Рішення

від 07.08.2023 по справі 902/736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2023 р. Cправа № 902/736/23

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс № 4А/41 м. Київ, 04050)

до:Приватного підприємства "Паланиця" (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський р-н., Вінницька обл., 23327)

про стягнення 1117982,16 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників:

позивача: Козачок І.П.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

01.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Паланиця" про стягнення 1 117 982,16 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.06.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 05.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Приватного підприємства "Паланиця" про стягнення 1 117 982,16 грн - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06.06.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до поданої позовної заяви, яка визначена судом як така, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 08.06.2023 відкрито провадження у справі № 902/736/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2023.

27.06.2023 до суду від Приватного підприємства "Паланиця" надійшла заява (вх. № канц.01-34/5966/23 від 27.06.2023), в якій останній позов визнає в повному обсязі.

З результатам проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 07.08.2023 в судове засідання з`явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (Покупець) та Приватним підприємством «Паланиця» (Постачальник) було укладено договір поставки № АDV_РАL_1/2022 від 21.01.2022 та Специфікацію 1 від 21.01.2022 до договору поставки.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, на умовах та в порядку, визначених Договором, Відповідач зобов`язується поставити та передати у власність Позивача товар українського походження, вказаний у специфікації до Договору, а Позивач зобов`язується прийняти такий Товар та оплатити його вартість.

В розділі 3 Договору Сторони погодили умови поставки Товару, порядок визначення остаточної кількості, якості Товару, перехід права власності та ризиків на Товар, та визначили, що: Товар може постачатись на наступних умовах поставки відповідно Інкотермс 2010 (крім поставки Товару у відповідності до умов п. 3.5. при поставці на умовах DPU, які регулюються Інкотермс 2020), за винятком застережень, прямо передбачених Договором та/або відповідною Специфікацією. Конкретний базис поставки Товару, зазначається Сторонами у Специфікації (п. 3.1.); допускається поставка Товару партіями. Під партією Товару розуміється кількість Товару, поставлена Постачальником протягом 1 (однієї) календарної доби (надалі - "партія" або "партія Товару"). Для уникнення сумнівів, Сторони підтверджують, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар згідно з даним Договором в межах періоду поставки, визначеного у відповідній Специфікації (п. 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна Товару, порядок визначення остаточної ціни Товару визначається Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

За змістом п. 4.2. Договору за взаємною згодою Сторони можуть відступити від порядку визначення ціни Товару, зазначеному у Специфікації, в такому випадку, Сторони погодили, що остаточною ціною Товару є ціна Товару за 1 тонну, що зазначена у підписаних Сторонами на виконання цього Договору, видаткових накладних.

Згідно п. 5.1. Договору порядок здійснення оплати за Товар визначається Сторонами у відповідній Специфікації до Договору.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Покупець здійснює попередню оплату вартості Товару, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Згідно п. 13.4. Договору, у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами відповідної Специфікації, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 26% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з Договору. (п.13.1 Договору)

Згідно з пп. 1.1.-1.4. Специфікації до Договору було погоджено характеристику, базис поставки, кількість та попередня ціна Товару, який підлягає поставці за Договором.

Згідно п. 1.8.1. Специфікації до Договору визначено право Позивача здійснити попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів, в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на нього в робочий день, що передує даті здійснення попередньої оплати за Товар, і який публікується на сайті.

Як слідує з матеріалів справ позивач, скориставшись наданим йому правом, 21.01.2022 здійснив попередню оплату на користь Постачальника у розмірі 2 833 998,21 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 21 коп, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів 219 від 21.01.2022.

Відповідно до п. 1.3. Специфікації до Договору Відповідач зобов`язаний був поставити Товар на загальну суму 3 538 770,24 грн у термін до 31.08.2022 (включно).

19.09.2022 Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, між сторонами було погоджено поставку партії Товару на загальну суму 1 806 806,52 грн до 27.09.2022 включно.

На виконання умов Додаткової угоди 1 Відповідач здійснив поставку Товару в загальній кількості 344,8 тонн на загальну вартість 2 076 622,96 грн, що підтверджується видатковою накладною 123 від 18.09.2022, видатковою накладною 126 від 20.09.2022, видатковою накладною 130 від 27.09.2022, підписаними Сторонами.

Станом на дату позовної заяви Відповідач не здійснив поставки Товару в повному обсязі, а отже є таким, що не виконав своїх зобов`язань за Договором в повному обсязі.

Матеріалами справи стверджується, що 15.05.2023 та 21.01.2022 Позивач направляв на адресу Відповідача претензії з вимогами виконати умови договору поставки, при цьому станом на дату позовної заяви відповідач не виконав вимог позивача, викладених у претензії, не здійснив поставки Товару в повному обсязі, та не здійснив повернення одержаної попередньої оплати, що і стало підставою позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або повернення попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі, доведеної до продавця. (Така правова позиція викладена у постановах КГС у складі ВС від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18).

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджується наявними матеріалами справи, Позивач, згідно п. 1.8.1. Специфікації до Договору, 21.01.2022 здійснив попередню оплату на користь Постачальника у розмірі 2 833 998,21 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 21 коп, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів 219 від 21.01.2022.

Відповідно до п. 1.3. Специфікації до Договору та Додаткової угоди № 1 Постачальник зобов`язаний був поставити Товар у термін до 31.08.2022 та 27.09.2022 відповідно та включно.

Проте, станом на дату розгляду справи Відповідач доказів поставки Товару не надав, наявність боргу визнав у повному обсязі.

Зважаючи на викладені обставини, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу попередню плату.

Згідно п. 13.3. та п.п. 13.3.1. Договору у разі розірвання Договору згідно з умовами цього Договору або у випадку непоставки Товару Постачальником, та у випадку здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар, Постачальник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту направлення Покупцем Постачальнику вимоги про повернення попередньої оплати, повернути По купцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином.

У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збіль шився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то Постачальник повертає По купцю суму коштів, яка розраховується наступним чином: СП = ПО х КЗ/К2, де:

СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;

ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно умов відповідної Специфікації;

КЗ - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті фактичного повернення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.соm.uа (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);

К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому в робочий день, що передує даті здійснення Покупцем Постачальнику попередньої оплати за Товар згідно умов відповідної Специфікації.

За розрахунком Позивача, розмір суми попередньої оплати станом на 01.06.2023 становить 987 054,51 грн.

Детально дослідивши наданий Позивачем розрахунок суми попередньої оплати судом встановлено, що означений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Відтак вимога позивача про стягнення 987 054,51 грн суми попередньої оплати є правомірною та обґрунтованою.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 130 927,65 грн - 26% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, частиною 2 статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.536 ЦК України надає стягувачу право нараховувати боржнику проценти за користування чужими грошовими коштами, а норми ч.2 ст.625 ЦК України конкретизують, що розмір таких процентів становить 3% річних, якщо інший розмір сторони не визначили у договорі.

Згідно п. 13.4. Договору, у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами відповідної Специфікації, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 26% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Отже, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили та досягли згоди щодо визначення такої міри відповідальності, як сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до розрахунку Позивача, розмір 26 % річних за період прострочення становить 130 927,65 грн.

Перевіривши розрахунок процентів річних судом не виявлено помилок, тому вказана вимога підлягає до задоволення, в розмірі, визначеному позивачем.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на наведені приписи закону, приймаючи до уваги, що визнання позову Відповідачем здійснено до початку розгляду справи по суті, Позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" з постановленням відповідної ухвали.

Решта суми сплаченого Позивачем судового збору в розмірі 8 384,86 грн, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 130, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПАЛАНИЦЯ" (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327; код ЄДРПОУ 32192602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 36138418) 987 054,51 грн - суми попередньої оплати; 130 927,65 грн - процентів та 8 384,86 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: представника Позивача - ivankozachok@gmail.com, Відповідача - palyanitsya@ukr.net .

Повне рішення складено 10 серпня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс № 4А/41 м. Київ, 04050)

3 - відповідачу (вул. Д. Нечая, буд. 2, с. Кобелецьке, Тиврівський р-н., Вінницька обл., 23327)