Ухвала

від 10.08.2023 по справі 320/15847/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15847/23

УХВАЛА

10 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 21.02.2023р. за №№8300579/32212293, 8300580/32212293 про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 09.12.2022 р. №1, від 27.12.2022р. №5 датою їх надходження до контролюючого органу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року адміністративний позов було повернуто позивачу.

На вказану ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08 червня 2023 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив постановити додаткову постанову у справі та стягнути з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що судове рішення було ухвалено у порядку письмового провадження, розгляд даної заяви також здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним. Прийняття додаткового судового рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення.

За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.

Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках направлення справи для продовження розгляду судові витрати у справі здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 20 грудня 2019 року (справа №826/4788/17), від 12 травня 2020 року (справа №817/589/17)

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки викладені у заяві про компенсацію судових витрат вимоги не узгоджуються з нормами процесуального права та суперечать інституту додаткового судового рішення, у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" слід відмовити.

Керуючись статтями 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ВІРА" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Є. І. Мєзєнцев

Судді В. В. Файдюк

Судді О. В. Епель