Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/9179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2023Справа № 910/9179/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9179/23

за позовом Приватного підприємства «Компанія Альянс ТМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу

СУТЬ СПОРУ:

12 червня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Компанія Альянс ТМ» (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 137 999,69 грн., з них: основного боргу - 105 860,40 грн. (сто п`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 40 копійок), інфляційних збитків - 28 302,15 грн. (двадцять вісім тисяч триста дві гривні 15 копійок) та 3% річних - 3837,08 грн. (три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 08 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив у повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Крім того, за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні збитки у розмірі 28 302,15 грн. та 3% річних у розмірі 3837,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/9179/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494234170 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 року у справі № 910/9179/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 20.06.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 05.07.2023 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 року між Приватним підприємством «Компанія Альянс ТМ» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехНова» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 183/04 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити сталь листову корозійностійку належної якості, код за ДК 021:2015 - 14620000-3 Сплави (14622000-7 Сталь) (товар), а покупець прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору кількість, характеристики та вартість товару, визначена у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1. договору загальна ціна договору складає 346 452,40 грн.

В п. 3.2. договору визначено, що оплата товару, визначеного у специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 20 календарних днів з дати прийняття товару, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі товару. Рахунок на оплату виставляється постачальником разом з актом приймання-передачі товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1. договору).

До договору поставки № 183/04 від 01.11.2021 року була укладена специфікація (додаток № 1 до договору), у якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість та ціну товару.

На виконання умов договору поставки № 183/04 від 01.11.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 346 452,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000316 від 01.11.2021 року на суму 346 452,40 грн. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи сторін на цій видатковій накладній. У наведеній видатковій накладній зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року.

Додатково факт поставки товару за видатковою накладною № РН-0000316 від 01.11.2021 року підтверджується товарно-транспортною накладною № ТТН-1/31 від 01.11.2021 року та актом приймання товару від 01.11.2021 року за договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року.

На оплату товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000374 від 01.11.2021 року на суму 346 452,40 грн.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково у розмірі 240 591,94 грн.,

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару у розмірі 240 591,40 грн., залишок неоплаченого товару становить 105 860,40 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 105 860,40 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару інфляційні збитки у розмірі 28 302,15 грн. та 3% річних у розмірі 3837,08 грн..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 183/04 від 01.11.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 346 452,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000316 від 01.11.2021 року на суму 346 452,40 грн.

Зазначена видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткова накладна підписана зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

Крім того, факт поставки товару за видатковою накладною № РН-0000316 від 01.11.2021 року підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № ТТН-1/31 від 01.11.2021 року та актом приймання товару від 01.11.2021 року за договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року.

За умовами п. 3.2. договору оплата товару, визначеного у специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 20 календарних днів з дати прийняття товару, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі товару. Рахунок на оплату виставляється постачальником разом з актом приймання-передачі товару.

Отже, виходячи з умов п. 3.2. договору строк оплати товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 105 860,40 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 105 860,40 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 183/04 від 01.11.2021 року у розмірі 105 860,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 28 302,15 грн. та 3% річних у розмірі 3837,08 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 3837,08 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 28 302,15 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунки сум 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, зокрема, визначати період нарахування таких сум тощо.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховані інфляційні збитки за період з 22.11.2021 року по 08.05.2023 року в розмірі 28 302,15 грн. та вказано, що розрахунок додається до позовної заяви.

Натомість до позовної заяви долучено два ідентичних розрахунки 3% річних, а обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат із зазначенням суми (сум) заборгованості, на яку (які) здійснено відповідне нарахування та із зазначенням періоду (періодів) нарахування до позовної заяви не додано.

Суд відмічає, що за відсутності суми (сум) заборгованості, на яку (які) здійснено відповідне нарахування та періоду (періодів) нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем інфляційних втрат є неможливим.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 28 302,15 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 109 697,48 грн., з них: основного боргу - 105 860,40 грн. (сто п`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 40 копійок) та 3% річних - 3837,08 грн. (три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 08 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2133,54 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова» (ідентифікаційний код 24100060, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, оф. 87) на користь Приватного підприємства «Компанія Альянс ТМ» (ідентифікаційний код 30148970, адреса: 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4) грошові кошти: основного боргу - 105 860,40 грн. (сто п`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 40 копійок), 3% річних - 3837,08 грн. (три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 08 копійок) та судовий збір - 2133,54 грн. (дві тисячі сто тридцять три гривні 54 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.08.2023р.

Суддя О.В. Котков