Постанова

від 07.08.2023 по справі 344/4395/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 344/4395/22

провадження № 61-449св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «НІРА»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Баркова В. М., Томин О. О., у справі за заявами ОСОБА_1 про забезпечення позову та зміну заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» про розірвання договорів та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» (далі - ТОВ «М Груп Девелопмент»), Товариства з обмеженою відповідальністю «НІРА» (далі - ТОВ «НІРА») про розірвання договорів та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 травня 2019 року він уклав з ТОВ «М Груп Девелопмент» договори купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (всього 104 договори), відповідно до умов яких позивач придбав у ТОВ «М Груп Девелопмент» квартири, що мали б знаходитися у житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення у м. Івано-Франківську (будівельна адреса: вул. Комунальна, 3) на загальну суму 65 003 040,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договорів продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкти нерухомого майна, що будуть створені у майбутньому, а покупець зобов`язався прийняти об`єкти та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.5 договорів планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію комплексу, в якому знаходяться вказані у пункті 1.2 об`єкти, - друге півріччя 2021 року.

Однак станом на 15 квітня 2022 року об`єкти нерухомості не збудовані та не прийняті в експлуатацію.

Крім того, зазначав, що 08 серпня 2019 року між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ТОВ «НІРА» було укладено договори суперфіцію № 1 та № 2, відповідно до умов яких суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної інфраструктури, з кадастровими номерами: 2610100000:08:002:0039 та 2610100000:08:002:0040 (далі - земельні ділянки).

У зв`язку із порушенням ТОВ «М Груп Девелопмент» своїх зобов`язань та умов договорів купівлі-продажу, позивач просив суд розірвати договори купівлі-продажу від 16 травня 2019 року, укладені між ним та ТОВ «М Груп Девелопмент», та стягнути з відповідачів на його користь: суму основного боргу у розмірі 65 003 040,00 грн, пеню у розмірі 3 312 483,68 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 898 088,77 грн, 3 % річних у розмірі 507 557,98 грн, заборгованість у сумі 7 800 364,80 грн, а всього - 78 521 535,23 грн.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд, з урахуванням уточненої заяви про забезпечення позову, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «М Груп Девелопмент» та ТОВ «НІРА», до набрання рішення суду законної сили, посилаючись на те, що оскільки предметом позову, зокрема, є стягнення боргу з обох відповідачів у сумі 78 521 535,23 грн, то заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із вартістю спірних земельних ділянок, а не вжиття такого заходу забезпечення може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Наклав арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «М Груп Девелопмент» та ТОВ «НІРА», в межах ціни позову, а саме - 78 521 535,23 грн, до набрання судовим рішення законної сили. У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що саме такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

У вересні 2022 року позивач подав до суду заяву про зміну заходу забезпечення позову, в якій просив суд: замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29 серпня 2022 року, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «М Груп Девелопмент», в межах ціни позову, а саме - 78 521 535,23 грн, до моменту набрання судовим рішення законної сили;

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:002:0040, загальною площею 1,8003 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:002:0039, загальною площею 3,8367 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ТОВ «НІРА», до моменту набрання судовим рішення законної сили.

В обґрунтування заяви про зміну заходу забезпечення позову зазначав, що йому на стадії виконання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року стало відомо, що ТОВ «НІРА» є власником цілого ряду об`єктів нерухомого майна, які розташовані не лише на території Івано-Франківської області, але й на території інших областей України, які значно перевищують вартість заявлених позовних вимог.

Крім того, вказував на те, що вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0040 становить 31 961 700,00 грн, а вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0039 становить 68 115 000,00 грн. А тому, врахувавши грошову вартість спірних земельних ділянок, позивач вважав за доцільне накласти арешт саме на них, грошова вартість яких є достатньою для виконання рішення суду у майбутньому у випадку задоволення позовних вимог у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09 вересня 2022 року заяву про зміну заходів забезпечення позову задовольнив.

Змінив заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року у цій справі.

Наклав арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «М Груп Девелопмент» у межах ціни позову, а саме - 78 521 535,23 грн, до моменту набрання судовим рішення законної сили.

Наклав арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:002:0040, загальною площею 1,8003 га, та на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:002:0039, загальною площею 3,8367 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ТОВ «НІРА», до моменту набрання судовим рішення законної сили.

Визнав такою, що не підлягає виконанню ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року у цій справі.

Задовольняючи заяву про зміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності відповідачам у межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також такий захід забезпечення є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині застосування заходу забезпечення позову (арешту) щодо майна, належного ТОВ «НІРА», товариство подало апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначало, що договори суперфіцію від 08 серпня 2019 року, укладені між ТОВ «НІРА» та ТОВ «М Груп Девелопмент», на які посилається позивач, розірвані на підставі судових рішень у справах № 909/640/21 та № 909/858/21. Будь-яких відносин, зокрема зобов`язальних, між ТОВ «НІРА» і позивачем немає. Позовні вимоги про стягнення солідарно з ТОВ «М Груп Девелопмент» і ТОВ «НІРА» основного боргу мотивовані неналежним виконанням саме ТОВ «М Груп Девелопмент» своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому. ТОВ «НІРА» не є стороною зобов`язання за вказаними договорами, а тому такі договори не можуть бути підставою виникнення у ТОВ «НІРА» будь-яких обов`язків щодо позивача, в тому числі обов`язків з будівництва та передання позивачеві об`єктів нерухомого майна чи сплати будь-яких грошових коштів. Тому вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову щодо ТОВ «НІРА» застосовані необґрунтовано. Крім того, позивач не довів існування реальних ризиків утруднення або неможливості виконання ухваленого на його користь рішення суду, якщо таке буде ухвалене на його користь, та не підтверджено належними доказами вчинення ТОВ «НІРА» дій щодо відчуження майна з метою ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «НІРА» задовольнив.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «НІРА» в межах ціни позову, а саме - 78 521 535,23 грн, скасував і ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо вжиття заходів забезпечення позову і накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «НІРА» відмовив.

У решті ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року залишив без змін.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2022 року про зміну заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року щодо майна ТОВ «НІРА», скасував і ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 29 серпня 2022 року та накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 1,8003 га, і на земельну ділянку, загальною площею 3,8367 га, що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, які належать на праві приватної власності ТОВ «НІРА», відмовив.

У решті ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування існування ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів позивача. Не зазначено обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «НІРА» до набрання рішення у цій справі законної сили в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову. Заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ «НІРА» вчиняє дії, які можуть ускладнити або призвести до неможливості виконання майбутнього судового рішення.

Також апеляційний суд зазначив, що задовольняючи заяву про забезпечення позову та заяву про зміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що не вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «НІРА» в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що такий захід забезпечення є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Крім того, змінюючи заходи забезпечення позову, суд не врахував, що земельні ділянки, на які судом накладено арешт, не є предметом позову і на них розміщено об`єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року та залишити в силі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року і від 09 серпня 2022 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки є безпосереднім предметом позову, оскільки саме на цих земельних ділянках ТОВ «М Груп Девелопмент» на підставі укладених договорів суперфіцію від 08 серпня 2019 року № 1, № 2 зобов`язувалося здійснити будівництво об`єктів нерухомості (квартир) та передати їх у власність позивачу.

Крім того, зазначає, що ТОВ «М Груп Девелопмент» після укладення із ТОВ «НІРА» договорів суперфіцію на виконання пункту 4.1.2 (в тому числі за попередніми укладеними договорами) зобов`язане перерахувати 12 % від суми коштів, які позивач оплатив на рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент» згідно з квитанцією до прибуткових касових ордерів від 16 травня 2019 року, на рахунок ТОВ «НІРА» в сумі 7 800 364,80 грн, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Звертає увагу на те, що ТОВ «НІРА» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «М Груп Девелопмент» (судові справи № 909/640/21 та № 909/858/21) про розірвання договорів суперфіцію № 1, № 2 від 08 серпня 2019 року, зобов`язання повернути земельні ділянки, стягнення заборгованості та скасування державної реєстрації права на забудову. Тобто, вказує на те, що такими діями ТОВ «НІРА»намагається утруднити виконання рішення суду, оскільки повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права на забудову земельних ділянок, на яких мали бути зведені житлові будинки із відповідними квартирами згідно з укладеними договорами купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому від 16 травня 2019 року, надасть можливість для ТОВ «НІРА» обтяжити вказані земельні ділянки правами третіх осіб, тобто укласти будь-які інші договори на забудову вказаних земельних ділянок з іншим суб`єктом господарювання.

Зазначає, що вартість земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:002:0040 становить 31 961 700,00 грн, вартість земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:002:0039, становить 68 115 000,00 грн. Оскільки предметом позовних вимог є стягнення заборгованості в розмірі 78 521 535,23 грн солідарно із відповідачів на користь позивача, то заявлений спосіб забезпечення випливає зі змісту позовних вимог, є співмірним із вартістю земельних ділянок, на які позивач просить накласти арешт з метою виконання рішення суду.

Вказує на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини справи, а тому, прийшов до обґрунтованого висновку про накладення арешту на майно відповідачів з урахуванням поданих заяв позивача у справі про забезпечення позову та про зміну заходів забезпечення позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року ТОВ «НІРА» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2019 року між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (всього 104 договори), відповідно до умов яких позивач придбав у ТОВ «М Груп Девелопмент» квартири, що мали знаходитися у житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення у м. Івано-Франківську (будівельна адреса: вул. Комунальна, 3) на загальну суму 65 003 040,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договорів продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкти нерухомого майна, що будуть створені у майбутньому, а покупець зобов`язався прийняти об`єкти та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

08 серпня 2019 року між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ТОВ «НІРА» було укладено договори суперфіцію № 1 та № 2, відповідно до умов яких суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної інфраструктури, з кадастровими номерами: 2610100000:08:002:0039 та 2610100000:08:002:0040.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частин першої-третьої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.

За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.

Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Предметом спору у цій справі є розірвання договорів купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (всього 104 договори), укладених між позивачем та ТОВ «М Груп Девелопмент», у зв`язку з невиконанням останнього умов договорів, та стягнення оплачених позивачем коштів за нерухоме майно на виконання цих договорів з ТОВ «М Груп Девелопмент» та з ТОВ «НІРА» на загальну суму 78 521 535,23 грн.

Позивач просив забезпечити поданий ним позов, з урахуванням заяви про зміну заходу забезпечення позову, шляхом накладенням арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «М Груп Девелопмент» в межах ціни позову, а саме - 78 521 535,23 грн, до моменту набрання судовим рішення законної сили, а також просив накласти арешт на спірні земельні ділянки, які належать на праві приватної власності ТОВ «НІРА», до набрання судовим рішення законної сили.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «НІРА», в межах ціни позову, та ухвалу суду про зміну заходів забезпечення позову та накладення арешту на спірні земельні ділянки, які належать на праві приватної власності ТОВ «НІРА», апеляційний суд виходив з того, що вказані земельні ділянки не є предметом позову, та такий захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2019 року між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (всього 104 договори), відповідно до умов яких позивач придбав у ТОВ «М Груп Девелопмент» квартири, що мали знаходитися у житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення у м. Івано-Франківську (будівельна адреса: вул. Комунальна, 3) на загальну суму 65 003 040,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договорів продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкти нерухомого майна, що будуть створені у майбутньому, а покупець зобов`язався прийняти об`єкти та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

ТОВ «НІРА» не є стороною вказаних договорів, які є предметом спору. Крім того, спірні земельні ділянки, які належать ТОВ «НІРА» та на які просить позивач накласти арешт, не є предметом цього спору.

Посилання позивача на договори суперфіцію від 08 серпня 2019 року № 1 та № 2, укладені між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ТОВ «НІРА», предметом яких є спірні земельні ділянки, є безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2021 року в справі № 909/640/21 та від 14 вересня 2022 року в справі № 909/858/21 за позовами ТОВ «НІРА» до ТОВ «М Груп Девелопмент» про розірвання договорів суперфіцію, зобов`язання повернути земельні ділянки, стягнення плати за користування земельними ділянками, скасування державної реєстрації права на забудову земельними ділянки, припинення права на забудову земельними ділянками, зокрема, розірвано договори суперфіцію № 1 та № 2, укладені між ТОВ «НІРА» та ТОВ «М Груп Девелопмент», предметом яких були спірні земельні ділянки. Вказані рішення набрали законної сили.

Виходячи з зазначеного, посилання позивача на вказані договори суперфіцію є безпідставним.

Отже, встановивши, що спірні земельні ділянки не є предметом спору, а також те, що ТОВ «НІРА» не є стороною договорів купівлі-продажу, з приводу яких виник спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвал суду першої інстанції щодо накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «НІРА», та відмови у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову та зміну забезпечення позову, оскільки такий вид забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогами та не стосується суті спору у справі.

Позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог та того, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені позивачем у позовній заяві та заявах про забезпечення позову, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким суд дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятій ним постанові, з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко