Рішення

від 26.07.2023 по справі 927/346/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/346/23

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка",

вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164;

адреса для листування: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124;

e-mail: info@teksika.com; most@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Робамаг Україна",

вул. 8-го березня, 3, с. Рябці, Чернігівський район, Чернігівська область, 15510;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2;

про стягнення 1473562,30 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Зудінов О.С. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1285402, виданий 16.04.2023;

від відповідача: Підгорний К.Є. - адвокат, довіреність № 9 від 05.04.2023.

У судовому засіданні 26.07.2023, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

06.03.2023, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тексіка" поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робамаг Україна" про стягнення заборгованості в сумі 1473562,30 грн, з них: 692560,00 грн основного боргу за договором поставки № 21-122 від 06.12.2021 (далі - Договір), 200070,35 грн інфляційних втрат, 220645,76 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 360286,19 грн штрафних санкцій (пені) на підставі п. 9.3. Договору. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Суд, ухвалою від 13.03.2023, позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 05.04.2023; установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

05.04.2023, відповідно до п. 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відклав підготовче засідання на 19.04.2023, для надання відповідачу можливості скористатись правом на подачу відповіді на відзив в установлений судом строк.

Відповідач скористався правом на подачу відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, яким підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 692560,00 грн за поставлений товар. У свою чергу повідомив про відсутність у нього фінансової можливості розрахуватись з позивачем, оскільки Товариство постраждало в результаті збройної агресії РФ та наразі немає достатніх ресурсів для погашення наявного боргу. Просив зменшити розмір неустойки (пені) та відсотків річних на 90%, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання зумовлене дією об`єктивних факторів незалежних від волі відповідача, зокрема введення в країні воєнного стану, збройної агресії РФ, в результаті якої пошкоджена будівля, в якій Товариство фактично знаходиться, в тому числі пошкоджене його виробниче обладнання, як наслідок виробничий процес призупинений; порушене кримінальне провадження за фактом розкрадання майна Товариства, в тому числі офісного обладнання та товарних залишків за час активних бойових дій на території Чернігівського району Чернігівської області. Даний відзив на позов прийнятий судом до розгляду.

19.04.2023, відповідно до частини 3 статті 177 ГПК України, суд, за власною ініціативою, продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 17.05.2023, про що сторони повідомлені, в порядку статей 120, 121 ГПК України.

Позивач скористався правом на подачу відповіді на відзив, у порядку статей 166, 184 ГПК України, та заперечив проти зменшення неустойки (пені) та відсотків річних. Звертав увагу, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання по видатковій накладній від 14.01.2022 № 447 починаючи з 13.02.2022 (за специфікацією від 14.01.2022 № 158378), тобто до введення в країні воєнного стану та початку повномасштабного вторгнення ворога, відповідно, наведені в відзиві обставини не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 про введення воєнного стану та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. (на які звертає увагу відповідач) не можна вважати належним доказом наявності для останнього форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання грошового зобов`язання за Договором перед позивачем. Просив суд взяти до уваги тривалий термін прострочення виконання грошового зобов`язання (понад рік) та значну різницю між валютним курсом на момент, коли зобов`язання мало бути виконане відповідачем, та на сьогодні. Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

10.05.2023, за розпорядженням Господарського суду Чернігівської області № 02-01/38/23 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/346/23", відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначений повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого справа передана на розгляд судді Романенко А.В., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Суд, ухвалою від 12.05.2023, прийняв справу № 927/346/23 до розгляду в новому складі, зі стадії підготовчого провадження; перебіг строків розгляду розпочатий спочатку; підготовче засідання призначив на 24.05.2023.

18.05.2023, відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії листа слідчого відділу Управління СБУ в Чернігівській області № 74/12/2232 від 26.04.2023, з доданими витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22022270000000010 та пам`яткою про процесуальні права потерпілого (ТОВ «Робамаг Україна») в рамках цього провадження. Пояснив, що на момент подачі відзиву перелічені документи в нього були відсутні.

24.05.2023, у підготовчому засіданні, за відсутності мотивованих заперечень позивача, суд задовольнив клопотання відповідача та залучив до матеріалів справи перераховані вище документи; установив відповідачу строк у 7 календарних днів для подачі письмових заперечень на відповідь на відзив (протокол судового засідання 24.05.2023).

Відповідно до частини 5 статті 183 ГПК України суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.06.2023.

Відповідач скористався правом на подачу письмових заперечень на відповідь на відзив, у порядку статей 167, 184 ГПК України, якими підтримав правову позицію, наведену в відзиві на позов та просив зменшити розмір неустойки та відсотків за користування чужими грошовими коштами (обраховані за ставкою 25%) річних, що на його думку є надмірними.

Заперечення на відповідь на відзив суд прийняв до розгляду.

07.06.2023, суд, за результатами підготовчого засідання, постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.07.2023.

12.07.2023, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників сторін.

Повноважний представник позов підтримав у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача просив зменшити розмір неустойки та відсотків за користування чужими грошовими коштами на 90% виходячи з обставин, указаних ним у відзиві на позов та письмових запереченнях.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України суд оголосив перерву в судому засіданні до 26.07.2023.

26.07.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників сторін. У ході судового розгляду сторони не дійшли згоди врегулювати спір мирним шляхом.

Суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

06.12.2021, ТОВ «Тексіка» (постачальник, позивач) та ТОВ «Робамаг Україна» (покупець, відповідач) уклали договір поставки № 21-122 (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов`язався поставити та передати в власність покупця текстильні товари та фурнітуру (далі - товар), а покупець - прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим Договором. Номенклатура товару, його кількість, ціна та загальна вартість, терміни поставки та оплати кожної окремої партії товару, зазначаються в специфікаціях та / або видаткових накладних. Специфікації є додатками до цього Договору, та після їх підписання повноважними представниками сторін та скріплення підписів печатками (за наявності) становлять невід`ємну частину Договору.

Під окремою партією товару сторони розуміють кількість товару, поставленого за однією видатковою накладною. Кожна окрема поставка за цим Договором здійснюється в термін, погоджений сторонами та зазначений в відповідній специфікації (пункти 2.1., 3.1. Договору).

Якщо інші умови поставки не узгоджені сторонами в відповідній специфікації, поставка окремої партії товару здійснюється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010): пункт поставки - м. Київ, бульвар В. Гавела, 8 (склад постачальника) (п. 3.2. Договору).

Пунктами 4.1. - 4.3. Договору сторони погодили, що ціна товару зазначається в рахунках на оплату та / або специфікації, та до повної оплати кожної окремої партії товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку в залежності від зміни курсу валют, цін на енергоносії, пальне, введення нових податків та обов`язкових платежів, рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ціна Договору визначається як сумарна ціна всіх партій товару, поставлених за цим Договором.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.4. Договору оплата товару може проводитись на умовах 100% передоплати, часткової передоплати та остаточного розрахунку після поставки, оплати за фактом отримання товару, відстрочки чи розстрочки платежу. Строк або граничний термін оплати товару згідно з п. 5.1. Договору узгоджується сторонами на кожну партію товару окремо та зазначається в специфікації або рахунку-фактурі. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.

За наявності простроченої дебіторської заборгованості покупця перед постачальником, останній має право зараховувати суми оплати, що надійшли від покупця на погашення заборгованості в порядку черговості її виникнення, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем.

Покупець приймає товар за кількістю за видатковою накладною шляхом її підписання в день отримання товару, за якістю - згідно з документами, що підтверджують якість товару, протягом трьох днів з дня отримання. При виявленні невідповідності товару по кількості або якості, виклик представника постачальника є обов`язковим (п. 6.2. Договору).

В п. 9.3. Договору сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати товару в строк / термін, зазначений в п. 5.2. у додатках до цього Договору, покупець зобов`язаний сплати на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 25% річних згідно зі статтею 536 та частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також додатково, на письмову вимогу постачальника,пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня та проценти нараховуються з першого дня прострочення платежу до виконання зобов`язань у повному обсязі.

Сторони в п. 10.3. Договору погодили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені та процентів становить три роки.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань - до повного та належного виконання. В разі відсутності заяви від однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, передбачених цим Договором (п. 11.1.).

На виконання умов договору, 14.01.2022, сторонами складена специфікація (додаток № 158378 до Договору), якою погоджена поставка наступного товару: тканина костюмна шахтарська в кількості 1000 погонних метрів, за ціною 84,38 грн (без ПДВ) за 1 погонний метр, загальною вартістю 1012560,00 грн (з ПДВ).

За умовами специфікації № 158378, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010); пункт поставки - м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8; пункт призначення - м. Чернігів, вул. Любецька, 155; дата поставки - 14.01.2022; оплата на умовах відстрочення платежу до 13.02.2022.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Тексіка» та ТОВ «Робамаг Україна» склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 ЦК України. Суд, враховуючи зміст п. 11.1. Договору установив, що на момент вирішення спору цей Договір є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його припинення в установленому сторонами порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, відсотків за користування чужими грошовими коштами в порядку статей 536 та частини 3 статті 692 ЦК України, інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлене частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за фактом порушення договірних зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору № 21-122 від 06.12.2021 та специфікації № 158378 від 14.01.2022 до нього, за видатковою накладною № 447 від 14.01.2022, позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 1012560,00 грн (що ним не заперечується).

Видаткова накладна № 447 від 14.01.2022 складена за підписом обох сторін, що завірені печатками юридичних осіб; у видатковій накладній проставлена відмітка про їх підписання на підставі договору № 21-122 від 06.12.2021 та специфікації № 158378 від 14.01.2022 до нього.

На оплату вартості поставленого товару позивач виставив відповідачу до сплати рахунок-фактуру № 158378 від 14.01.2022

Позивач належним чином задекларував господарську операцію з поставки товару, загальною вартістю 1012560,00 грн, у тому числі ПДВ 168760,00 грн, про що свідчить податкова накладна від 14.01.2022 № 387 разом з квитанцією про її реєстрацію 21.01.2022 в ЄРПН.

Відповідач, у період з 11.02.2022 по 06.01.2023, у рахунок поставленого товару перерахував позивачу кошти в сумі 320000,00 грн, зокрема: 11.02.2022 - 100000,00 грн, 14.09.2022 - 70000,00 грн, 07.10.2022 - 50000,00 грн та 06.01.2023 - 100000,00 грн (що підтверджено ним у відзиві на позов).

Будь-яких доказів на підтвердження оплати решти поставленого товару на суму 692560,00 грн відповідач до суду не надав; наявність заборгованості за отриманий товар не заперечував.

Позивач, у досудовому порядку, звертався до відповідача з претензією № 15/07 від 15.07.2022 (направлена засобами електронного зв`язку за адресою, повідомленою відповідачем у Договорі), що залишена останнім без виконання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Виходячи з умов специфікації № 158378 від 14.01.2022 до Договору, суд установив, що строк по оплаті вартості спірного товару є таким, що настав 14.02.2022 (враховуючи, що останній день оплати - 13.02.2022 є вихідним днем (неділя), днем закінчення строку є перший за ним робочий день, з урахуванням правил обчислення строків установлених частиною 5 статті 254 ЦК України).

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що позов у частині вимог про стягнення основного боргу є правомірним, обґрунтований, підтверджується наявними матеріалами справи, відтак, підлягає задоволенню.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони в п. 9.3. Договору погодили, що в разі несвоєчасної оплати товару в строк / термін, зазначений в п. 5.2. у додатках до цього Договору, відповідач зобов`язаний сплати на користь позивача проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 25% річних згідно зі статтею 536 ЦК України та частини 3 статті 692 ЦК України.

Проценти, зазначені в статті 536 ЦК України, є платою за користування чужими коштами, підставою для стягнення яких є, по-перше, факт користування чужими коштами, та по-друге, - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Позивач керуючись наведеними нормами та умовами п. 9.3. Договору заявив до стягнення з відповідача 220645,76 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 15.02.2022 по 01.03.2023.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що він є арифметично вірним.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, поставлений за Договором, заявив до стягнення з відповідача 200070,35 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2022 року по січень 2023 року.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що він є арифметично вірним.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в п. 9.3. Договору погодили, що в разі несвоєчасної оплати товару в строк / термін, зазначений в п. 5.2. у додатках до цього Договору, покупець на письмову вимогу (претензію) постачальника, додатково, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Керуючись наведеними нормами та п. 9.3. Договору позивач, за прострочення виконання грошового зобов`язання, заявив до стягнення з відповідача 360286,19 грн пені за період з 15.02.2022 по 01.03.2023.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що він є арифметично вірним.

Суд відхилив доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення його від відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань перед позивачем.

Обов`язок по розрахунку за отриманий товар настав 14.02.2022, тобто до введення в країні воєнного стану та початку активних бойових дій, в тому числі на території, де зареєстроване та фактично знаходиться Підприємство відповідача

Згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, зобов`язана терміново, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту, коли вона дізналась чи повинна була дізнатись про настання форс-мажорних обставин, засобами електронного зв`язку чи іншим доступним способом письмово повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Сторони встановили, що настання для сторони форс-мажорних обставин засвідчується в установленому законом порядку документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану); до ТПП за отриманням відповідного сертифікату не звертався.

Відповідач також не надав доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, як передбачено в п. 8.1. Договору, або неможливості вчинення цієї дії.

Суд констатує, що запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію. Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Cуду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відповідач клопотав зменшити розмір неустойки (пені) та відсотків за користування чужими грошовими коштами на 90%, розмір яких є надмірним порівняно до суми основного боргу (692560,00 грн). Звертав увагу, що сумарно розмір інфляційних втрат, відсотків за користування чужими грошовими коштами та неустойки (пені) в спірному періоді складає 781002,30 грн.

У той час як Підприємство значно постраждало внаслідок бойових дій ворога на території Чернігівського району Чернігівської області наприкінці лютого, в березні 2022 року, де зареєстроване та фактично провадить господарську діяльність (основний вид: виробництво робочого одягу, КВЕД 14.12.). Згідно з актом від 30.04.2022 попереднього візуального обстеження пошкодженого майна, внаслідок військової агресії РФ, складеного Білоуською сільською радою Чернігівського району (комісійно), внаслідок влучання боєприпасів, за адресою реєстрації Товариства (вул. 8-го березня, 3, с. Рябці, Чернігівського району, Чернігівської області), пошкоджений будинок (ступінь руйнування 10%).

За час перебування військ РФ на території Чернігівського району, за місцем реєстрації Товариства, зафіксований факт розкрадання майна, загальною вартістю 1290363,85 грн, у тому числі офісної техніки та товарних залишків продукції. Заява ТОВ «Робамаг Україна» № 1/25/04 від 25.04.2023 щодо викрадення збройними силами РФ майна, що належить Підприємству, долучена до матеріалів кримінального провадження № 22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 438 Кримінального кодексу України.

За поясненнями відповідача, наразі його виробнича діяльність призупинена за відсутності в Товариства вільних грошових коштів та робочого персоналу, про що до справи надав довідки за підписом керівника.

За доводами відповідача, стягнення штрафних санкцій, в заявленому розмірі, зумовить неможливість відновлення господарської діяльності Товариства та виконання судового рішення в цілому.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечував. Зазначав, що сторони знаходяться в рівних умовах, оскільки провадять господарську діяльність в умовах воєнного стану в Україні. Водночас, звертав увагу на значну різницю в валютному курсі в порівняні з моментом, коли грошове зобов`язання мало бути виконане відповідачем, та на сьогодні, що має бути компенсовано йому саме за рахунок стягнення неустойки (пені), відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки в усіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні в зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також установлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.

Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Суд констатує, що законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання по розрахунку за товар, поставлений станом на 14.01.2022, вартістю 1012560,00 грн. На момент ухвалення судового рішення борг відповідача за отриманий товар складає 692560,00 грн (68,39% від загальної вартості отриманої партії товару), в той час як період такого прострочення є тривалим (понад рік і шість місяців).

Разом з тим, беручи до уваги, наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, що зумовлені об`єктивними обставинами, незалежними від його волі (введення воєнного стану майже одразу після настання граничного строку оплати спірного товару (14.02.2022); пошкодження, знищення та розкрадання майна Товариства, внаслідок бойових дій на території Чернігівського району; необхідність додаткових ресурсів для відновлення його виробничої діяльності; за недоведеності факту наявності збитків у позивача, спричинених саме протиправною поведінкою відповідача, суд, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму неустойки (в формі пені) до 180143,10 грн (що складає 50% від заявленої суми).

Суд враховав правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд відхилив доводи позивача про те, що сторони знаходяться в рівних умовах, оскільки проводять господарську діяльність на території України в умовах воєнного стану, враховуючи, що ним не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження того, що в результаті ведення бойових дій було частково пошкоджено або знищено майно або виробничі потужності Товариства, на відміну від відповідача.

Водночас, відсотки за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 25% річних) в порядку статті 536 та частини 3 статті 692 ЦК України в сумі 220645,76 грн та інфляційні втрати в порядку частини 2 статті 625 ЦК України в сумі 200070,35 грн мають компенсувати позивачу плату за час користування відповідачем належними йому коштами та втрати від знецінення грошових коштів (за рахунок інфляційних процесів), що виключає потенційні збитки (про які зазначає позивач) за рахунок курсової різниці валюти.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений та отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині основного боргу в сумі 692560,00 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 220645,76 грн, інфляційних втрат у сумі 200070,35 грн та частково в частині неустойки (пені) в сумі 180143,10 грн (з урахуванням зменшення її розміру судом), відповідно до заявлених періодів.

Позивач у прохальній частині позову (п. 2) просив суд у резолютивній частині рішення зазначити про нарахування відповідачу органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, пені до моменту повного виконання судового рішення за правилами, визначеними судом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють нарахування пені.

За частиною 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) в такому випадку розраховується за правилами, визначеними в рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VІ цього Кодексу.

Вказівка в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення вирішується судом на власний розсуд, оскільки вказана норма ГПК України не встановлює обов`язку суду встановлювати такий порядок у разі звернення позивача із відповідним клопотанням.

Враховуючи, що неустойка (пеня) нарахована позивачем за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, починаючи з 15.02.2022 по 01.03.2023 (за 380 календарних днів) (до подачі позову), тобто без обмеження присікальним строком, установленим у частині 6 статті 232 ГК України, перебіг якого продовжений на період дії карантинних обмежень введених Урядом з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) згідно з постановою від 11.03.2020 № 211 (п.7 Прикінцевих положень ГК України), суд не вбачає за доцільне наразі скористатись правом, наведеним у частині 10 статті 238 ГПК України.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 22103,43 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 178, 184, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164; код ЄДРПОУ 32252472) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робамаг Україна» (вул. 8-го березня, буд. 3, с. Рябці, Чернігівська область, 15510; код ЄДРПОУ 37199225) про стягнення 1473562,30 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робамаг Україна» (вул. 8-го березня, буд. 3, с. Рябці, Чернігівська область, 15510; код ЄДРПОУ 37199225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164; код ЄДРПОУ 32252472) 692560,00 грн основного боргу, 200070,35 грн інфляційних втрат, 220645,76 грн проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 180143,10 грн пені та 22103,43 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 10.08.2023, в перший робочий день після виходу судді Романенко А.В. з відпустки.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко