Ухвала

від 09.08.2023 по справі 464/1541/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/1541/23

пр № 6/464/66/23

У Х В А Л А

09 серпня 2023 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Кондратенко А.-М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на майна не зареєстроване у встановленому порядку, -

в с т а н о в и в :

державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з заявою, в якій просить звернути стягнення на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , яка не зареєстрована у встановленому законом порядку. В обґрунтування заяви покликається на те, що на виконанні Сихівського відділу ДВС перебуває два виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 , про стягнення із нього 1822888 грн. 66 коп. боргу 13671 грн. 78 коп. судового збору та 18752 грн. 40 коп. заборгованості. В ході примусового виконання вказаних виконавчих проваджень встановлено відсутність у боржника джерел доходів, на які можливо було б звернути стягнення, проте, встановлено, що боржнику на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31.12.1993 р. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.09.2021 визначено частку боржника у вказаному майні у розмірі 1/5, однак, однак, у відповідно до інформації з Реєстру речових прав на майно відомості про реєстрацію права власності за боржником вказаного майна відсутні. Тому просить звернути стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно ч.3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення заяви, оскільки такі повідомлялись належним чином про час та місце розгляду.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 10 ст. 440Цивільного процесуальногокодексу України, передбачено, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Судом встановлено, що на виконання Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчі провадження №63764396 та №63764482 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзоВ «Ромена» 1822 888 грн. 66 коп. заборгованості та 13671 грн. 78 коп. судового збору, а також виконавче провадження №69356800 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 18752 грн. 40 коп. заборгованості.

В ході виконання вказаних виконавчих проваджень державним виконавцем отримано копію свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 31.12.1993р., згідно якого боржнику ОСОБА_1 разом із іншими особами на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1)реєстрація такихправ булапроведена відповіднодо законодавства,що діялона моментїх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності боржник набув таке право 31.12.1993р., та таке свідоцтво зареєстровано БТІ та ЕО за №114.

Відповідно до положень чинного на той час Цивільного кодексу 1966 р. обов`язкової реєстрація права власності не було передбачено. Із прийняттям у 2003р. Цивільного кодексу України виник обов`язок реєстрації виникнення права власності, і така реєстрація здійснювалась відповідними підприємствами «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Таким чином, право власності боржника відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсним, оскільки виникло до 1 січня 2013 року і на момент його виникнення діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Крім того, ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.09.2021 задоволено подання державного виконавця та з врахуванням вказаного свідоцтва про право власності визначено частку боржника ОСОБА_1 у зазначеному спільному майні у розмірі 1/5.

Відтак, підстави вважати, що належне боржнику майно не зареєстроване у встановленому порядку відсутні, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення питання в порядку передбаченому ч.10 ст.440 ЦПК України відсутні.

Покликання державного виконавця на постанову Верховного Суду у справі № 676/1314/19 є безпідставним, оскільки у зазначеній справі мали місце інші правовідносини, пов`язані із правом власності на підставі судового рішення про визнанням договору дарування недійсним.

Керуючисьст. 440 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

в задоволення подання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на майна не зареєстроване у встановленому порядку відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 09.08.2023 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуюча: