Ухвала

від 11.08.2023 по справі 233/4389/23

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 Справа № 233/4389/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

11 серпня 2023 року

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Левчук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи - Служба у справах дітей Костянтинівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особи - Служба у справах дітей Костянтинівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до автоматичного розподілу справ - 10.08.2023 року справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Вирішуючи питання можливості відкриття провадження у справі, дістаю такого висновку:

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.75, "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.83 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви усі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Згідно із ч. ч. 4,5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно статті 56 ЦК України, Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Згідно положень, передбачених пунктами 4, 5 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.

За результатами обстеження умов перебування дитини складається акт, в якому зазначається дата, місце проведення обстеження, відомості про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров`я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини.

Відповідно до положення статті 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, позивачкою не здійснено заходів обов`язкового досудового урегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який складається Службою за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року №866, - що є обов`язковою умовою/процедурою також і відповідно до частини 4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України, а вимога позивачки щодо залучення Служби у справах дітей та зобов`язання її подати до суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача є не що іншим, як перекладання свого обов`язку по доказування обгрунтованості своїх вимог, передбаченого нормами ЦПК, на суд, що суперечить вимогам ст.12 ЦПК.

У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01.11.2017р. у справі №211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування.

За таких обставин, позов належить залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків.

Додатково суд роз`яснює, відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи - Служба у справах дітей Костянтинівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали.

При не усуненні недоліків у встановлений строк позовна заява згідно із п. 8 ч.1 ст. 257 ЦПК України буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.О. Левчук