Рішення

від 07.08.2023 по справі 911/1213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1213/23

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хайвей», смт Бабаї Харківської області

до відповідача:держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, РФ

про стягнення 245 908,35 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайвей», смт Бабаї Харківської області (далі за текстом - ТОВ «Хайвей»), 24.04.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом вих. №18/04 від 18.04.2023 до відповідача держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просить суд:

- стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ «Хайвей» суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 245908,35 грн.;

- стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ «Хайвей» суму судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позов обґрунтований тим, що в результаті воєнної агресії Російської Федерації на території міста Ірпінь було знищене майно, що належить ТОВ «Хайвей», а саме автомобіль Renault Dokker, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) VIN НОМЕР_3 , 2020 року випуску, залишкова (балансова) вартість якого станом на 28.02.2022 становила 245 908,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1213/23 в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін. Підготовче судове засідання призначено на 29.05.2023.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

У зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Узв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Відтак, взявши до уваги неможливість вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №911/1213/23 за допомогою поштового зв`язку а також дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ст. 122 ГПК України, відтак, повідомлення відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

Крім того, інформація про час та місце проведення судових засідань була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2023 підготовче судове засідання відкладено на 26.06.2023. Встановлено додатковий строк для подання учасниками справи наявних та раніше не поданих доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань до 26.06.2023.

Про судове засідання відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення 31.05.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

26.06.2023 до Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання вих. №23/06 від 23.06.2023 про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, встановлення додаткового строку для подання доказів та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 підготовче судове засідання відкладено на 17.07.2023. Встановлено додатковий строк для подання учасниками справи наявних та раніше не поданих доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань до 17.07.2023. Про судове засідання відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення 29.06.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

17.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання вих. №13/07-1 від 13.07.2023 про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме договору на проведення оцінки майна №2401/23 від 20.06.2023, звіту про оцінку збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації спеціалізованого вантажного автомобіля Renault моделі Dokker реєстраційний номер НОМЕР_4 №8871/06/23 від 27.06.2023.

Крім того, 17.07.2023 представник позивача подав заяву вих. №13/07-2 від 13.07.2023 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд викласти позовну вимогу наступним чином: « 3. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайвей» (62403, Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, вул. Вторчерметівська, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 39834911) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 277 659 (двісті сімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 40 копійок»; інші позовні вимоги залишити без змін.

В судове засідання 17.07.2023 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини не з`явлення суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2023 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Хайвей» вих. №13/07-2 від 13.07.2023 про збільшення розміру позовних вимог. Підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2023. Про судове засідання відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення 19.07.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

07.08.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання від 07.08.2023 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

У судове засідання 07.08.2023 представники позивача та відповідача не з`явились. Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайвей» до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення шкоди, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2021 між ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (постачальник) та ТОВ «Хайвей» (покупець) було укладено Договір поставки №030563-21/1, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця автомобіль Renault Dokker VF18SR23465865496, ціна 256 600,00 грн., вартість з ПДВ 307 920,00 грн. (п. 1.2 Договору).

За видатковою накладною №ХК000000035 від 08.09.2021 ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» передало, а ТОВ «Хайвей» отримало автомобіль Renault Dokker VF18SR23465865496, загальною вартістю з ПДВ 307 920,00 грн.

Вказаний транспортний засіб Renault Dokker, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 було зареєстровано за ТОВ «Хайвей» 08.09.2021. Державний номер НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Хайвей» (код ЄДРПОУ юридичної особи 39834911) є інша поштова та кур`єрська діяльність.

Позивач твердить, що свою підприємницьку діяльність проводив в Україні з використанням належного йому на праві приватної власності рухомого майна, у тому числі автомобіля Renault Dokker, державний номер НОМЕР_4 .

Також позивач вказує, що у період активних бойових дій (25.02.2022 - 31.03.2022) на території міста Ірпінь Ірпінської міської територіальної громади, працівники позивача евакуйовувались у безпечні місця і були вимушені залишити належний ТОВ «Хайвей» автомобіль на вказаній території.

Відповідно до інформації, що міститься в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, місто Ірпінь Ірпінської міської територіальної громади перебувало на території, на яких ведуться (велися) бойові дії з 25.02.2022 до 31.03.2022.

Як твердить позивач, після звільнення м. Ірпінь майно було виявлено повністю знищеним за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 46.

Відтак, 19.04.2022 представник позивача на підставі доручення Тренкін С.А. звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Факт прийняття заяви зафіксований працівником відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області в Протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 19.04.2022.

13.07.2022 комісія у складі головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області Осьмина Ю.М. та провідного інспектора ВОПР Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області Овчіннікова О.П., гр. ОСОБА_1 склали Акт про пожежу, що виникла орієнтовно в період з 05.03.2022 по 05.04.2022 за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Пушкінська, 46 на об`єкті - автомобіль, який перебуває у власності ТОВ ТОВ «Хайвей», ймовірною причиною виникнення якої стало потрапляння боєприпасів та їх уламків. Повідомлення про пожежу надійшло 04.07.2022.

Згідно вказаного Акту про пожежу від 13.07.2022 пожежею знищено транспортний засіб - легковий автомобіль марки Renault Dokker, колір білий, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) VIN - НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Хайвей».

18.07.2022 Слідчим відділенням Відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області було сформовано Повідомлення про прийняття і реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення за вих. №5725/109/1407/2022 від 18.07.2022, в якому вказано, що за результатами розгляду звернення щодо пошкодження автомобіля Renault Dokker д.н.з. НОМЕР_4 , яке було зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відділу поліції №2 за №5725 від 19.04.2022, таке було приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022111040000549 від 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2022 інформація про заяву ОСОБА_1 за №5725 від імені позивача внесена до кримінального провадження №12022111040000549, відкритого за ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України за яким встановлено, що 24.02.2022 приблизно о 04:00 год. збройні сили та інші військові формування РФ, здійснюючи широкомасштабне військове вторгнення на територію України, шляхом ведення агресивної війни застосували ракетно-бомбові та артилерійські удари, стрілецьку та іншу зброю, що призвело до знищення та пошкодження великої кількості об`єктів цивільної інфраструктури, транспортних засобів, які не є військовими цілями, заподіяння значної шкоди екології та безпеці на території Бучанського району Київської області в межах Бучанської, Ірпінської, Гостомельської, Коцюбинської територіальних громад.

Згідно із Довідкою ТОВ «Хайвей» про балансову вартість №59 від 09.01.2023 станом на 28.02.2022 залишкова (балансова) вартість автомобіль Renault Dokker, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) VIN - НОМЕР_3 становила 245 908,35 грн.

Для визначення розміру збитків та упущеної вигоди позивач звернувся до ТОВ «Сател Груп», яке має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.01.2022 №13/22, для проведення незалежної оцінки та встановлення розміру завданих збитків внаслідок знищення та пошкодження майна, спеціалізованого вантажного автомобіля Renault моделі Dokker реєстраційний номер НОМЕР_4 .

27.06.2023 «Сател Груп» було складено Звіт за №8871/06/23 про оцінку збитків ТОВ «Хайвей» понесених внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а саме спеціалізованого вантажного автомобіля Renault моделі Dokker реєстраційний номер НОМЕР_4 , за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 46.

За результатом проведеної оцінки встановлена вартість збитку завданого власнику спеціалізованого вантажного автомобіля Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок збройної агресії Російської Федерації складає 277 659,40 грн. без ПДВ, що на дату оцінки складає 9 491,00 USD. У Звіті №8871/06/23 також вказано, що враховуючи вимоги п. 1.8 ДСТУ-2324-93 спалені КТЗ до ремонту не приймаються, тому відновити їх до вимог виробника неможливо.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку суд встановив, що у зв`язку з потраплянням бойових снарядів чи їх уламків відбулось знищення транспортного засобу позивача, що було прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації та веденням бойових дій на території м. Ірпеня Ірпінської міської територіальної громади Київської області держави Україна.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема, вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Позивач надав суду Звіт від 27.06.2023 за №8871/06/23 про оцінку збитків ТОВ «Хайвей», складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп» (ідентифікаційний код 35570070), якого включено до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності на підставі Сертифікату №13/22 від 14.01.2022, виданого Фондом державного майна України.

Частина 2 ст. 224 Господарського Кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До розміру реальних збитків (втрат, які позивач зазнав у результаті знищення його майна) належить 277 659,40 грн. без ПДВ, що еквівалентно по курсу НБУ на дату оцінки 9 491,00 USD - вартість належного позивачу майна - спеціалізованого вантажного автомобілю Renault Dokker, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) VIN - НОМЕР_3 , яка підтверджується Звітом ТОВ «Сател Груп» за №8871/06/23 про оцінку збитків ТОВ «Хайвей» понесених внаслідок знищення та пошкодження майна від 27.06.2023.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи неможливість відновлення знищеного майна, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, сума судового збору за розгляд даної справи складає 4 164,89 грн. (1,5% від ціни позову 277 659,40 грн.), яка належить до стягнення з відповідача до Державного бюджету України.

Щодо повідомленого позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивач, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, зробив заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайвей» задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайвей» (62403, Харківська обл., смт Бабаї, вул. Вторчерметівська, буд. 4, ідентифікаційний код 39834911)

277 659,40 грн. (двісті сімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень сорок копійок) збитків.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з держави Російська Федерація (103274, Росія, м. Москва, Пресненський район, Краснопресненська набережна, буд. 2) на користь Державного бюджету України

4 164,89 грн. (чотири тисячі сто шістдесят чотири гривні вісімдесят дев`ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.08.2023.

Суддя О.В. Конюх