Рішення

від 10.08.2023 по справі 922/2608/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. Справа № 922/2608/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1218; код ЄДРПОУ 43244715) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" (адреса: 61007, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 275; код ЄДРПОУ 37764172) про стягнення 45384,90 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" (далі - відповідач) 45384,90 грн, з яких:

21773,00 грн - основного боргу;

2177,30 грн - штрафу;

6441,84 грн - пені;

6318,65 грн - інфляційних втрат;

8714,11 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 250/20 від 15.12.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 відкрито провадження у справі № 922/2608/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 20.06.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 34).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 20.06.2023 повернулась на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 30-33). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В даному випадку повернення відділенням поштового зв`язку на адресу суду копії ухвали може засвідчувати факт відмови одержувача у її отримання протягом встановленого строку.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 15.12.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 250/20 (далі за текстом договір; а. с. 4-8), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті), а покупець прийняти та сплатити товар відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 5.2-5.3 договору сума (ціною) цього договору сума вартостей товару, поставленого за всіма видатковими накладними до цього договору. Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до договору.

Відповідно до п. 5.4 договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовились сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня з дати поставки товару.

Згідно з п. 6.4 договору, у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого, несвоєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 6.5 договору також передбачено, що у разі порушення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних за кожен день прострочки.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив наступні поставки товару на користь відповідача за видатковими накладними: № 6346 від 07.12.2021 на суму 17288 грн. (а. с. 9), № 6763 від 28.12.2021 на суму 4000 грн. (а. с. 12) та № 6771 від 29.12.2021 на суму 545 грн. (а. с. 13), всього на загальну суму 21773 грн.

Однак, за поставлений товар відповідач так не розрахувався.

Обставини щодо стягнення боргу за поставлений товар в загальній сумі 21773,00 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 6441,84 грн пені, 6318,65 грн інфляційного збільшення боргу, 8714,11 грн 28% річних за період прострочення сплати боргу за кожною з накладних по 12.06.2023 та 2177,30 грн штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними: № 6346 від 07.12.2021, № 6763 від 28.12.2021 та № 6771 від 29.12.2021 на загальну суму 21773 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

Зазначене в свою чергу свідчить про обов`язок відповідача сплатити поставлений товару в порядку та на умовах, встановлених укладеним між сторонами договором.

В даному випадку борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 21773,00 грн.; строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав; відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 21773,00 грн.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, пунктом 6.5 договору сторони встановили інший розмір процентів річних, які має сплатити відповідач у випадку прострочення оплати поставленого товару, а саме 28% річних за кожен день прострочки. Зазначене не суперечить вимогам ст. 6, 627, 625 ЦК України.

На підставі п. 5.4 договору відповідач мав сплатити отриманий товар протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня з дати поставки товару, однак сплати заборгованості не здійснив.

Таким чином, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 28% річних за таке прострочення.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок інфляційних та 28% річних, суд констатує його здійснено з певними арифметичними помилками.

Однак, згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6318,65 грн інфляційних та 8714,11 грн 28% річних, нарахованих станом на 12.06.2023 за прострочення оплати за кожною з накладних, також підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як зазначалось, на підставі п. 6.4 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого, несвоєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Суд констатує, що п. 9.18. договору сторони передбачили, що положення ч. 6 ст. 232 ГК України не застосовуються до відповідальності сторін за договором.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати отриманого товару більше, ніж на 15 календарних днів. За таких обставини, нарахування позивачем відповідачу штрафу та пені за прострочення оплати отриманого товару є таким, що відповідає умовам договору.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд констатує, що в частині розрахунку пені його також здійснено з певними арифметичними помилками.

Однак, враховуючи закріплений ст. 14 ГПК України принцип диспозитивної, суд приймає рішення про задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 6441,84 грн пені за період прострочення за кожною з накладних по 12.06.2023 та 2177,30 грн штрафу.

Крім того, за наслідками розгляду справи, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2684,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" (адреса: 61007, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 275; код ЄДРПОУ 37764172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1218; код ЄДРПОУ 43244715):

21773,00 грн - основного боргу;

2177,30 грн - штрафу;

6441,84 грн - пені;

6318,65 грн - інфляційних втрат;

8714,11 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

2684,00 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак