Постанова

від 09.08.2023 по справі 460/14357/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/14357/21 пров. № А/857/8027/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Дзюба М.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023р. в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» до Головного управління ДПС у Рівненській обл. та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській обл. про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені (суддя суду І інстанції: Дуляницька С.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 24 хв. 13.03.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.03.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2021р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Приватне акціонерне товариство /ПрАТ/ «Єврошпон-Смига» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Рівненській обл. щодо неперерахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за податковою декларацією за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн. та пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості в розмірі 969520 грн. 39 коп. за період з 08.10.2018р. по 08.10.2021р.;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління /ГУ/ Державної казначейської служби /ДКС/ України у Рівненській обл. 2763290 грн. 39 коп., з яких: бюджетне відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн.; пеня за прострочення сплати бюджетної заборгованості у розмірі 969520 грн. 39 коп. за період з 08.10.2018р. по 08.10.2021р., яка нарахована згідно з п.200.23 ст.200 Податкового кодексу /ПК/ України на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, задекларованого у декларації за лютий 2015 року;

стягнути з відповідача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській обл. судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн. (Т.1, а.с.1-11).

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Зокрема, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2022р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022р., позов задоволено частково; стягнуто на користь ПрАТ «Єврошпон-Смига» з Державного бюджету України пеню на суму заборгованості з відшкодування ПДВ, задекларованого у декларації за лютий 2015 року, за період з 09.10.2018р. по 21.09.2019р. в розмірі 307840 грн. 42 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.71-78, 220-230).

Постановою Верховного Суду від 08.12.2022р. касаційну скаргу ПрАТ «Єврошпон-Смига» задоволено частково; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2022р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову; направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2022р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022р. залишено без змін (Т.3, а.с.38-54).

Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023р. позов задоволено частково; стягнуто на користь ПрАТ «Єврошпон-Смига» з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за лютий 2015 року у розмірі 1793770 грн. та пеню на суму заборгованості з відшкодування ПДВ, задекларованого у декларації за лютий 2015 року, за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р. у розмірі 660795 грн. 38 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ПрАТ «Єврошпон-Смига» суму судового збору в розмірі 10101 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Рівненській обл. (Т.3, а.с.176-184).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити повністю (Т.4, а.с.1-6).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2023р. в справі №140/1770/19 позивачем ПрАТ «Єврошпон-Смига» пропущено строки звернення до суду із позовними вимогами, оскільки, сума бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларована ПрАТ «Єврошпон-Смига» в декларації за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн., набула статусу узгодженої з 21.09.2016р. За таких умов позивач пропустив як 6-місячний строк, так й 1095-денний строк (відповідно до попередньої правової позиції Верховного Суду) звернення до суду, пропуск якого не обґрунтовано позивачем жодними доказами та поважними причинами.

Окрім цього, суми ПДВ за декларацією за лютий 2015 року внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та відображені в інтегрованій картці платника податку.

Спосіб захисту порушених прав був обраний позивачем саме шляхом визнання протиправною бездіяльності Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ ГУ ДФС у Рівненській обл. щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого пп.200.18.1 п.200.18 ст.200 ПК України, та зобов`язано передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн.

В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі № 817/3097/15 апеляційну скаргу податкового органу задоволено: ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2018р. змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в редакції, згідно якої зобов`язано Дубенську ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській обл. надати необхідні для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ дані про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн., для включення їх до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, обрання способу захисту порушених прав шляхом ініціювання нового позовного провадження в розглядуваному випадку свідчить про намір позивача повторно розглянути спір, щодо якого наявні ряд судових рішень, які набрали законної сили. При цьому позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення.

З приводу позовної вимоги про стягнення пені зазначає, що нарахування останньої нерозривно пов`язане із вимогою про стягнення заборгованості бюджету з ПДВ, а тому пропуск строків звернення до суду за основною вимогою тягне аналогічні висновки і до додаткової вимоги у цій справі.

На підставі судових рішень на користь позивача стягнуто пеню у розмірі 638680 грн. 40 коп. за період з 17.10.2016р. по 08.10.2018р.

У свою чергу, позивачем здійснено неправильний розрахунок нені з огляду на зменшення станом на дату розгляду справи переплати з ПДВ, що підлягала відшкодуванню на суму 19124 грн. за рахунок позитивних нарахувань з ПДВ, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку.

Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі № 817/3097/15 контролюючий орган був зобов`язаний виключно надати необхідні для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ відомості про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року у розмірі 1793770 грн., а не здійснити перерахування на рахунок ПрАТ «Єврошпон-Смига» бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією лютого 2015 року.

Також судом помилково стягнуті витрати на правову допомогу, оскільки договір № 27/09/2021 від 27.09.2021р. не визначає фіксований розмір гонорару адвоката, а тому обґрунтування такого розміру та обсяги наданих послуг повинні бути відображені у наступних за договором оформлених документах.

Однак, додаток № 1 до вказаного договору не містить опису видів послуг, наданих адвокатом, належного розрахунку виконаної роботи з урахуванням затраченого на це часу.

Звідси, позивач не надав суду документів, що підтверджують вартість та обсяг наданих послуг.

З огляду на усталену судову практику контролюючий орган зауважує, що розглядувана категорія справ є справами незначної складності, по ній сформована судова практика, обсяг матеріалів справи є незначним, позовна заява є описом обставин, а тому не потребує значної тривалості часу, в тому числі для проведення правового аналізу, підготовки та подання позовної заяви.

Позивач ПрАТ «Єврошпон-Смига» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (Т.4, а.с.34-44).

Протокольною ухвалою апеляційного суду від 09.08.2023р. залишено без задоволення клопотання представника апелянта (відповідача), що надійшло до апеляційного суду 09.08.2023р. (Т.2, а.с.65-70), про відкладення апеляційного розгляду справи через перебування уповноваженого представника у відпустці та зайнятість інших представників, оскільки сторони були завчасно повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, а тому відповідач мав об`єктивну можливість забезпечити явку відповідного представника для участі в розгляді справи (при цьому апеляційним судом було забезпечено за клопотанням відповідача розгляд справи в режимі відеоконфереції в господарському суді Рівненської обл. Т.2, а.с.59-60).

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засідання представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; за таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, 20.03.2015р. позивач ПрАТ «Єврошпон-Смига» подав до Дубенської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, у якій в графі 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17-9) (позитивне значення)» зазначено суму 1182625 грн.

В таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) (вх. № 9045509695 від 20.03.2015р.) ПрАТ «Єврошпон-Смига» задекларувало залишки від`ємного значення в розмірі 3525858 грн., які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 року, а саме:

гр.2 «Від`ємне значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного періоду» (рядок 20.2 декларації за січень 2015 року (вх. №9018244634 від 19.02.2015р.)) становить 1132537 грн.;

гр.4 «Суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року» становлять 301 грн., в т.ч. за листопад 2010 року (період, в якому виникла сума від`ємного значення) в сумі 595486 грн., аналогічно за грудень 2010 року в сумі 39815 грн.;

гр.5 «Залишки сум податку, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року» становлять 1758020 грн., в т.ч. за серпень 2014 року (період, в якому виникла сума від`ємного значення - липень 2014 року) в сумі 291106 грн., аналогічно за січень 2014 року (період, в якому виникла сума від`ємного значення - грудень 2014 року) в сумі 1466914 грн.

Залишки від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів в розмірі 3525858 грн., які включені до граф 2-5 таблиці 1 додатка 2 в декларації за лютий 2015 року, платник податку виявив бажання повернути (відшкодувати) на рахунок у банку і зазначив прописом у текстовому полі «б» перед таблицею 1 додатка 2 до декларації.

Залишки від`ємного значення в розмірі 3525858 грн. розраховані в таблиці 2 додатка 2 до вищевказаної декларації, вказані в графі 13 таблиці 1 додатка 2 та перенесені до рядка 30 розділу IV декларації за лютий 2015 року «Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» (Т.1, а.с.180-208).

ПрАТ Єврошпон-Смига звернулося до суду з позовом до Дубенської ОДПІ та СДПІ у м.Львові про:

визнання незаконною бездіяльності Дубенської ОДПІ щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого пп.200.18.1 п.200.18 ст.200 ПК України, та зобов`язання негайно передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року;

визнання незаконними дій Дубенської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Єврошпон-Смига» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 008221500 від 12.08.2015р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1793770 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2016р. у справі № 817/3097/15 адміністративний позов ПрАТ «Єврошпон-Смига» залишено без задоволення (Т.1, а.с.58-69).

Згідно постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. рішення суду першої інстанції скасовано та визнано протиправною бездіяльність Дубенської ОДПІ щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого пп.200.18.1 п.200.18 ст.200 ПК України, зобов`язано передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року у розмірі 1793770 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 008221500 форми В3 від 12.08.2015р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1793770 грн. (Т.1, а.с.70-80).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017р. касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. у справі № 817/3097/15 - без змін (Т.1, а.с.82-91).

Окрім цього, згідно ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2018р. у справі № 817/3097/15 заяву ПрАТ «Єврошпон-Смига» про зміну (встановлення) способу і порядку виконання судового рішення задоволено повністю: змінено спосіб і порядок виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. шляхом визнання протиправною бездіяльності Дубенської ОДПІ та зобов`язання її внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, порядок ведення якого затверджений постановою КМ України № 26 від 25.01.2017р., необхідні для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ дані про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларовану ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн. (Т.1, а.с.92-99).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі № 817/3097/15 апеляційну скаргу податкового органу задоволено; ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2018р. змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Дубенську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області надати необхідні для здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року в розмірі 1793770 грн., для включення їх до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.» (Т.1, а.с.100-105).

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 25.04.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Єврошпон-Смига» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019р. у справі № 817/3097/15 (Т.1, а.с.107-108).

Водночас, сума бюджетного відшкодування ПДВ, задекларована ПрАТ «Єврошпон-Смига» в декларації за лютий 2015 року, в розмірі 1793770 грн. набула статусу узгодженої з 21.09.2016р.

При цьому, у зв`язку із невідшкодуванням відповідних сум бюджетного відшкодування з ПДВ у 2018 році було ініційовано звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на таку суму бюджетного відшкодування.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2019р. у справі № 460/2560/18 позов ПрАТ «Єврошпон-Смига» до Дубенського управління Державної казначейської служби України Рівненської обл., Дубенської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській обл. про стягнення пені задоволено частково; стягнуто на користь ПрАТ «Єврошпон-Смига» з Державного бюджету України пеню, нараховану згідно з п.200.23 ст.200 ПК України на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, задекларованого у декларації за лютий 2015 року, за період з 17.10.2016р. по 08.10.2018р. в сумі 638680 грн. 40 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.1, а.с.109-123).

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019р. у справі № 460/2560/18 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Рівненській обл. залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2019р. - без змін. (Т.1, а.с.124-135).

Тобто, за вказаними судовими рішеннями на користь позивача стягнуто пеню у розмірі 638680 грн. 40 коп. за період з 17.10.2016р. по 08.10.2018р.

20.05.2021р. Верховним Судом постановою касаційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській обл., яке є правонаступником ГУ ДФС у Рівненській обл., залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2019р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019р. - без змін (Т.1, а.с.136-144).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в межах справи № 817/3097/15 не може вжити визначені процесуальним законодавством дії, які б призвели (могли призвести) до ефективного захисту та відновлення його порушених прав.

Водночас, підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі, примусово. Не є достатнім та ефективним судовий захист, якщо для отримання належного стягувачу доводиться повторно звертатися до суду.

Відповідач ГУ ДПС в Рівненській обл. у розглядуваному випадку не допускав протиправної бездіяльності, оскільки вжив усіх заходів на виконання вищевказаних судових рішень, а саме сформував в інтегрованій картці платника податку переплату з ПДВ у розмірі 1793770 грн.

Також позивач в судовому засіданні не вказав, які норми порушив відповідач, допускаючи, на його думку, протиправну бездіяльність, не зазначив, яким чином мав би діяти відповідач, щоб такої бездіяльності не допустити. Позивач лише вказує, що бюджетне відшкодування він не отримав, однак не вказав конкретного правового механізму, який був порушений відповідачем.

Тому заявлена позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності цього відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Окрім цього, суд прийшов до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській обл. на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1793770 грн.

Водночас, твердження відповідача про те, що переплата з ПДВ, що підлягала відшкодуванню, зменшена на 19124 грн. за рахунок позитивних нарахувань з ПДВ, спростовані наданими позивачем доказами сплати поточних зобов`язань.

Фактично право позивача на отримання даного бюджетного відшкодування залишається нереалізованим упродовж майже 7-ми років поспіль і, за виниклих обставин, єдиним можливим та ефективним способом його відновлення є стягнення відповідних коштів у судовому порядку з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській обл.

Крім того, суд зазначає, що позивач до звернення до суду з цим позовом вже вичерпав усі інші можливі та доступні йому способи захисту його права на фактичне отримання заявленого у 2015 році бюджетного відшкодування (визнання рішенням у справі № 817/3097/15 протиправною бездіяльності податкового органу щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого пп.200.18.1 п.200.18 ст.200 ПК України, зобов`язання передати висновок, зміна порядку та способу його виконання, звернення з відповідними запитами до ДПС), однак зазначене право так і не було відновлено.

У цьому випадку підлягає до стягнення пеня за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р. (за виключенням періоду, за який вже стягнута пеня за іншими судовими рішеннями).

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України на суму бюджетної заборгованості 1793770 грн. за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р. (всього 747 днів) з урахуванням облікової ставки Національного банку України на момент виникнення пені 15 % річних нараховується пеня за наступним алгоритмом: 1793770 х 15 % х 120 % х 747/365 (кількість днів у році) = 660795 грн. 38 коп.

Керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про необхідність стягнення 7000 грн. витрат на правову допомогу на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених (незадоволених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Розглядувані правовідносини регламентовані приписами ПК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин).

Зокрема, пунктом 200.7 ст.200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.14 ст.200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених п.200.7 ст.200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Відповідно до пункту 200.15 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Редакція цього пункту після 01.01.2017р. (дата набрання чинності) зобов`язує контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; а на наступний робочий день після отримання такого, що набрало законної сили, судового рішення - внести до цього ж Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Законами України № 909-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та № 1797-VIII від 21.12.2016р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до ст.200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пп.200.7.1 п.200.7 ст.200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.200.7.2 п.200.7 цієї статті ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.12 ст.200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 26 від 25.01.2017р. «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» визнано такими, що втратили чинність, попередні постанови КМ України з цього питання № 68 від 22.02.2016р. та № 39 від 17.01.2011р., й затверджено новий Порядок, яким визначено механізм ведення та адміністрування Мінфіном Реєстру як окремого інформаційного ресурсу та його автоматичного формування на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до цього Порядку заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Взаємодія цих органів нормативно врегульована Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом Мінфіну № 326 від 03.03.2017р.

Отже, з 01.01.2017р. законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним п.200.19 ст.200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв, поданих до 01.02.2016р., за якими станом на 01.01.2017р. суми ПДВ не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок ДПС» до повного її погашення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі № 826/7380/15, суд, констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, вказав на те, що такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку та, як наслідок, визнав єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Основним законом України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (частина 2 статті 55 Конституції України). Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, юрисдикція яких поширюється на будь-який юридичний спір (стаття 124 Конституції України).

Статтею 5 КАС України закріплено право особи звернутися до адміністративного суду в порядку, визначеному цим Кодексом, якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, та викладено перелік можливих шляхів (способів) їх захисту, який, однак, не є вичерпним. Повноваження суду при вирішенні справи у розрізі визначення судом способу захисту порушеного права передбачено ст.245 КАС України, цей перелік теж не є вичерпним, а способи вирішення - формально визначеними.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

З обставин цієї справи вбачається, що публічно-правовий спір про правомірність індивідуального акту вже вирішено судом у справі № 817/3097/15; відповідне судове рішення набрало законної сили.

Також вирішуючи спір у цій справі про скасування податкового повідомлення-рішення, було також визначено резолютивною частиною необхідність компенсації відповідних сум бюджетного відшкодування ПДВ позивачу у спосіб, відповідно до діючої на той час судової практики Верховного Суду України з означеного питання.

Так, було зобов`язано податковий орган передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок відповідно до залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року, у розмірі 1793770 грн.

Судовим рішенням, що набрало законної сили, змінено спосіб виконання такого рішення, спрямованого на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зв`язку із зміною чинного на той час законодавства шляхом: зобов`язання податкового органу надати необхідні для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ дані про узгоджену суму залишку невідшкодованої суми ПДВ, задекларованого ПрАТ «Єврошпон-Смига» до відшкодування у декларації за лютий 2015 року, в розмірі 1793770 грн. для включення їх до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

При вирішенні спору у межах цієї справи встановлено, що на виконання резолютивної частини судового рішення, що набрало законної сили, відповідач вжив відповідні дії, а саме сформував в інтегрованій картці платника податку переплату з ПДВ у розмірі 1793770 грн.

Водночас, за твердженнями позивача, відповідні дії контролюючих органів не призвели до ефективного поновлення його порушених прав, оскільки запроваджений державою механізм відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ фактично не діяв, а вжиті позивачем визначені законодавством дії щодо отримання таких сум не можуть призвести до повернення належних йому сум ПДВ, що підтверджені в судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.04.2021р. позивач звернувся до ДПС України із запитом, яким просив вчинити необхідні дії по поверненню належних ПрАТ «Єврошпон-Смига» надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у порядку, передбаченому п.43.4 ст.43 ПК України (Т.1, а.с.147-149).

Згідно до відповіддю ДПС України від 27.04.2021р. позивача повідомлено про те, що відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру, а Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» не передбачено фінансового ресурсу державного бюджету для бюджетного відшкодування ПДВ за заявами, включеними до Тимчасового реєстру. Триває нормотворча робота направлена на правове регулювання питання повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ на банківські рахунки (Т.1, а.с.152-154).

Відтак, позивач у межах справи № 817/3097/15 не може вжити визначені процесуальним законодавством дії, які б призвели (могли призвести) до ефективного захисту та відновлення його порушених прав.

Водночас, підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі, примусово. Не є достатнім та ефективним судовий захист, якщо для отримання належного стягувачу доводиться повторно звертатися до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003р. по справі № 3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Сталою практикою Верховного Суду і, зокрема, Великої Палати ВС, також неодноразово наголошувалося, що одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили (постанова Верховного Суду від 05.05.2022р. у справі № 520/9769/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019р. у справі № 826/7380/15, констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, вказала на те, що такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку та, як наслідок, визнала єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Запроваджуючи новий підхід до вирішення даної категорії справ, Великою Палатою Верховного Суду, серед іншого, було враховано рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р., в якому судом було зазначено, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Системний аналіз ст.200 ПК України, положень Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затв. постановою КМ України № 26 від 25.01.2017р., пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє стверджувати, що ефективним способом відновлення порушеного права платника ПДВ на отримання заявленого ним та підтвердженого бюджетного відшкодування є стягнення на його користь з Державного бюджету України через уповноважений орган ДКС України відповідної заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі № 826/7380/15.

Наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1793770 грн. підтверджена судовим рішенням у справі № 817/3097/15, яке набрало законної сили, однак починаючи з 2016 року, до теперішнього часу таке право позивача фактично не реалізовано.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголошував на тому, що поняття «майно» у першій частині ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000р.) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014р. (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35).

Таким чином, оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету вищевказаної суми ПДВ, яка охоплюються поняттям «майно» в аспекті ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській обл. на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1793770 грн.

Твердження відповідача про те, що переплата з ПДВ, що підлягала відшкодуванню, зменшена на 19124 грн. за рахунок позитивних нарахувань з ПДВ, спростовані наданими позивачем доказами сплати поточних зобов`язань (платіжні доручення № 37238078 від 19.07.2017р., № 37243590 від 03.01.2019р., № 37246248 від 13.08.2019р., № 37246246 від 13.08.2019р., № 37246446 від 05.09.2019р., № 37251525 від 05.11.2020р., № 37252188 від 17.12.2020р., довідка № 3 від 04.01.2022р. (Т.2, а.с.36-44).

Водночас, доводи відповідача про те, що позивач повинен був звернутися із заявою в порядку ст.383 КАС України в справі № 817/3097/15, а не з новим позовом, є помилковими, оскільки судовим рішенням у вказаній справі на користь позивача не було стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській обл. бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 1793770 грн., а лише встановлено його право на отримання такого відшкодування та допущення податковим органом відповідної бездіяльності щодо забезпечення реалізації такого права позивача.

Втім, у контексті аналізу зазначених доводів податкового органу, фактично право позивача на отримання спірного бюджетного відшкодування залишається нереалізованим упродовж майже 7-ми років поспіль і, за виниклих обставин, єдиним можливим та ефективним способом його відновлення є стягнення відповідних коштів у судовому порядку з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Рівненській обл.

Крім того, позивач до звернення до суду з цим позовом вже вичерпав усі інші можливі та доступні йому способи захисту його права на фактичне отримання заявленого у 2015 році бюджетного відшкодування (визнання рішенням у справі № 817/3097/15 протиправною бездіяльності податкового органу щодо несвоєчасного виконання обов`язку, передбаченого пп.200.18.1 п.200.18 ст.200 ПК України, зобов`язання передати висновок, зміна порядку та способу його виконання, звернення з відповідними запитами до ДПС України), однак зазначене право не було відновлено.

Твердження податкового органу про те, що законодавством не передбачено можливості відшкодування ПДВ шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України, що таке стягнення призведе до подвійного відшкодування позивачу коштів, колегія суддів відхиляє та враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п.200.23 ст.200 ПК України нараховується пеня.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст.200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з ПДВ у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування ПДВ набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2022р. у справі № 280/3206/20 сформовані такі висновки:

нормами ПК України визначено право платника податків на нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту її виникнення до дня погашення включно.

вказані норми дають підстави для висновку, що строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов`язань з відшкодування податку на додану вартість.

Аналіз зазначених норм свідчить про безпідставність тверджень апелянта стосовно необхідності застосування до даних правовідносин строку 1095 днів від моменту виникнення права на бюджетне відшкодування, оскільки в цьому випадку порушення є триваючим, і може перевищувати такий строк не з вини платника.

Також схожий за змістом підхід застосування норм матеріального права продемонстрований Верховним Судом у постанові від 24.02.2022р. у справі № 640/19564/20.

Із урахуванням наведених правових висновків колегія суддів убачає наявність правових підстав для стягнення пені поза межами 1095 днів.

Водночас, підстави для стягнення пені по 08.10.2018р. відсутні, оскільки пеня за вказану дату вже стягнута рішенням суду від 08.05.2019р. у справі № 460/2560/18.

Пеня за період з 09.10.2018р. по 21.09.2019р. у розмірі 307840 грн 42 коп. стягнута рішенням суду в розглядуваній справі; в цій частині рішення суду не скасоване.

За таких обставин підлягає до стягнення пеня за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України на суму бюджетної заборгованості 1793770 грн за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р. (всього 747 днів) з урахуванням облікової ставки Національного банку України на момент виникнення пені 15 % річних нараховується пеня за наступним алгоритмом:

1793770 х 15 % х 120 % х 747/365 (кількість днів у році) = 660795 грн. 38 коп.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, а контролюючий орган не вчинив визначених законом дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єврошпон-Смига» пені на суму бюджетної заборгованості за період з 22.09.2019р. по 08.10.2021р. в сумі 660795 грн. 38 коп.

В частині доводів апелянта про недотримання позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом, колегія суддів наголошує на наступному.

06.03.2023р. від позивача надійшло до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, згідно якого пропущені строки на звернення до адміністративного суду підлягають поновленню, оскільки ПрАТ «Єврошпон-Смига» 1) мало рішення суду, яким було зобов`язано органи державної податкової служби вжити заходи на користь позивача, наслідком виконання яких мало бути погашення державою заборгованості з ПДВ перед позивачем, 2) ініціювало зміну способів захисту, 3) скерувало звернення (вимоги) до податкової служби, 4) було ініціатором справи про стягнення пені, тобто, було поступовим та системним, використовувало всі наявні засоби впливу на державу в особі податкових органів (Т.3, а.с.146-148).

Ухвалою суду від 06.03.2023р. визнано поважними причини пропуску ПрАТ «Єврошпон-Смига» строку звернення до суду з розглядуваним позовом та поновлено строк звернення до суду; в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Рівненській обл. про залишення позовної заяви ПрАТ «Єврошпон-Смига» без розгляду, відмовлено (Т.3, а.с.149-150).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2023р. в справі № 140/1770/19 дійшла висновку про те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст.123 КАС України передбачає, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Слід зазначити, що правовий інститут строків звернення до суду не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв визначення поважності причин їх пропуску. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків.

ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

ПК України та підзаконні нормативні акти не передбачали чіткого алгоритму, за яким платник податків, який домігся в судовому або адміністративному порядку офіційного підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, повинен вживати будь-які подальші активні дії чи заходи з метою їх фактичного отримання. Подальші дії зобов`язального характеру передбачені лише з боку держави в особі її уповноважених органів.

Таким чином, усі зазначені фактори, від яких залежить ефективне поновлення прав позивача, перебувають у межах контролю держави.

Натомість, відсутність граничного строку вчинення дій з реалізації механізму бюджетного відшкодування вказує на те, що платнику податків забезпечується можливість ефективного захисту свого права.

Зважаючи, що позиція щодо застосування до вказаних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду викладена Верховним Судом лише 19.01.2023р., з позовом у цій справі позивач звернувся ще 20.10.2021р., справа вже направлена судом касаційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, тому позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду, а тому є наявними правові підстави для його поновлення.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката Квітіна Р.Р., отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 40000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:

договір про надання правової допомоги № 27/09/2021 від 27.09.2021р. і додаток № 1 від 27.09.2021р. до нього (Т.1, а.с.15-17, 18);

ордер на надання правничої допомоги (Т.1, а.с.12);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.13);

платіжне доручення № 37256816 від 30.09.2021р. на суму 20000 грн. (Т.1, а.с.19).

платіжне доручення № 37257288 від 03.11.2021р. на суму 20000 грн. (Т.2, а.с.60).

Відповідно до п.1 договору про надання правової допомоги предметом вказаного договору є домовленість сторін про захист прав та представництво інтересів клієнта адвокатом за винагороду.

Із змісту додатку № 1 від 27.09.2021р. до цього договору вбачається, що вартість послуг адвоката становить 40000 грн., порядок оплати: 20000 грн. протягом трьох днів з дня укладання договору; 20000 грн. протягом тридцяти днів з дня укладання договору.

Факт фіксованої оплати за надані послуги у вказаному розмірі підтверджується платіжними дорученнями № 37256816 від 30.09.2021р. та № 37257288 від 03.11.2021р.

Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній адміністративній справі.

Окрім цього, приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд повинен виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 вказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим, відповідачем не доведено неспівмірнсті судових витрат на професійну правничу допомогу, визначених судом першої інстанції, в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позову та інших процесуальних документів, здійснення супроводу справи в суді (в тому числі на стадіях апеляційного та касаційного оскарження).

Також судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7000 грн., який є співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.

При цьому висновок суду про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ і пені зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Рівненській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023р. в адміністративній справі № 460/14357/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Рівненській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 10.08.2023р.