Постанова

від 02.08.2023 по справі 572/3497/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 572/3497/21

провадження № 61-7498св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, Комунальна установа «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від

28 листопада 2022 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Вейтас І. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Немовицька сільська рада), Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - КУ «Немовицький ІРЦ») про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Немовицької сільської ради від 20 квітня 2021 року № 335 ОСОБА_1 з 26 квітня 2021 року призначено на посаду директора КУ «Немовицький ІРЦ» на умовах контракту від цієї ж дати.

25 вересня 2021 року позивач отримала розпорядження Немовицького сільського голови від 17 вересня 2021 року № 142-од, яким їй було запропоновано надати письмові пояснення з приводу виявлених фактів відсутності на робочому місці за 23 робочих дні 2021 року, а саме: 29 квітня

2021 року, 30 квітня 2021 року, 11 травня 2021 року, 18 травня 2021 року,

20 травня 2021 року, 24 травня 2021 року, 25 травня 2021 року, 27 травня

2021 року, 31 травня 2021 року, 01 червня 2021 року, 02 червня 2021 року,

03 червня 2021 року, 04 червня 2021 року, 07 червня 2021 року, 08 червня

2021 року, 09 червня 2021 року, 11 червня 2021 року, 14 червня 2021 року,

15 червня 2021 року, 16 червня 2021 року, 22 червня 2021 року, 24 червня

2021 року; відсутності на робочому місці (згідно з записами камер відеоспостереження) у вересні 2021 року, а саме: у вересні 2021 року (01 вересня 2021 року повний робочий день), 03 вересня 2021 року - до 11 год 44 хв та після 15 год 01 хв, 06 вересня 2021 року - до 12 год 25 хв, 08 вересня 2021 року - повний робочий день, 09 вересня 2021 року - до 10 год 50 хв; відсутності дубліката ключа від кабінету директора КУ «Немовицький ІРЦ»; підстави зниження надбавки за престижність праці працівникам КУ «Немовицький ІРЦ» до 5 % від посадового окладу; відсутності письмової згоди батьків, діти яких відвідують КУ «Немовицький ІРЦ» на встановлення системи відеоспостереження із звукозаписом; відсутності книги наказів в КУ «Немовицький ІРЦ»; причини не забезпечення відповідною матеріально-технічною базою працівників КУ «Немовицький ІРЦ»; причини відсутності сертифікатів якості та відповідності на закуплені товари; причини та підстави несвоєчасної, з порушенням встановлених термінів, видачі комплексних оцінок дітей.

На виконання вказаного розпорядження позивач надала детальні письмові пояснення. Проте, незважаючи на зміст наданих пояснень, розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к ОСОБА_1 було оголошено догану. Крім цього, розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к на підставі підпунктів 3.1 та 3.4 пункту

3 розділу V контракту (систематичне невиконання директором обов`язків, покладених на нього контрактом і статутних завдань; непогодження із засновником документів, визначених Статутом, рішеннями сільської ради та контрактом), контракт від 26 квітня 2021 року розірвано на підставі пункту

8 статті 36 КЗпП України (з підстав, передбачених контрактом), а позивача звільнено з посади директора КУ «Немовицький ІРЦ» 26 жовтня 2021 року за порушення умов контракту від 26 квітня 2021 року, вказаних у розділі ІІ «Права та обов`язки сторін».

Позивач вважала, що стягнення (догана та звільнення) застосовані до неї

з порушенням норм трудового законодавства, оскільки текст розпорядження про звільнення не містить відомостей про те, які саме умови контракту від 26 квітня 2021 року, вказані у розділі ІІ «Права та обов`язки сторін», були нею порушені та

в чому полягає систематичне невиконання обов`язків, покладених контрактом,

а також які документи, визначені Статутом, рішеннями сільської ради

та контрактом не погодила позивач із засновником.

Крім того, на переконання позивача, її звільнено з роботи всупереч нормам трудового законодавства, оскільки вона прийнята на роботу за рішенням колегіального органу, а тому питання щодо її звільнення також має приймати саме колегіальний орган - Немовицька сільська рада. При звільненні з роботи роботодавець також порушив норм КЗпП України, оскільки у неї не відбирались письмові пояснення з приводу порушень, які стали підставою для її звільнення.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к «Про оголошення догани директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 »;

визнати незаконним та скасувати розпорядження Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к «Про звільнення з посади директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 »;

поновити її на посаді директора КУ «Немовицький ІРЦ» з 26 жовтня

2021 року;

стягнути з Немовицької сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення і до моменту ухвалення рішення у цій справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к «Про звільнення з посади директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 », поновлено її на вказаній посаді з 26 жовтня 2021 року.

Стягнено з Немовицької сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 жовтня 2021 року до

26 жовтня 2022 року в сумі 267 961,05 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлені обставини справи, підтверджені належними, достовірними і достатніми доказами, підтверджують факт систематичного невиконання директором КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та систематичне порушення трудової дисципліни, що, у свою чергу, стало підставою для застосування щодо неї дисциплінарного стягнення згідно із розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к. Таке розпорядження, на переконання судів попередніх інстанцій, є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням підстав та порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбачених положеннями статтями 148, 149 КЗпП України.

Проте застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді її звільнення із займаної посади, оформленого розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к, суперечить вказаним положенням закону та принципу заборони подвійного застосування заходів дисциплінарного стягнення.

Як вбачається із змісту вказаного розпорядження контракт, укладений

з керівником КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 , на підставі підпунктів 3.1 та 3.4 пункту 3 розділу V контракту за систематичне невиконання директором обов`язків, покладених на неї цим контрактом і статутних завдань, за непогодження із засновником документів, визначених статутом, рішеннями сільської ради та цим контрактом, розірвано. Звільнено з посади директора

КУ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 26 жовтня 2021 року на підставі пункту

8 статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, а саме: за порушення умов контракту, вказаних в розділі ІІ «Права та обов`язки сторін» контракту від 26 квітня 2021 року. Таким чином, підставою звільнення позивача з роботи зазначено «систематичне невиконання директором своїх обов`язків». Разом з тим, систематичність невиконання ОСОБА_1 покладених на неї контрактом обов`язків було встановлено в ході роботи комісії, що підтверджено актом від 21 жовтня 2021 року № 2 «Про результати роботи комісії щодо перевірки діяльності Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» Немовицької сільської ради», а також актами від 13 жовтня 2021 року, згідно із якими кабінет директора ОСОБА_1 було опломбовано, а вона не мала доступу до свого робочого місця під час роботи комісії.

Отже, за виявлені порушення (систематичне невиконання своїх посадових обов`язків) на позивача ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення

у вигляді догани, оформлене розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к. Повторне застосування дисциплінарного стягнення за ті ж самі порушення у вигляді звільнення з роботи, оформленого розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року

№ 181-к, є незаконним та суперечить нормі частини другої статті 149 КЗпП України. Тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом скасування розпорядження Немовицького сільського голови від 25 жовтня

2021 року № 181-к «Про звільнення з посади директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 » та її поновлення на роботі на займаній посаді.

Суди також вказали, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з довідкою про доходи від 27 жовтня 2021 року № 2382, виданою Немовицькою сільською радою, заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи становила 44 834,12 грн (за серпень 2021 року - 24 727,99 грн та за вересень 2021 року - 20 106,13 грн). У серпні - вересні 2021 року ОСОБА_1 відпрацювала 43 робочих дні (у серпні 2021 року - 21 день та у вересні 2021 року - 22 дні). Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці роботи на посаді директора КУ «Немовицький ІРЦ» становить 1 042,65 грн.

Станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції кількість днів вимушеного прогулу становить: 256 днів та включає в себе: 3 дні в жовтні

2021 року, 22 дні в листопаді 2021 року, 22 дні в грудні 2021 року, 19 днів

у січні 2022 року, 20 днів у лютому 2022 року, 22 дні у березні 2022 року, 21 день у квітні 2022 року, 22 дні у травні 2022 року, 22 дні у червні 2022 року, 21 день

у липні 2022 року, 23 дні у серпні 2022 року, 22 дні у вересні 2022 року, 17 днів у жовтні 2022 року.

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу - 256 днів, з урахуванням середнього розміру заробітної плати ОСОБА_1 , який визначено у сумі 1 042,65 грн, стягненню підлягає сума заробітку у розмірі 267 961,05 грн. При цьому, розмір середнього заробітку підлягає стягненню з подальшим відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року Немовицька сільська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не перевірили доводів сільської ради про наявність порушень умов контракту на час її звільнення позивача. Всупереч нормам процесуального права суди не навели правові норми, які б звільняли директора КЗ «Немовицького ІРЦ» ОСОБА_1 від відповідальності, яка визначена у контракті за порушення його умов, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для припинення

з позивачем контракту з мотивів, передбачених підпунктами 3.1, 3.4 пункту

3 розділу V контракту, відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України;

апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

суди обґрунтовано встановили та визнали те, що до директора

КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно з розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к. Позивач у засіданні апеляційного суду ці обставини визначала;

висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося неправомірно, оскільки мало місце подвійне застосуванням заходів дисциплінарного стягнення, є помилковими;

особливості контрактної форми трудового договору свідчать, що наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Сам факт порушення умов контракту свідчить про законність оскаржуваного розпорядження про звільнення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує обґрунтованість такого звільнення;

посилання апеляційного суду на акт від 13 жовтня 2021 року, згідно з яким кабінет директора КЗ «Немовицький ІРЦ» Свінціонік Л. Г. було опломбовано,

є безпідставним. Цей факт не свідчить про те, що директор КЗ «Немовицький ІРЦ» Свінціонік Л. Г. не мала змоги виконувати свої посадові обов`язки;

апеляційний суд всупереч пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідача КЗ «Немовицький ІРЦ», оскільки особа, яка виконувала обов`язки керівника КЗ «Немовицький ІРЦ» та представляла інтереси установи у суді, у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення суду першої інстанції, звільнилась, а її повідомлення здійснювалась за адресою КЗ «Немовицький ІРЦ».

У червні 2023 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

позивача звільнено за нібито допущене нею систематичне невиконання обов`язків, передбачених контрактом та визначених у розділі II «Права та обов`язки сторін» контракту, що за своєю суттю є дисциплінарним стягненням, застосування якого без дотримання вимог пункту 3 статті 40, статей 147 та 149 КЗпП України, не може вважатися законним;

доводи касаційної скарги про розгляд справи апеляційним судом за відсутності КЗ «Немовицький ІРЦ», чим, на думку відповідача, порушено пункт

5 частини першої статті 411 ЦПК України, є безпідставними. Аналіз вказаної норми процесуального права свідчить, що на вказане порушення як на підставу скасування рішення суду може посилатися лише той учасник справи, який подає касаційну скаргу і обґрунтовує її тим, що через неповідомлення йому судом дати, часу і місця судового засідання він не брав участі у судовому засіданні та не мав можливості захистити свої права та інтереси. Проте 02 травня 2023 року

у засіданні апеляційного суду був присутній представник Немовицької сільської ради, тому посилання цього відповідача на порушення пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України є необґрунтованим;

рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог законодавства про працю, з дотриманням вимог процесуального права України, а також з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до закінчення їх перегляду

в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі

№ 235/774/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19-ц, від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що сторони перебувають у трудових правовідносинах.

Згідно з рішенням сесії Немовицької сільської ради від 20 квітня 2021 року № 335 ОСОБА_1 з 26 квітня 2021 року призначено на посаду директора

КУ «Немовицький ІРЦ» на умовах контракту. Це підтверджується також і записом у трудовій книжці від 04 жовтня 1993 року серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , в якій міститься запис від 26 квітня 2021 року.

Розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року

№ 174-к директору КУ «Немовицький ІРЦ» Свінціонік Л. Г. оголошено догану

за систематичне порушення трудової дисципліни та систематичну відсутність

на робочому місці, за відсутність в комунальній установі номенклатури справ

та систематизованого списку найменувань справ (папок, тек) із зазначеним терміном зберігання, за несвоєчасне оформлення та підписання наказів по

КУ Немовицький ІРЦ за травень - червень 2021 року, а фактично оформлення та підписання наказів за травень - червень 2021 року 07 жовтня 2021 року,

за невнесення змін до відомостей про юридичну особу КУ «Немовицький ІРЦ»,

які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у відомостях про керівника юридичної особи КУ «Немовицький ІРЦ» містяться дані попереднього керівника

ОСОБА_3 ).

Із вказаного вище розпорядження вбачається, що під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці сумарно протягом 23 робочих днів 2021 року, а саме: 29 квітня 2021 року, 30 квітня 2021 року, 11 травня

2021 року, 18 травня 2021 року, 20 травня 2021 року, 24 травня 2021 року,

25 травня 2021 року, 27 травня 2021 року, 31 травня 2021 року, 01 червня

2021 року, 02 червня 2021 року, 03 червня 2021 року, 04 червня 2021 року,

07 червня 2021 року, 08 червня 2021 року, 09 червня 2021 року, 11 червня

2021 року, 14 червня 2021 року, 15 червня 2021 року, 16 червня 2021 року,

22 червня 2021 року, 24 червня 2021 року; відсутності на робочому місці (згідно записів камер відеоспостереження) у вересні 2021 року, а саме: у вересні

2021 року (01 вересня 2021 року повний робочий день), 03 вересня 2021 року - до 11 год 44 хв та після 15 год 01 хв, 06 вересня 2021 року - до 12 год 25 хв,

08 вересня 2021 року - повний робочий день, 09 вересня 2021 року - до 10 год

50 хв.

У відібраних на підставі розпорядження Немовицького сільського голови від

17 вересня 2021 року № 142-од письмових поясненнях від 25 вересня 2021 року, позивач заперечила наявність порушення та пояснила, що відсутність на робочому місці мало місце з поважних причин, а саме у зв`язку із виконанням посадових обов`язків, інші порушення є надуманими. По кожному із виявлених фактів позивач надала пояснення з вказівкою причин відсутності на робочому місці.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ контракту, укладеного між роботодавцем

і працівником 26 квітня 2021 року, директор здійснює поточне (оперативне) керівництво установою, забезпечує виконання завдань, передбачених законодавством, статутом установи та цим контрактом.

У підпункті 2.7. пункту 2 розділу ІІ цього контракту визначено, що директор зобов`язується створювати належні умови для продуктивної праці фахівців установи, підвищувати їх фаховий і кваліфікаційний рівень, впроваджувати сучасні методики проведення психолого-педагогічної оцінки, новітні технології надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Крім цього, до повноважень керівника, згідно із пунктом 3 розділу ІІ контракту, відноситься заохочення працівників та накладення на них стягнень.

Підставою для проведення перевірки комісією, створеною розпорядженням Немовицького сільського голови від 13 вересня 2021 року № 140-од, стало повідомлення ОСОБА_4 від 10 вересня 2021 року про тиск на працівників Немовицького ІРЦ з боку керівника ОСОБА_1 , її відсутність на робочому місці та інші порушення.

Відповідно до акта робочої комісії щодо перевірки діяльності КУ «Немовицький ІРЦ» від 13 вересня 2021 року встановлено, що цього числа директор

ОСОБА_1 на робочому місці відсутня. Крім цього, відповідно до записів

у журналі температурного скринінгу та відеозаписів камер відео спостереження ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці за період з 27 квітня

2021 року до 27 серпня 2021 року протягом 23 робочих днів, а також 01 вересня 2021 року протягом усього робочого дня, 03 вересня 2021 року - до 11 год 44 хв та після 15 год 01 хв, 06 вересня 2021 року - до 12 год 25 хв, 08 вересня 2021 року - протягом робочого дня, 09 вересня 2021 року - до 10 год 50 хв, в зв`язку із чим не було забезпечено доступ до кабінету директора; згідно з накладними від

19 липня 2021 року № 127, від 15 липня 2021 року № 16, від 16 липня 2021 року

№ 17 керівником закуплені товари, сертифікати відповідності на які відсутні.

Згідно з письмовими поясненнями депутата Немовицької сільської ради

ОСОБА_5 від 12 жовтня 2021 року, ОСОБА_6 від 13 жовтня 2021 року, Немовицького сільського голови Трохимця О. П. від 12 жовтня 2021 року, завідувача АЗПСМ ОСОБА_7 від 18 жовтня 2021 року, 30 квітня 2021 року вони із ОСОБА_1 не спілкувались.

Режим роботи директора КУ «Немовицький ІРЦ» затверджено розпорядженням Немовицького сільського голови від 20 липня 2021 року № 115-к, згідно з яким директор має п`ятиденний робочий тиждень, часи роботи з 08 год 00 хв до 15 год 45 хв із перервою з 12 год 00 хв до 12 год 30 хв. Затверджений режим роботи передбачає обов`язкову участь директора на нарадах у Немовицькій сільській раді.

Відповідно до актів ОСОБА_1 була відсутня на апаратних нарадах Немовицької сільської ради від 26 липня 2021 року, 11 жовтня 2021 року та 18 жовтня

2021 року.

Згідно з пунктом 7.3.7 статуту КУ «Немовицький ІРЦ», який затверджений рішенням Немовицької сільської ради від 15 червня 2021 року № 480, розміри премій, надбавок, винагород та доплат працівникам центру встановлюються керівником за погодженням із засновником.

Відповідно до пояснень працівників Немовицького ІРЦ ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 від 13 вересня 2021 року та від 13 жовтня 2021 року, матеріально-технічна база центру не відповідає потребам. Працівники підтвердили, що директор ініціює конфліктні ситуації, несвоєчасно затверджує висновки про комплексну психолого-педагогічну оцінку. Крім цього, директор безпідставно знизила надбавку за престижність усім працівникам центру до 5 %. Всупереч нормам статуту КУ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 визначала розмір доплати за престижність праці працівникам центру без погодження із засновником, що підтверджується копією наказу від 01 червня 2021 року № 12-ОД та копією протоколу № 3 загальних зборів трудового колективу КУ «Немовицький ІРЦ» від 27 травня 2021 року. Комісією встановлено факт зниження директором

ОСОБА_1 до 5 % надбавки до заробітної плати за престижність працівникам ІРЦ, а також факт встановлення системи відеоспостереження із звуком без згоди батьків дітей, що відвідують центр.

Комісією також з`ясувала, що в кабінеті директора КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 відсутня номенклатура справ, в даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про попереднього керівника установи - ОСОБА_10 , тобто всупереч умовам контракту ОСОБА_1 не внесла зміни до Реєстру.

Розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року

№ 181-к «Про звільнення з посади директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 » позивача звільнено.

Як вбачається із вказаного розпорядження контракт від 26 квітня 2021 року, укладений з ОСОБА_1 на підставі підпунктів 3.1 та 3.4 пункту 3 розділу

V контракту за систематичне невиконання директором обов`язків, покладених на неї цим контрактом і статутних завдань, за непогодження із засновником документів, визначених статутом, рішеннями сільської ради та цим контрактом - розірвано; звільнено з посади директора КУ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 26 жовтня 2021 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України та норм, передбачених контрактом, а саме: за порушення умов контракту, вказаних

в розділі ІІ «Права та обов`язки сторін» контракту.

Згідно з довідкою про доходи позивача від 27 жовтня 2021 року № 2382, яка видана Немовицькою сільською радою, заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи становила 44 834,12 грн (за серпень 2021 року -

24 727,99 грн та за вересень 2021 року - 20 106,13 грн).

У серпні-вересні 2021 року ОСОБА_1 відпрацювала 43 робочих дні (у серпні 2021 року - 21 день та у вересні 2021 року - 22 дні).

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП).

У пункті 8 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Згідно з підпункту 3.1 пункту 3 розділу V укладеного між сторонами контракту, директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи засновника до закінчення терміну його дії (тобто, до 25 квітня 2024 року), в тому числі, у разі систематичного невиконання директором обов`язків, покладених на нього цим контрактом і статутних завдань.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15 (провадження

№ 61-32076св18) зазначено, що «з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у такому випадку є самий факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу, тому суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав вважати оспорювані накази незаконними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18) вказано, що «згідно з пунктами 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що

є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ДП «Покровське лісове господарство» з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП. Частково задовольняючи позов та поновлюючи ОСОБА_1 на посаді, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем розірваний контракт у зв`язку із чисельними порушеннями, які були допущені позивачкою під час виконання трудового договору, оскільки розірвання контракту не пов`язане з однократним грубим порушенням його умов, таке розірвання є незаконним. Разом з тим, судами не враховано, що встановлені порушення директором ДП «Покровське лісове господарство» умов контракту є самостійною підставою для його розірвання за підпунктом «б» пункту 26 контракту. Звільнення позивача відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП, таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені диспозицією статті 41 КЗпП. Враховуючи, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не забезпечив належне виконання покладених на нього обов`язків по управлінню підприємством, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 (провадження № 61-12877св22) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду України від

22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц). Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі

№ 757/42262/15-ц вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України, на порушення якої як на підставу поновлення позивача на роботі посилався суд апеляційної інстанції, на спірні правовідносини не поширюється. Такі висновки Верховного Суду України підтримав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі

№ 170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18, від 09 липня 2021 року у справі № 382/1820/18 та вказав, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_1 як керівник КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» не виконав вимоги рішення Чернівецької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 403 у частині оприлюднення біографічних даних на офіційному веб-порталі Чернівецької міської ради або на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» Імені Леоніда Каденюка», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного

з ним контракту на підставі підпункту «л» пункту 6.3. Суд першої інстанції правильно вважав, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту, а визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені

у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 587/1697/21 (провадження

№ 61-6140св22)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

спірні відносини між сторонами виникли з приводу законності звільнення позивача з посади директора КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 та дотримання її прав при розірванні трудового договору, укладеного у формі контракту;

при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідач Немовицька сільська рада неправомірно застосувала щодо неї подвійне дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оформленої розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к, та звільнення із займаної посади, оформленої розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к;

суди встановили факт систематичного невиконання директором

КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та систематичне порушення трудової дисципліни, що, у свою чергу, стало підставою для застосування щодо неї дисциплінарного стягнення згідно із розпорядженням Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к.

Таке розпорядження, на переконання апеляційного суду, є законним та обґрунтованим, оскільки прийняте з дотриманням підстав та порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбачених положеннями статтями 148, 149 КЗпП України. Разом з тим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, оформленого розпорядженням Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к, суперечить вказаним положенням закону та принципу заборони подвійного застосування заходів дисциплінарного стягнення;

у розпорядженні Немовицького сільського голови від 18 жовтня 2021 року № 174-к про оголошення догани директору КЗ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 вказано про систематичне порушення позивачем трудової дисципліни та систематичну відсутність на робочому місці, відсутність у комунальній установі номенклатури справ та систематизованого списку найменувань справ (папок, тек) із зазначеним терміном зберігання, несвоєчасне оформлення та підписання наказів КУ Немовицький ІРЦ за травень - червень 2021 року, фактичне оформлення та підписання наказів за травень - червень 2021 року 07 жовтня 2021 року, невнесення змін до відомостей про юридичну особу КУ «Немовицький ІРЦ», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с. 25);

у розпорядженні Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к про звільнення зазначено, що контракт від 26 квітня 2021 року, укладений з ОСОБА_1 , на підставі підпунктів 3.1 та 3.4 пункту 3 розділу V контракту за систематичне невиконання директором обов`язків, покладених на неї цим контрактом і статутних завдань, за непогодження із засновником документів, визначених статутом, рішеннями сільської ради та цим контрактом - розірвано; звільнено з посади директора КУ «Немовицький ІРЦ» ОСОБА_1 26 жовтня 2021 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України та норм, передбачених контрактом, а саме: за порушення умов контракту, вказаних

в розділі ІІ «Права та обов`язки сторін» контракту (т. 1, а. с. 28);

в акті комісії від 21 жовтня 2021 року № 2 «Про результати роботи комісії щодо перевірки діяльності КЗ «Немовицький ІРЦ» (т. 1, а. с. 158), на який

є посилання у розпорядженні Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к про звільнення позивача, зазначені інші порушення ніж ті, які наведені у розпорядженні Немовицького сільського голови від 18 жовтня

2021 року № 174-к про оголошення позивачці догани. Тобто підставою для звільнення позивачки стали інші порушення, ніж ті, за які позивачу оголошено догану;

таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про звільнення позивача за ті ж самі порушення, за які позивачці раніше було оголошено догану; не перевірив чи мали місце порушення, зазначені в акті комісії від 21 жовтня 2021 року № 2 (т. 1, а. с. 157-159), які стали підставою для розірвання контракту з позивачем та звільнення її у зв`язку з невиконання умов контракту; не врахував, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України; не встановив, чи належно виконувались позивачем обов`язки, які передбачені контрактом та чи існують підстави для застосування пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про розгляд справи апеляційним судом за відсутності КЗ «Немовицький ІРЦ», що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду, необґрунтовані.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Касаційну скаргу подала Немовицька сільська рада, представник якої брав участь у засіданні апеляційного суду, тому її посилання на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безпідставним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі

№ 235/774/18 (провадження № 61-47942св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від

07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20),

у постанові Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15 (провадження

№ 61-32076св18).

Крім того, у зв`язку з необхідністю врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 (провадження

№ 61-12877св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук