Постанова

від 09.08.2023 по справі 734/709/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 серпня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/709/21

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/866/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 липня 2022 року у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Чернігівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів.

В обґрунтування посилався на те, що між Фондом та ОСОБА_4 24.06.2009 був укладений безвідсотковий кредитний договір № 368/Д на будівництво житла, за умовами якого Фонд надає ОСОБА_4 на умовах повернення, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання у тимчасове користування грошові кошти та матеріальні ресурси і послуги в грошовому виразі на 15 років для добудови житлового будинку з надвірними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 50 000 грн та порядком і термінами погашення, визначеними додатком № 1, з кінцевим терміном погашення до 24.06.2024.

Вказує, що Фондом на виконання умов договору у безготівковому порядку на рахунок ОСОБА_4 перераховано суму 50000 грн. Повернення кредиту здійснюється відповідно до п. 2.3 договору шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Фонду, або шляхом внесення готівкових коштів до каси Фонду єдиними платежами в розмірах та терміни, які зазначені в додатку № 1 до договору.

Посилається, що з метою забезпечення повернення кредиту відповідно до п. 3.4.8 договору був укладений договір поруки № 403 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами якого поручителі зобов`язуються відповідати в повному обсязі перед Кредитором за своєчасне та повне виконання всіх зобов`язань ОСОБА_4 за договором кредиту на суму 50000 грн, терміном на 15 років. Пунктом 3.1.5 кредитного договору визначено, що у разі несплати позичальником визначених платежів, невиконання зобов`язань за цим договором Фонд має право розірвати договір, вимагати дострокового погашення кредиту позичальником та поручителями.

Зазначає, що у 2018 році через несплату ОСОБА_4 належних платежів утворилася заборгованість, прострочені платежі станом на 31.01.2020 обліковувалися в сумі 6030,13 грн., нараховані штрафні санкції за несвоєчасно сплачені платежі - 1671,68 грн, залишок всієї суми наданого кредиту станом на 31.01.2020 становив 21547,36 грн. У зв`язку з цим, враховуючи заяву позичальника про реструктуризацію боргу, укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 31.01.2020, за умовами якої ОСОБА_1 замість квартальних платежів по 862,07 грн має щомісяця сплачувати 438 грн до 24.06.2024. Щомісячна сума платежу складається з суми основного боргу - 406,56 грн та 31,44 грн - сума неустойки за несвоєчасне повернення квартальних платежів.

Проте, позивач у порушення умов договору ОСОБА_4 у визначені строки кошти Фонду не повернула, у зв`язку з чим 06.11.2018 позивачем на адресу ОСОБА_5 надіслано вимогу про сплату боргу та нарахованої пені. У подальшому такі вимоги надсилалися 19.02.2019 за № 02-01/109 та 14.06.2019 за № 02-01/386, але незважаючи на тривале листування з приводу сплати заборгованості за кредитним договором сума боргу тільки збільшувалась.

У позові заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить:

достроково розірвати кредитний договір № 368/Д, укладений 24.06.2009 між Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_1 ;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заборгованість за кредитним договором № 368/Д від 24.06.2009 у розмірі 22720,36 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Козелецького районного суду від 29.07.2022 позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, задоволено.

Достроково розірвано кредитний договір № 368/Д, укладений 24.06.2009 між Чернігівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_4 .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Чернігівського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заборгованість за кредитним договором 368/Д від 24.06.2009 у розмірі 22720,36 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту та розірвати договір. За висновком суду, підписавши договори поруки, поручителі взяли на себе певні договірні зобов`язання, виконання яких, у відповідності до чинного законодавства, є обов`язковим, тому заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ) та з поручителів солідарно на користь позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 адвокат Мартиненко К.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 29.07.2022 і ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Чернігівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, залишити без розгляду.

За доводами скарги оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам, викладеним у ст. 253 ЦПК України, оскільки є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У скарзі заявник посилається, що рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру» та з порушенням норм процесуального права ст. 4, 42, 56 ЦПК України, а також без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

В обґрунтування незаконності рішення місцевого суду заявник зазначає, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а може звертатись з позовом до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Наголошує, що Фонд є державною компанією, але не суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з чим заступник прокурора необґрунтовано та безпідставно звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі такої державної компанії, враховуючи приписи Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1211 від 03.08.1998, а також статуту Фонду, затвердженого розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації № 111 від 13.03.2002.

Вказує, що фонд є самостійною юридичною особою, яка не відноситься до кола суб`єктів владних повноважень і спроможність Фонду бути позивачем підтверджується матеріалами справи, з яких убачається, що Фонд самостійно вживав заходи щодо звернення до суду за захистом своїх прав, тому вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не навів наявності законних та обґрунтованих підстав для представництва заступником прокурора інтересів держави в особі Фонду у суді.

Також за доводами скарги рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 12, 81 ЦПК України та без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Зазначає що договором поруки не встановлений строк припинення поруки, оскільки умови п. 5.1. Договору поруки про його дію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, не свідчать про те, що цим договором встановлено строк припинення поруки у розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, Фонд повинен був звернутись до суду з позовом до ОСОБА_3 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором. А оскільки заступник прокурора звернувся до суду з позовом в інтересах Фонду з вимогами до ОСОБА_3 лише 09.03.2021, то порука ОСОБА_3 , визначена умовами договору, є припиненою з підстав, визначених ч. 4 ст. 559 ЦК України і судом першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором.

Крім того, заявник посилається, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2021 № 520/17947/18, оскільки додані заступником прокурора до позовної заяви копії документів, якими обґрунтовані його вимоги, належним чином не засвідчені, тобто ці документи є неналежними доказами, оскільки посвідчені не особистим підписом заступника прокурора, який звернувся з позовною заявою до суду, а посвідчені юрисконсультом Фонду.

Також за доводами скарги, рішення судом ухвалено з порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 8, 128, 211 ЦПК України та без врахування висновків Верховного Суду, викладених ту постанові від 18.03.2020 у справі № 704/435/19-ц, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про дату та час розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури А. Никифорук вказує, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 адвоката Мартиненка К.І. не підлягає задоволенню, а рішення Козелецького районного суду від 29.07.2022 є законним, ухваленим на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, а також на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу директор Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі О. Буцко просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_3 адвоката Мартиненка К.І., а рішення Козелецького районного суду від 29.07.2022 залишити без змін.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24.06.2009 між Фондом та ОСОБА_4 був укладений безвідсотковий кредитний договір № 368/Д на будівництво житла на суму 50 000,00 грн, за умовами якого Фонд надав ОСОБА_4 безвідсотковий кредит на строк 15 років для добудови житлового будинку з надвірними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12 т. 1).

На виконання п. 2.2 договору у безготівковому порядку на рахунок ОСОБА_4 перераховано 30 000 грн. (платіжне дорученням № 319 від 13.07.2009), 2500 грн. (платіжне доручення № 402 від 26.06.2009), 17500 грн. (платіжне доручення № 504 від 03.09.2009), а всього 50 000 грн (а.с. 33-34 т. 1).

Повернення кредиту здійснюється відповідно до п. 2.3 договору шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Фонду, або шляхом внесення готівкових коштів до каси Фонду єдиними платежами в розмірах та терміни, які зазначені в додатку № 1 до договору.

З метою забезпечення повернення даного кредиту відповідно до п. 3.4.8 договору укладено договір поруки № 403 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 15 т. 1).

Згідно з п. 1.1 договору поруки поручителі зобов`язуються відповідати в повному обсязі перед Кредитором за своєчасне та повне виконання всіх зобов`язань ОСОБА_4 (Боржник) за договором кредиту № 268/Д від 24.06.2009 на суму 50000 грн., терміном на 15 років.

У разі невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі за сплату суми кредиту та сплату штрафних санкцій за неналежне та несвоєчасне виконання зобов`язань за Кредитним договором (п. 2.1 договору поруки).

Відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною (п. 2.2). Пунктом 3.1.5 кредитного договору визначено, що у разі несплати позичальником визначених платежів, невиконання зобов`язань за цим договором Фонд мас право розірвати договір, вимагати дострокового погашення кредиту позичальником та поручителями.

Згідно рішення Козелецького районного суду від 15.05.2017 ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_7 , у зв`язку з чим до кредитного договору внесено відповідні зміни договором про внесення змін № 1 від 22.01.2019 (а.с. 20 т. 1).

Станом на 31.01.2020 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 6030,13 грн., нараховані штрафні санкції за несвоєчасно сплачені платежі - 1671,68 грн. Залишок всієї суми наданого кредиту станом на 31.01.2020 становив 21547,36 грн.

Позичальник звернувся із заявою про реструктуризацію боргу та укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 31.01.2020, згідно з якою строкове зобов`язання (додаток № 1 до договору) викладено в новій редакції. Відповідно до нього ОСОБА_1 замість квартальних платежів по 862,07 грн. має щомісяця сплачувати 438 грн. до 24.06.2024. Щомісячна сума платежу складається з суми основного боргу - 406,56 грн. та 31,44 грн. - сума неустойки за несвоєчасне повернення квартальних платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума поточного боргу станом на 01.02.2021, з урахуванням реструктуризації боргу складає 4757,72 грн. Загальна сума при розірванні договору з урахуванням неустойки складає 22720,36 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту та розірвати договір. За висновком суду, підписавши договори поруки, поручителі взяли на себе певні договірні зобов`язання, виконання яких, у відповідності до чинного законодавства, є обов`язковим, тому заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ) та з поручителів солідарно на користь позивача.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи, апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.08.2022 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 81 зворот т. 2).

Як убачається з матеріалів справи, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернулося до суду із зазначеним позовом про розірвання кредитного договору та стягнення солідарної заборгованості з ОСОБА_5 , з якою був укладений кредитний договір, та з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з якими був укладений договір поруки для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_5 .

Таким чином, боржником у вказаній справі є відповідачка ОСОБА_5 , а поручителями - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Порядок прийняття спадщини визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначено у статті 1219 ЦК України (статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України.

З урахуванням положеннь статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Поручитель приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Порука є способом забезпечення виконання зобов`язання (стаття 553 ЦК України), договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Згідно ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Частиною 1 ст. 608 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607 ЦК України, частини першої статті 608 ЦК України, а також сутності поруки, як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

З врахуванням наведеного, у разі смерті поручителя (кріс випадків майнової поруки), враховуючи, положення ст.. 607, ч. 1 ст. 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. Тобто договір поруки не відноситься до такого типу договорів, що може успадковуватись і припиняє свою дію в момент смерті поручителя.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на викладене, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, апеляційний суд приходить до висновку про закриття провадження в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 .

Крім того, звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі посилався на те, що Фонд не заперечував проти звернення обласної прокуратури до суду на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в їх особі з позовом про розірвання договору та стягнення заборгованості за ним, оскільки це суперечить інтересам держави та є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді, оскільки Фондом заходи щодо стягнення вказаної заборгованості не вживались та вживатись не будуть.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що «на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)). Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)). У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Бориспільский лісгосп» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині».

Як убачається з матеріалів справи, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємці та громадських формувань (а.с. 7578 т. 2) Чернігівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі є державною організацією.

Крім того, згідно п. 1.3., 1.4., 2.1., 3.1. Статуту Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі засновником Фонду є обласна державна адміністрації і основною метою його діяльності є проведення роботи щодо реалізації державної житлової політики, є юридичною особою, має самостійний баланс, відособлене майно, поточні рахунки в установах банку, власну печатку зі своїм найменуванням та символікою, фірмовий бланк та інші атрибути юридичної особи. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, законами України і підзаконними нормативно-правовими актами, Указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, актами голови обласної державної адміністрації та центральних і обласних органів виконавчої влади та самоврядування, актами інших органів.

П. 5.2. Статуту передбачено, що до повноважень директора Фонду належить затвердження загального кошторису витрат на утримання Фонду, готування проекту розпорядження голови облдержадміністрації щодо кошторису витрат на утримання Фонду за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, у цій справі позовні вимоги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, яке не має статусу суб`єкта владних повноважень, а тому такі вимоги не підлягають розгляду судом, оскільки позовну заяву подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства і прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

На відміну від прокурора та органів, через яких діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва у суді юридичних осіб.

Зазначене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.02.2022 у справі № 367/2271/15-ц, від 17.11.2022 у справі № 676/2305/20.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

З врахуванням наведеного є необґрунтованими посилання на правові висновки наведені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу викладених у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, оскільки позови були пред`явлені щодо позивачів, а саме органів державної влади або місцевого самоврядування, що не суперечить вимогам ч. 3,4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин, посилання у відзиві на висновки щодо застосування норм процесуального права, викладених у зазначених постановах є недоречним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, закрити провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_2 про стягнення коштів на підставі п. 7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку зі смертю особи, позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6810 грн.

Керуючись п. 7 ч.1 ст.255 , п. 2 ч. 1 ст. 257, 367, 374, 377, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 липня 2022 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів - залишити без розгляду.

Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (юридична адреса: вул. Князя Чорного, буд. 9, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 02910114) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 6810 грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2023.

Головуючий Судді :