Вирок

від 10.08.2023 по справі 191/1272/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1272/23

Провадження № 1-кп/191/96/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

за участю обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041390000250 від 14.03.2023 року та угоди про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в п. Первомайськ, Синельниківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 25.06.2010 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік; 01.07.2011 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст.71 КК України частково приєднано не відбутий строк по вироку від 25.06.2010 року до відбуття 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 09.04.2013 року на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду від 02.04.2013 року за ст. 89 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 6 місяців 23 дні; 03.12.2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбутий строк 6 місяців по вироку суду від 01.07.2011 року до відбуття 5 років позбавлення волі. Перегляд вироку 27.06.2014 року Солонянським PC Дніпропетровської область згідно закону України «Про амністію» від 08.04.2008 року не відбуту частину покарання скорочено на 1/2 призначено до відбуття 2 роки 1 місяць, 24 дня, загальний строк 2 роки 10 місяців 6 днів, перегляд вироку 17.02.2016 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області зараховано в строк попереднього ув`язнення з 03.02.2013 року по 07.08.2013 року на підставі ч. 5 ст. 70 КК України з розрахунком 1 день ув`язнення відповідає 2 дням. Звільнився 19.02.2016 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання. 22.05.2017 року Синельниківським міськрайонним судом за ч.2 ст.289. ч. 3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнився 09.08.2022 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 , на підставі договору встановлення емфітевзису від 31.12.2019 року користується земельною ділянкою площею 7,55 га з кадастровим номером 1224881100:01:003:0111 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільненського старостинського округу № 3, Раївської територіальної громади, Синельниківського району, Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням. Крім того, ОСОБА_6 на підставі договору встановлення емфітевзису від 31.12.2019 року користується земельною ділянкою площею 7,7 га з кадастровим номером 1224881100:01:003:0124 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільненського старостинського округу № 3, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.04.2017 року № Р-120/0/115-17 «Про охорону пам`яток археології в Синельниківському районі у 2017» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення.

За обліковим № 4687 до Переліку об`єктів культурної спадщини (археології) по Синельниківському району Дніпропетровської області включено могильник курганний, а саме шість курганів, розташовані неподалік с. Новоолексіївка, Вільненського старостинського округу № 3, Раївської сільської ради, щодо яких встановлено охоронну зону радіусом 100 м. х 100 м., 100 м. х 100 м., 60 м. х 60 м., 60 м. х 60 м., 50 м. х 50 м., 40 м. х 40 м.

Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987.

Проведеними оглядами місця події від 17.03.2023 встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 1224881100:01:003:0111, 1224881100:01:003:0124, розташованих неподалік с. Новоолексіївка, Вільненського старостинського округу № 3, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, розташовані кургани №4687-1 площею 0,5027 га, 4687-3 площею 0,5027 га, 4687-4 площею 0,0707 га та №44687-5 площею 0,1257.

На момент огляду кургани №4687-4 площею 0,0707 га та №4687-5 площею 0,1257 є пошкодженими, а саме природна цілісність курганів порушена, природна рослинність курганів знищена. На кургані наявні сліди ходу сільськогосподарської техніки.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного Кодексу України, землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється.

Відповідно до попереджень, наданих головою Вільненського старостинського округу №3, ОСОБА_6 ознайомлений з наявними обмеженнями щодо вищевказаних земельних ділянок від 07.09.2021, 25.02.2021, 07.10.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , наприкінці жовтня місяця 2022 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), на підставі усного договору, найняв для проведення земельних робіт на території вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого попередив про обмеження встановлені на земельних ділянках, а саме щодо розташування на земельних ділянках могильника курганного №4687, до складу якого входять кургани №4687-1 площею 0,5027 га з охоронюваною зоною 0,7854 га, 4687-3 площею 0,5027 га з охоронюваною зоною 0,7854, 4687-4 площею 0,0707 га з охоронюваною зоною 0,31963 га та №44687-5 площею 0,1257 га з охоронюваною зоною 0,2827 га.

В порушення вищевказаних вимог законодавства та попередження користувача земельних ділянок ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в кінці жовтня місяця 2022 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність на території земельних ділянок за кадастровими номерами 1224881100:01:003:0111, 1224881100:01:003:0124, об`єкту археології - могильного курганчика №4687 з курганами №4687-1 площею 0,5027 га з охоронюваною зоною 0,7854 га, 4687-3 площею 0,5027 га з охоронюваною зоною 0,7854, 4687-4 площею 0,0707 га з охоронюваною зоною 0,31963 га та № 44687-5 площею 0,1257 га з охоронюваною зоною 0,2827 га, а також про заборону ведення земельних робіт в місці розташування об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснюючи обробку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом розорювання, самовільно зайняв земельну ділянку історико-культурного призначення, в охоронній зоні курганів з могильника №4687, а саме №4687-4 та №4687-5 та обробляв поверхневий шар ґрунту.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах.

30.03.2023року міжсторонами кримінальногопровадження:прокурором Синельниківськоїокружної прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_3 ,якому напідставі ст.37КПК Українинадані повноваженняпрокурора укримінальному провадженні№ 12023041390000250від 14.03.2023року зодного бокута підозрюваним ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_4 з іншого боку, було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. ст. 394, 424, 468, 469, 472 - 474 КПК України в приміщенні Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, згідно умов якої ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та сторонами погоджено вид та міру покарання, передбачені в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В угоді також зазначено, що сторони розуміють наслідки її укладення та затвердження, а також наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся. Крім того, пояснив суду, що цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження даної угоди, наслідки невиконання угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинувачений також пояснив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просив суд затвердити угоду.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , підтримала позицію обвинуваченого, зазначивши, що угода про визнання винуватості відносно останнього, укладена у відповідності із КПК та КК України, та в його присутності, просила суд її затвердити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні пояснив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Представником потерпілого ОСОБА_7 надана письмова згода на укладення угоди про визнання винуватості, зміст ст. ст. 468, 469, 472 КПК України йому роз`яснені та є зрозумілими, також підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджено цю угоду в апеляційному порядку, що визначені в ч. 4 ст. 394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, йому роз`яснені та є зрозумілими. Згідно письмової заяви просила суд провести підготовче судове засідання без її участі, претензій до обвинуваченого не має.

Суд, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором, обвинуваченим та його захисником, повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки її умови не суперечать вимогамКК України, КПК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та принципам гуманізму; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, є всі обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди було добровільним; обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов`язання; є всі фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

При призначені покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також враховано особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, у лікаря нарколога психіатра на обліку не перебуває, обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю.

В якості пом`якшуючих покарання обставини, згідно положеньст. 66 КК України,суд враховує щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, обвинувачений цілком розуміє, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

За такихобставин,судвважаєможливим затвердитиугодупровизнання винуватостіта вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді узгодженої сторонами міри покарання в межах санкції інкримінованої статті Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75, ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угодупро визнаннявинуватості від30.03.2023року укримінальному провадженні№ 12023041390000250від 14.03.2023року укладенуміж прокуроромСинельниківської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_3 ,з одногобоку та підозрюваним ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_4 з іншого боку.

Визнати винуватим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від відбуванняпризначеного покаранняз іспитовимстроком на1(один)рік,поклавши нанього обов`язки,передбачені п.1,2ч.1,п.2ч.3ст.76КК України,а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Матеріальні збитки, цивільний позов та витрати відсутні.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1