КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 серпня 2023 року №320/7872/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м.Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9466-2406-1002/1 від 31.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неправомірність та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. ОСОБА_1 посилається на те, що висновок контролюючого органу про те, що позивач має податковий обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою із земель комунальної власності, яка була надана для ведення фермерського господарства, є помилковим, адже з моменту створення ним Фермерського господарства «Вікторія», такий обов`язок перейшов на вказану юридичну особу, яка є землекористувачем відповідної земельної ділянки.
Відповідач з позовом не погодився, надіслав на адресу суду письмовий відзив, в якому вказав, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КВ 1В000009 від 19.07.1994 та даних Державного земельного кадастру України, фізична особа ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки площею 50 га, яка знаходиться в адміністративних межах Узинської територіальної громади (с. Острійки). З цих підстав, на переконання відповідача, саме позивач є суб`єктом справляння земельного податку.
Ухвалою суду від 30.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 у 1994 році надана у постійне користування земельна ділянка площею 50 га для ведення селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії КВ №1В000009.
23 січня 1997 року Білоцерківською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Вікторія».
Пунктом 1 Статуту Фермерського господарства «Вікторія» визначено, що його засновником та власником є громадянин України ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що у 2018-2021 роках Фермерським господарством «Вікторія» подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, в яких визначено податкове зобов`язання із вказаного податку .
Як убачається з матеріалів справи, 31.01.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення рішення №9466-2406-1002/1, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018-2021 роки у розмірі 28741,92 грн.
Позивач вважає, що Головним управлінням ДПС у Київській області протиправно не враховано, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення право користування ділянкою здійснює ФГ «Вікторія», у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;
- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).
Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Тобто Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.
Судом звертає увагу, що Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19 сформовано такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.
На підставі вищенаведеного, суд констатує, що наявність державного акту від 1994 року, серії КВ №1В000009 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №9), про надання у постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 50 га, розташованої на території Острійківської сільської ради, відповідно до діючого на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавства, не є належним підтвердженням права користування вказаною земельною ділянкою.
Беручи до уваги, що земельні ділянки фактично використовує саме юридична особа фермерське господарство "Вікторія", а фізична особа, яка їх отримала з цільовим призначенням "для створення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем фермерським господарством до якого перейшли права й обов`язки орендатора.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі №927/79/19.
Окрім цього, слід також вказати на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У даному випадку, об`єктом плати за землю у спірних правовідносинах є земельна ділянка, надана у постійне користування позивачеві з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до складеного капіталу фермерського господарства "Вікторія" яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю.
У висновку, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9466-2406-1002/1 від 31.01.2022.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2023 |
Оприлюднено | 14.08.2023 |
Номер документу | 112752993 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них плати за землю |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Щавінський В.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні