Рішення

від 03.08.2023 по справі 358/743/22

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/743/22 Провадження № 2/358/251/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Божка М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

В позовній заяві зазначила, що 26.01.2022 між нею та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Т.М., реєстровий № 2380. Згідно п.1.1 сторони взяли на себе зобов`язання в обумовлений строк належним чином оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Укладення та нотаріальне посвідчення договору повинно було відбутися до 25.02.2022 року. На підтвердження намірів нею було передано відповідачу грошову суму (забезпечувальний платіж) в розмірі 131 700. Згідно п.5.9 договору, відповідач зобов`язався сплатити заборгованість за виконавчими документами (борг по комунальним послугам) та виключити відомості про нього як боржника з Єдиного реєстру боржників. Свої зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу відповідач не виконав. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 266 900,00 грн, яка складається з: 131 700,00 грн - сплачений позивачем забезпечувальний платіж, 131 700,00 грн - штраф згідно п.5.2 договору, 3 500,00 грн - витрати, понесені у зв`язку з укладанням договору та вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Божка М.І., залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що грошових коштів, в розмірі, який зазначений позивачем, він не отримував. Його знайомий ОСОБА_4 передав йому кошти в сумі 19 000 грн за продаж ним (відповідачем) земельної ділянки. Із ОСОБА_3 він не знайомий, з умовами попереднього договору купівлі-продажу він не ознайомлений. Вважає, що мають місце шахрайські дії з боку ОСОБА_3 та вказаний попередній договір купівлі-продажу він не підписував.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Божок М.І. позов не визнав. Пояснив, що відповідач звернувся до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій ОСОБА_3 , були внесені відповідні відомості до ЄРДР та, за даним фактом, проводиться досудове розслідування. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

З урахуванням вимог ст.223 ЦПК України, судом ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Вислухав пояснення відповідача, думку представника відповідача, дослідив матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.01.2022 року між ОСОБА_1 (Продавець), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Даровським І.І. 22.01.2022 за реєстровим № 131, діє ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено попередній договір про укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за № 18 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Т.М. (а.с.6-9)

Відповідно до пункту 1 попереднього договору, сторони зобов`язалися у строк до 25.02.2022 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна - земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.1, 2.2 попереднього договору, сторони домовилися, що продаж нерухомого майна за основним договором буде вчинено за ціною 131 700,00 грн, які були сплачені покупцем та отримані продавцем. Таким чином, на момент укладення основного договору вважатиметься, що зобов`язання покупця по оплаті нерухомого майна виконане ним у повному обсязі до укладення та підписання основного договору.

Згідно п.3.1.4 попереднього договору, продавець зобов`язався у строк до 25.02.2022 року підготувати та надати до нотаріальної контори всі документи, необхідні для укладення основного договору, та повідомити покупця про готовність зі своєї сторони до укладення основного договору з метою визначення та погодження з покупцем дати та часу його укладення.

Згідно п.3.1.9 попереднього договору, продавець зобов`язався у випадку не укладення основного договору внаслідок винних дій або бездіяльності продавця, повернути покупцю протягом трьох календарних днів з дня закінчення терміну, передбаченого п.6.1 попереднього договору, забезпечувальний платіж та сплатити штраф у розмірі, який передбачений даним договором.

Згідно п.5.1 попереднього договору покупець передав на користь продавця, а продавець прийняв платіж в розмірі 131 700,00 грн та визначили, що забезпечувальний платіж є гарантією забезпечення виконання сторонами своїх зобов`язань по укладанню основного договору. У випадку не укладення основного договору внаслідок винних дій продавця, забезпечувальний платіж підлягає поверненню покупцю разом із сплатою продавцем штрафу в розмірі та порядку, встановлених у п.5.2 даного договору.

Згідно п.5.2 попереднього договору, в разі не укладення договору внаслідок винних дій продавця, останній не пізніше 3-х днів після закінчення терміну, встановленого п.6.1 даного договору - 25.02.2022 року, зобов`язується повернути покупцю сплачений ним забезпечувальний платіж в сумі 131 700,00 грн та додатково сплатити покупцю штраф в розмірі 131 700,00 грн, а також відшкодувати покупцю всі витрати, що були понесені ним у зв`язку з укладенням цього договору в сумі 3 500,00 грн.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186780687, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3220610100:01:019:0425. (а.с.10)

27.01.2022, 14.02.2022 ОСОБА_2 зверталася з листом до ОСОБА_1 , в якому просила останнього повідомити про виконання умов попереднього договору купівлі-продажу. (а.с.14, 77)

21.06.2022 року ОСОБА_2 направила на адресу ОСОБА_1 претензію про сплату (повернення) авансу та штрафних санкцій. (а.с.17)

Відповіді на свої звернення позивач не отримала.

Разом із тим, передана позивачем сума відповідачу в розмірі 131 700,00 грн розцінюється сторонами у договорі як аванс наступного договору купівлі-продажу. Зазначені грошові кошти не є завдатком, і на них не розповсюджуються норми цивільного законодавства України про завдаток; ці кошти не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням у розумінні частини першої статті 546 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Окрім того, в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначено: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Верховний Суд України шляхом винесення 13 лютого 2013 року постанови зазначив, що внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів.

У рішенні, винесеному 10 липня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, визначено, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.

Верховний Суд України в постанові від 25 вересня 2013 року зробив висновок, що правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Такої ж позиції дотримався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 29 січня 2014 року, зазначивши, що правило статті 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

Слід звернути увагу на позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 24 вересня 2014 року в справі № 909/117/14. Так, судом зазначено, що положення ч. 2 ст. 571 ЦК України (стосовно відшкодування другій стороні збитків, завданих порушенням або припиненням зобов`язання, забезпеченого завдатком) регулюють відшкодування завданої неналежним виконанням забезпеченого завдатком зобов`язання шкоди, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 10 грудня 2014 року (справа № 5/112/10), де суд зазначив, що за своєю правовою суттю гарантійний внесок є завдатком та до нього застосовуються правила, передбачені ч. 1 ст. 571 ЦК України, а саме: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2015 року (справа № 910/2510/15-г), сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов`язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов`язання. Інакше така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов`язання. Завдатком може бути забезпечено лише зобов`язання, що випливає з договору.

Таким чином, з аналізу судової практики можна виділити такі критерії інституту завдатку: 1. Завдаток вноситься з метою забезпечення виконання наявного зобов`язання; 2. Завдаток може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови; 3. Гарантійний внесок і завдаток є тотожними за своєю правовою суттю; 4. Завдатком є грошові кошти, що підлягають поверненню лише в тому випадку, якщо сторона, яка їх сплатила, доведе, що зобов`язання було не виконано не з її вини; 5. Положення ч. 2 ст. 571 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін;

6. Сума завдатку може бути будь-якою, однак вона обов`язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов`язання.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2012 року, від 14 березня 2012 року, від 27 липня 2011 року в справах про стягнення авансових платежів, сплачених за попередніми договорами, і розірвання таких договорів суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в разі неукладення сторонами основних договорів у строк, визначений попередніми договорами, передані позивачами в рахунок оплати за основними договорами грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК України не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особам, які їх сплатили.

Крім того, у рішенні, винесеному 10 липня 2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив висновок, що в разі неукладення договору підстави вважати передані кошти завдатком відсутні, тобто в такому випадку ці кошти є авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

Більше того, суд звертає увагу на той факт, що кошти, сплачені в рахунок авансу, підлягають поверненню незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір, який сторони мали намір укласти.

У постанові від 23 липня 2014 року, винесеній у справі № 910/24568/13, Вищий господарський суд України зазначає, що згідно з положеннями чинного в Україні законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують відповідно до договору наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які має бути отримано (виконано, надано). Тобто в разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 25 вересня 2013 року зазначає, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220610100:01:019:0425 між сторонами, укладено не було.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 131 700,00 грн, які були передані позивачем ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 , були передані в якості авансу за земельну ділянку, а тому ці кошти підлягають поверненню.

Крім того, в п. 5 попереднього договору сторони погодили, що в разі неукладення Основного договору Продавець повертає Покупцю сплачену суму авансу не пізніше 3-х днів після 25.02.2022 року, додатково сплатити штраф в сумі 131 700,00 грн та відшкодувати витрати, понесені покупцем у зв`язку з укладанням попереднього договору - в розмірі 3 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи відповідача про те, що грошові кошти за земельну ділянку в розмірі 19 000,00 грн йому передавав його знайомий ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Доводи представника відповідача про наявність кримінального провадження №12023116090000074 від 20.06.2023 року за ст. 358 ч.1 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за заявою відповідача, на переконання суду, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України лише «вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою», а такого процесуального документа відповідачем суду подано не було.

Не подавалися до суду відповідачем і докази про визнання недійсною довіреності, посвідченої Даровським І.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва, на підставі якої ОСОБА_3 , підписуючи вказаний у даній справі попередній договір діяв в інтересах та від імені ОСОБА_1 та отримував грошові коштів у вигляді авансу від позивача у вказаній справі ОСОБА_2 .

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню із відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 266 900,00 грн.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 669,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в розмірі 266 900,00 (двісті шістдесят шість тисяч дев`ятсот гривень 00 коп), з яких: сплачений забезпечувальний платіж 131 700,00 грн (сто тридцять одна тисяча сімсот гривень 00 коп), штраф згідно п.5.2 Договору - 131 700,00 грн (сто тридцять одна тисяча сімсот гривень 00 коп), витрати, понесені у зв`язку з укладенням договору 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 669,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 11.08.2023 року.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець