Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/6977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2023Справа № 910/6977/23За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний грот"

про стягнення 60260,80 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний грот" про стягнення 60260,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1532617-01 від 23.05.2019.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 08.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6977/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

12.07.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що наразі він не є власником та користувачем приміщення № 60 у місті Києві по вулиці Великій Васильківській, 12. Зазначене приміщення було відчужено відповідачем 13.12.2021, а тому він вважає позов, заявлений щодо нього безпідставним.

24.07.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Розпорядженням КМДА від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

17.02.1998 року між представництвом Фонду державного майна України в Старокиївському районі м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячний грот" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 258,60 кв м за адресою: м. Київ, вул Червоноармійська (Велика Васильківська), 12. Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 108651431 від 21.12.2017 нежитлове приміщення, загальною площею 289,5 кв м за адресою: м. Київ, вул Червоноармійська (Велика Васильківська), 12, приміщення 60 належить ТОВ "Сонячний грот".

23.05.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячний грот" (абонент) було укладено договір № 1532617-01 на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 8.1, 8.4. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 2, 4 додатку № 1 до договору (обсяги постачання теплової енергії абоненту) визначено, що орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту на поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 84180,29 грн з ПДВ. Дата зняття абонентом показників приладів обліку до 25 числа поточного місяця; надання звіту в ЦОК не пізніше 28 числа звітного місяця.

Додатком № 2 до договору визначено температурний графік роботи теплових мереж КП «Київтеплоенерго», адекватний реальній потребі споживачів на 2018/2019 р.

Додатком № 3 до договору (тарифи на теплову енергію) визначено розмір тарифу за теплову енергію у розмірі 1511,40 грн/Гкал та передбачено можливість зміни тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 2, 3 додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за теплову енергію), абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул Волоська, 42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.

Додатком № 7 до договору визначено умови припинення подачі теплової енергії.

Додатком № 8 до договору визначено дані про об`єкт відповідача опалення яких здійснюється позивачем станом на 01.05.2018.

Додатком № 9 визначено теплові навантаження по об`єкту відповідача станом на 01.05.2018

Відповідно до корінців нарядів: № 2008 від 16.10.2020, № 199 від 12.04.2021, № 1387 від 23.10.2021 будинок житловий по вулиці Великій Васильківській, 12, в якому знаходиться приміщення, що належало відповідачу було підключено до опалювальної системи та відключено від опалювальної системи в 2020, 2021 роках.

До матеріалів справи долучено облікові картки за період з листопада 2020 по грудень 2021 згідно яких відповідач спожив теплову енергію в наступних обсягах та наступної вартості: листопад 2020 - 3,6408 Гкал вартістю 4943,22 грн, грудень 2020 - 4,7761 Гкал вартістю 6484,64 грн, січень 2021 - 4,8776 Гкал вартістю 7911,19 грн, лютий 2021 - 6,2055 Гкал вартістю 10064,98 грн, березень 2021 - 4,8081 вартістю 7798,46 грн, квітень 2021 - 1,3418 Гкал вартістю 2176,32 грн, жовтень 2021 - 0,8288 Гкал вартістю 2150,47 грн, грудень 2021 (добір за жовтень 2021) - 0,8288 Гкал вартістю 2064,47 грн. Загальна вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2020 по грудень 2021 становить 43593,75 грн.

Також до матеріалів справи в підтвердження обсягів споживання та вартості спожитої теплової енергії долучені акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2020 по грудень 2021 підписані з боку відповідача та відомості споживача (добовий) споживання теплової енергії за період з листопада 2020 по грудень 2021 (загальні по будинку).

Як було встановлено вище, відповідач спожив теплову енергію в період з листопада 2020 по грудень 2021 вартістю 43593,75 грн. При цьому за відповідачем обліковувалась переплата у розмірі 149,22 грн, в зв`язку з чим вартість не оплаченої теплової енергії становить 43444,53 грн (43593,75-149,22).

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з частиною другою ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 ст. 193 ГК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати спожитої теплової енергії станом на дату розгляду справи судом складає 43444,53 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними з огляду на відчуження ним приміщення.

Суд не приймає заперечення відповідача до уваги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Сонячний грот" було власником приміщення № 60 по вулиці Великій Васильківський, 12 у місті Києві до 13.12.2021.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., реєстраційний № 841, укладеного ТОВ "Сонячний грот" (продавець) та громадянкою ОСОБА_1 приміщення АДРЕСА_1 було відчужено відповідачем та набуто громадянкою ОСОБА_1 .

Зазначений договір стосується виключно купівлі-продажу нерухомого майна і не містить будь-яких застережень щодо взяття покупцем на себе зобов`язань щодо сплати вартості спожитої продавцем теплової енергії чи будь-яких інших грошових зобов`язань продавця.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що обов`язок щодо належного утримання майна, а також сплати нарахованих за його утримання комунальних платежів покладено саме на власника такого майна.

У випадку передачі абонентом свого об`єкта іншій організації, теплопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-дений термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об`єкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію. Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони (п. 9.5, 9.6 договору).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості спожитої за період з листопада 2020 по грудень 2021 теплової енергії. Суд відзначає, що в грудні 2021 відповідачу було здійснено донарахування за жовтень 2021, тобто період споживання, заборгованість за яким просить стягнути позивач, насправді з листопада 2020 по жовтень 2021. В цей період власником майна був відповідач, будь-яких доказів чи заперечень у спростування зазначених обставини сторонами подано не було.

Отже в період з листопада 2020 по жовтень 2021 відповідач як власник майна мав зобов`язання утримувати його належним чином, в тому числі сплачувати вартість спожитої ним теплової енергії.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Жодних доказів того, що відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 43444,53 грн., або що теплова енергія відповідачем не споживалась до матеріалів справи не додано.

З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2020 по жовтень 2021, а отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 43444,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позовними вимогами позивача є стягнути з відповідача на свою користь втрати від інфляції у розмірі 14233,00 грн. та 3% річних у розмірі 2583,27 грн за період з 01.12.2020 по 28.02.2023.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за теплову енергію), абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, договором передбачено оплату вартості теплової енергії шляхом внесення авансового платежу до початку розрахункового періоду.

З огляду на зазначені умови договору, суд вважає розрахунок втрат від інфляції та 3% річних за період з 01.12.2020 по 28.02.2023 обгрунтованим та арифметично вірним. З відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 14233,00 грн та 3% річних у розмірі 2583,27 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням встановлених судом обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний грот" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 12, код ЄДРПОУ: 19071876) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість у розмірі 43444 (сорок три тисячі чотириста сорок чотири) грн 53 коп., втрати від інфляції у розмірі 14233 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять три) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 2583 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн 27 коп., та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко