Ухвала

від 10.08.2023 по справі 640/19755/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19755/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2022 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНЕВА ІНДАСТРІ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2022 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АНЕВА ІНДАСТРІ" - задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримало 11.07.2023, згідно відбитку штемпелю вхідної кореспонденції Головного управління ДПС у м. Києві.

14.07.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване дефіцитом Державного бюджету України, відсутністю коштів внаслідок зменшення асигнувань, оскільки органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов"язані звернутися до Управління Державної казначейської служби України та посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 та наявність гарантованого права на доступ до правосуддя.

Розглянувши доводи вказаного клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є безпідставним з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

До того ж, апелянтом не надано доказів того, що станом на дату закінчення (скасування) воєнного стану в Україні його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

При цьому жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано. У свою чергу, як вже було зазначено вище, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

Крім того, посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень.

Апелянт вважає, що з огляду на зазначені обставини, строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин, а тому має бути поновлений.

У свою чергу, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

У свою чергу, судом апеляційної інстанції для апелянта були забезпечені умови, за яких відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року по справі № 640/16836/21.

Отже, посилання апелянта на поважність причин пропуску строку подачі апеляційної скарги, на які посилається скаржник, є неповажними, що виключає можливість поновлення вказаного строку.

Отже, дослідивши обставини справи та клопотання про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що апелянтом не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023.

Наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. ст. 299, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2022 - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2022 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНЕВА ІНДАСТРІ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами повернути Головному управлінню ДПС у м. Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан