розмір винагороди (фрахт), що становить суму, яка є еквівалентом 1700 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару; термін оплати - сім днів.

Згідно пункту 5.4. договору валюта платежу за цим договором - українська гривня. Валюта договору відповідає валюті платежу. Попередня вартість фрахту, може бути зафіксована в заявці в еквіваленті доларів США, в такому випадку остаточна вартість фрахту вираховується за курсом НБУ на день виконання зобов`язань перевізником та оформлення акта виконаних робіт.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що оплата може здійснюватися як в попередній формі (передоплата) повної або часткової, так і з відстрочкою платежу не більше 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника. Розрахунки по перерахуванню грошових коштів сторони несуть відповідно до вимог своїх банків кожна за себе.

Таким чином сторонами погоджено з огляду на умови договору та заявку, яка є невід`ємною частиною договору про здійснення оплати перевезення за договором на протязі семи банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника.

Згідно відтиску печатки митних органів Республіки Білорусь у графі 17 СМR № 25 митне оформлення товару завершено 01.02.2022 року.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 48 059,17 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відзиву на позов, будь - яких заперечень щодо існування заборгованості за договором, доказів її сплати відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги з перевезення, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 48 059,17 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції від 23.05.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.

Також відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів, позивач просить стягнути з відповідача 6 300,00 гривень понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та 2 000,00 гривень гонорару успіху.

Розглянувши вимогу про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довіреності № б/н від 18.05.2023 представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" у справі № 902/742/23 здійснював адвокат Лоза Віктор Миколайович.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, подано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою.

До позовної заяви позивачем долучено копію договору про правову допомогу від 18.05.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2023, копію квитанції від 22.05.2023 про оплату послуг за договором.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) договору про правову допомогу № б/н від 18.05.2023 (далі - договір) за цим договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі , що виник із ТОВ "Оніфрут".

З цією метою: 1. здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год); 2. провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.); 3. здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год.); 4. підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.); 4. вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год).

Згідно пункту 2.1. договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 6 300,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.3. договору при задоволенні позову повірений отримує премію в сумі 2 000,00 гривень.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

22.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2023 року згідно якого адвокатом на підставі договору № б/н від 18.05.2023 надані та передані довірителю наступні послуги: огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (3,15 год.), проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,20 год.), здійснення арифметичних розрахунків (0,15 год.), підготовка пакета документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви (7,20 год.), вчинення інших дії необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год). Загальна вартість послуг згідно акту складає 6 300,00 гривень.

Згідно квитанції від 22.05.2023 позивачем сплачено адвокату 6 300,00 гривень згідно договору № б/н від 18.05.2023.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обставина надання адвокатом правничої допомоги на суму 6 300,00 гривень та отримання цієї допомоги позивачем у справі доведена належними та допустимими доказами.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

У разі недотримання заявником вимог щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, лише за клопотанням сторони.

Наразі, відповідного клопотання відповідачем не заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 6 300,00 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/742/23. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. гонорару успіху, що сплачується за умови, що рішенням суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" будуть задоволені, суд враховує наступне.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц та від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 (№ 12-14гс22).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 р. у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, яка за висновком суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Розмір "гонорару успіху" заявленого позивачем відповідно до п. 2.3 договору про правову допомогу, який повинен сплатити позивач адвокату при задоволенні позову становить 2 000,00 гривень.

Суд вважає, що врегулювання у договорі про правову допомогу відкладальної умови про отримання адвокатом премії не звільняє позивача від обов`язку надання суду доказів фактично понесених позивачем судових витрат на час розгляду справи.

Водночас, доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат визначених пунктом 2.3. договору в сумі 2 000,00 гривень матеріали справи не містять, а тому вимога про покладення таких судових витрат на відповідача є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи документально підтверджені та підлягають розподілу у сумі 6 300,00 гривень.

У задоволені решти заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 гривень слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням позову у справі № 902/742/23 витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6 300,00 гривень покладаються на відповідача, і витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 гривень залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" (23300, Вінницька область, Вінницький (Тиврівський) район, селище міського типу Тиврів, вулиця Тиверська, будинок 79, ідентифікаційний код юридичної особи 36802282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум Сівер Груп" (14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Козацька (50 Років ВЛКСМ), будинок 38, квартира 79, ідентифікаційний код юридичної особи 37886800) 48 059,17 гривень (сорок вісім тисяч п`ятдесят дев`ять гривень, 17 копійок) заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 27-01 від 27.01.2022 року, 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні cудових витрат на сплату судового збору та 6 300,00 (шість тисяч триста) гривень cудових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні вимог в частині стягнення 2 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - misterdrive2011@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Козацька (50 Років ВЛКСМ), будинок 38, квартира 79, misterdrive2011@gmail.com;

3 - відповідачу, 23300, Вінницька область, Вінницький (Тиврівський) район, селище міського типу Тиврів, вулиця Тиверська, будинок 79.