Рішення

від 10.08.2023 по справі 911/1635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1635/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, офіс А701)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АБО (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 21, кв. 139)

про стягнення 494633,66 грн. заборгованості за договором № 401406-РТ від 03.01.2018 р., у тому числі 209393,27 грн. основного боргу, 164914,71 грн. пені, 18816,97 грн. 3% річних, 101508,71 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД (далі ТОВ РОБЕРТ БОШ ЛТД, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АБО (далі ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АБО, відповідач) про стягнення 494633,66 грн. заборгованості за договором № 401406-РТ від 03.01.2018 р., у тому числі 209393,27 грн. основного боргу, 164914,71 грн. пені, 18816,97 грн. 3% річних, 101508,71 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 401406-РТ від 03.01.2018 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 209393,27 грн. основного боргу, 164914,71 грн. пені, 18816,97 грн. 3% річних, 101508,71 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АБО про стягнення 494633,66 грн. заборгованості за договором № 401406-РТ від 03.01.2018 р., у тому числі 209393,27 грн. основного боргу, 164914,71 грн. пені, 18816,97 грн. 3% річних, 101508,71 грн. інфляційних втрат, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1635/23 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду було направлено на адресу місцезнаходження, зокрема, відповідача, проте, вручення поштового відправлення № 0600028753877 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Поряд з цим, п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до абз. 1 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, зокрема, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (абз. 1 п. 117 Правил).

Отже, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі - ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Поряд з тим слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2023 р. у справі № 911/1635/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АБО (покупець) було укладено договір № 401406-РТ, відповідно до п. 1.1 якого протягом строку дії цього договору продавець продає, а покупець купує товар діючого асортименту продавця (товар), а також компенсує, за наявності, транспортні послуги продавця з поставки таких товарів.

Згідно з п. 1.2 договору загальна сума договору складає суму вартості всіх партій товару, поставлених покупцю продавцем протягом терміну дії даного договору, та, за наявності, суму транспортних послуг, пов`язаних з доставкою продавцем товару, яка компенсується покупцем.

У відповідності з п. 2.7 договору датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником покупця або перевізника товарно-транспортної чи товарної (видаткової) накладної на товар. Ця дата вказується покупцем/перевізником у товарній/видатковій/товарно-транспортній накладній при одержанні товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальна сума договору оплачується покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків та/або товарних накладних продавця згідно з діючими для покупця умовами постачань, платежів, прайс-листів. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Оплата здійснюється на умовах постійного кредиту - 100% суми, зазначеної у рахунку та/або товарній накладній, у вигляді післяплати протягом 30 календарних днів (кредитних днів) з дати виписки продавцем рахунку та/або товарної накладної (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору у разі несплати покупцем вартості товару та нездійснення компенсації транспортних послуг (за наявності) в терміни, встановлені п. 5.3 цього договору або у рахунках та/або товарних накладних, продавець має право вимагати оплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожний день затримки оплати. Сторони узгодили, що нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Договір набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін, а також скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня (включно) календарного року, в якому цей договір був укладений (п. 13.1 договору).

Умовами п. 13.2 договору встановлено, що дія договору продовжується на кожен наступний рік і діятиме до 31 грудня (включно) відповідного календарного року за умови, що жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про бажання його припинити не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 401406-РТ від 03.01.2018 р., ТОВ РОБЕРТ БОШ ЛТД було поставлено ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АБО товар на загальну суму 209393,27 грн., що підтверджується підписаними товарними накладними № 3046173955 від 30.03.2020 р. на суму 9073,85 грн., № 3046174083 від 31.03.2020 р. на суму 8723,10 грн., № 3046174146 від 01.04.2020 р. на суму 1537,33 грн., № 3046174154 від 02.04.2020 р. на суму 5783,54 грн., № 3046174184 від 02.04.2020 р. на суму 6274,72 грн., № 3046174642 від 14.04.2020 р. на суму 59670,76 грн., № 3046174666 від 15.04.2020 р. на суму 13335,20 грн., № 3046174716 від 16.04.2020 р. на суму 9175,34 грн., № 3046174751 від 17.04.2020 р. на суму 3916,27 грн., № 3046174868 від 22.04.2020 р. на суму 28871,54 грн., № 3046174869 від 22.04.2020 р. на суму 4980,95 грн., № 3046174920 від 23.04.2020 р. на суму 1379,06 грн., № 3046174969 від 24.04.2020 р. на суму 15159,94 грн., № 3046175033 від 27.04.2020 р. на суму 13031,39 грн., № 3046175108 від 28.04.2020 р. на суму 17887,92 грн., № 3046175125 від 29.04.2020 р. на суму 8047,09 грн., № 3046175152 від 29.04.2020 р. на суму 2545,27 грн.

Однак покупцем не було оплачено поставлений продавцем товар.

Відтак, оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь ТОВ РОБЕРТ БОШ ЛТД заборгованість за поставлений товар за договором № 401406-РТ від 03.01.2018 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

При цьому відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору № 401406-РТ від 03.01.2018 р. в сумі 209393,27 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 401406-РТ від 03.01.2018 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 209393,27 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 164914,71 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.7 договору у разі несплати покупцем вартості товару та нездійснення компенсації транспортних послуг (за наявності) в терміни, встановлені п. 5.3 цього договору або у рахунках та/або товарних накладних, продавець має право вимагати оплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожний день затримки оплати. Сторони узгодили, що нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконано.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/20 вказано, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Проаналізувавши умову укладеного сторонами договору щодо нарахування штрафної санкції у вигляді пені, суд встановив, що в п. 5.7 договору сторони узгодили, що нарахування неустойки не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Отже, сторони погодили інший, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування пені.

Поряд з цим, суд враховує, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі № 911/19/19, від 16.12.2020 р. у справі № 912/1433/16 від 16.12.2020 р., від 10.11.2020 р. у справі № 903/802/18.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір останньої нараховано на заборгованість відповідача щодо кожної товарної накладної окремо, з урахуванням початку прострочення заборгованості щодо кожної з них, в сумі 164914,71 грн. за загальний період з 30.04.2020 р. по 16.05.2023 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що такі нарахування здійснені позивачем арифметично вірно, вони є обґрунтованими, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 18816,97 грн. 3% річних та 101508,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 30.04.2020 р. по 16.05.2023 р. щодо кожної товарної накладної окремо, з урахуванням початку прострочення заборгованості щодо кожної з них.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД у повному обсязі.

З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що судові витрати, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становлять 17419,50 грн., які складаються з судового збору в сумі 7419,50 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 32528798800006979777 від 26.05.2023 р. на суму 7419,50 грн.

Отже, витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу), жодних доказів не подано, у зв`язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача вказаних витрат позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АБО (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 21, кв. 139, код 37783842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОБЕРТ БОШ ЛТД (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, офіс А701, код 14347262) 209393 (двісті дев`ять тисяч триста дев`яносто три) грн. 27 коп. основного боргу, 164914 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн. 71 коп. пені, 101508 (сто одну тисячі п`ятсот вісім) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 18816 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 97 коп. 3% річних, 7419 (сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 10.08.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна