Рішення

від 10.08.2023 по справі 908/1553/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/103/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023 Справа № 908/1553/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

до відповідача Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС», (70433, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд. 51А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 73264,53 грн.

09.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна, вих. № 6249 від 28.04.2023 (вх. № 1688/08-07/23 від 09.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС», с. Новоолександрівка Запорізького району Запорізької області про стягнення 73264,53 грн. заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі 70189,38 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за березень - вересень 2022 року, 2255,69 грн. інфляційних втрат та 819,46 грн. 3 % річних.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу № 908/1553/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1553/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/103/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.,ст. 16, 526, 530, 625, 610-612, 629 ЦК України, положеннях Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 73264,53 грн. заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі 70189,38 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за березень - вересень 2022 року ,2255,69 грн. інфляційних втрат та 819,46 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС» (код ЄДРПОУ 20496010) є: 70433, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна,буд. 51А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи №908/1553/23відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.05.2023про відкриття провадження у справі, яка 23.05.2023 отримана уповноваженою особою Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС», про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою суду від 15.05.2023 про відкриття провадження у справі №908/1553/23відповідачу запропоновано у строк до 30.05.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контр розрахунок.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до письмових пояснень третьої особи, які надійшли на адресу господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд ЄСІТС26.05.2023 за вих.№33-33/64 від 25.05.2023(вх. №11412/08-08/23 від 26.05.2023) Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» погоджується з доводами позивача.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 14.06.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач, Постачальник) та Приватним підприємством «Завод металевої тари АВАКС» (відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання, оплати виставленого рахунку, споживання будь якого обсягу електричної енергії.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 01.11.2019 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг суду не надано.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору «умови постачання» початком постачання електричної енергії споживачу є дата,зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору.

Розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії» Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору.

Відповідно до п 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у розрахунку, який не може перевищувати 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п?яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку оформленого споживачем.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив представників Постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території Споживача, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується:

1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору;

4) протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.7.1 Договору Постачальник має право: 1) отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього Договору.

Згідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

У додатку 2 до Договору викладена комерційна пропозиція до Договору (далі Комерційна пропозиція).

Згідно п. 4 Додатку 2 до Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця.

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим.

У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 10 числа місяця наступного за звітним (п.7 Додатку 2 до Договору).

При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ).

В п. 13.1.Договору визначено, що цей Договір укладається на строк зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що в період березень - вересень 2022 року відповідачем фактично спожито електричної енергії в об`ємі 18835 кВт/год на загальну суму 71791,22 грн.

Факт споживання об`єму електричної енергії відповідача на загальну суму 71791,22грн. підтверджується повідомленням-листом за вих. № 007-66/5950 від 07.12.2022 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату спожитої за березень - вересень 2022 року електричної енергії на загальну суму 71791,22 грн.

Відповідно до п. 7 Додатку 2 до Договору, у разі не отримання представником споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів,відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв`язком, кур`єром, або направляються Постачальником за допомогою засобів електронного зв`язку на адресу електронної пошти Споживача, вказаної останнім.

У зв`язку з воєнним станом на всій території України, що був введений 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022/2022-02-24 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), отримання та надіслання рахунків за спожиту електричну енергію ускладнилось. В заяві-приєднання Відповідач не зазначив адресу електронної пошти, а лише вказав номера мобільних телефонів в тому числі бухгалтерії, тому рахунки за спожиту електричну енергію за період березень - серпень 2022 направлені Постачальником через мобільний додаток Viber.

Відповідачем частково сплачено вартість спожитої електроенергії в сумі 1601,84 грн.

Отже, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 70189,38 грн.

02.12.2022 позивачем на адресу відповідача направлена вимога за №17318 щодо сплати заборгованості.

Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунку за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС» перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги по постачанню електричної енергії за період з березня по серпень 2022 в розмірі70189,38 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити спожиту за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії в частині своєчасного і повного розрахунку за послугу постачання електричної енергії за період з березень по серпень 2022 суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня по серпень 2022 в розмірі 70189,38 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в розмірі 819,46 грн., які розраховані за період з 20.12.2022 по 01.05.2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 819,46 грн. 3 % річних.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 2255,69 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період січня 2023поберезень 2023 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 2255,69 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС», Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Завод металевої тари АВАКС», (70433, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд. 51А, ідентифікаційний номер 20496010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 70 189 (сімдесят тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 38 коп. заборгованості, 819 (вісімсот дев`ятнадцять) грн. 46 грн. 3 % річних, 2255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 10» серпня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.